Рішення № 111672748, 19.06.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7953/23

Провадження № 2-а/344/131/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Домбровської Г.В.

при секретарі с/з: Маланія Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції

в Івано-Франківській області,

Інспектора СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області Гладишева Є.В.,

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі також «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі також «Відповідач 1»), Інспектора СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Гладишев Є.В. (надалі також «Відповідач 2») про визнання протиправною та скасування постанови ГБВ №179815 по справі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2023 року, винесену інспектором СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейнетантом поліції Гладишевим Є.В., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову ГБВ №179815 по справі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2023 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначила в позовній заяві Позивач, висновок інспектора поліції щодо здійснення ОСОБА_1 завідомо неправдивого виклику поліції є безпідставним, оскільки Позивач викликала поліцію з метою захисту своїх прав та прав своїх дітей, щодо яких, за твердженнями Позивача, вчинялося психологічне та економічне домашнє насильство.

З часу відкриття провадження у справі Позивачем тричі подавалися заяви про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю залучення до участі у справі представника по безоплатній правовій допомозі їй, як особі, яка постраждала від домашнього насильства, однак станом на 14.06.2023 року ні Позивач, ані її уповноважений представник, до суду не з`явилися, обґрунтованих клопотань (з наданням підтверджуючих доказів) до суду не надходило.

У зв`язку з вищезазначеним, враховуючи встановлені процесуальним законом строки розгляду даної категорії справ, наявність правової позиції Позивача, яка нею викладена у позовній заяві, подання представником Відповідача відзиву на позов та відеодисків, доданих до нього в якості додатків, Суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи без участі Позивача на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представником Відповідача 1 подано до суду Відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача 1 у відзиві на позов покликався на те, що оскільки Позивач вчинила адміністративне правопорушення, а саме здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, Позивача було у встановленому чинним законодавством порядку притягнуто до відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали та проаналізувавши пояснення Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі «КУпАП») завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

24 квітня 2023 року інспектором СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейнетантом поліції Гладишевим Є.В. винесено Постанову ГБВ №179815 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення ГБВ №179815 від 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень інспектор поліції, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи. Факт вчинення особою адміністративного правопорушення повинен бути предметом окремої та самостійної перевірки Відповідачем, і такий факт повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Як зазначено в Постанові по справі про адміністративне правопорушення ГБВ №179815 від 24 квітня 2023 року, 24.04.2023 р. близько 11:25 год, перебуваючи в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, зателефонувавши на лінію 102 та повідомила про вчинення домашнього насильства, якого не було. ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Так, статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.

Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Як встановлено Судом з змісту оскаржуваної постанови, фактично об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, Відповідачем визначено як завідомо неправдивий виклик на лінію 102 щодо вчинення домашнього насильства, якого не було.

Однак, Суд не погоджується з висновком Відповідача про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 55 статті 55 Конституції України).

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 24.04.2021 року звернулася до органу поліції на лінію 102 у зв`язку з неправомірними, на її думку, діями її свекрухи та її родича, відносно неї.

Суд повторно наголошує, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП, він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

В той же час, виклик ОСОБА_1 поліції 24.04.2023 року о 11 год. 25 хв. з приводу конфлікту з родичами, не може вважатися завідомо неправдивим викликом поліції, та не може бути кваліфіковано за ст. 183 КУпАП.

Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, які свідчать про те, що вказаний виклик ОСОБА_1 поліції мав завідомо неправдивий характер.

Натомість, зі змісту наявного в матеріалах справи відеодиску з відеозаписом всіх спірних обставин вбачається, що, здійснивши виклик поліції, ОСОБА_1 надіялася на захист її прав.

Крім того, Суд зауважує, що невірна, на думку інспектора поліції, правова оцінка ОСОБА_1 спірної ситуації, що виникла між нею та її свекрухою, не може бути ототожнена із завідомо неправомірним викликом поліції.

У зв`язку з цим Суд зазначає, що Відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 не дотримано вимог ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не перевірено, чи мав місце факт вчинення адміністративного правопорушення, чи здобуто необхідні докази, які б свідчили про доведеність вини Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП України, як і не встановлено дійсних обставин справи.

При цьому, статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд звертає особливу увагу на те, що в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень Відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, орган (посадова особа), який правомочний розглядати справу, має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

Суд особливо акцентує увагу на тому, що окрім встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, суб`єкт владних повноважень, який приймає рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зобов`язаний дотриматися встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є умовою законності прийнятого про справі рішення.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Зі змісту наявного в матеріалах справи відеодиску Судом встановлено, що процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції дотримано не було. Позивачу не було роз`яснено її прав, як особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, не запропоновано їй надати пояснення щодо обставин справи саме в контексті статті 183 КУпАП, заявити відповідні клопотання тощо. Натомість, Позивачу відразу вручено примірник оскаржуваної постанови.

Зазначені порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 також є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язку доведення правомірності свого рішення Відповідачем не виконано.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що постанова ГБВ №179815 по справі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2023 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 183, 251, 252, 254, 256, 258 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 77, 121-123, 134, 139, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову ГБВ №179815 по справі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2023 року, винесену інспектором СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейнетантом поліції Гладишевим Є.В., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023 року.

Суддя Домбровська Г.В.