Рішення № 11166533, 07.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

07.09.10

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

07.09.2010 справа № 5/34

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Автокард”

юридична адреса: бульвар Дружби Народів, 9, м. Київ, 01042

фактична адреса: вул. Воровського, 10-Б, м. Київ, 04053

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-Транс”

юридична адреса: пр-т Миру, 45/90, м. Чернігів, 14000

фактична адреса: пр-т Перемоги, 39/6, м. Чернігів, 14017

предмет спору: про стягнення 12951,02грн

за участю представників сторін від:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з`явився.

           Суддя А.В.Романенко

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-Транс” про стягнення 11 888,03грн основного боргу, 932,88грн пені та 3% річних у сумі 139,45грн згідно Договору від 26.03.2010 за №АК3464 (далі Договір), а також 129,61грн державного мита та 236грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського судового процесу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.07.2010 про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 29.07.2010, після чого розгляд справи відкладався на 25.08.2010 та 07.09.2010.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень: №01728909 від 30.08.2010 та №01728917 від 30.08.2010, але повноважних представників в судове засідання не направили.

Виходячи з вище викладеного, суд доходить висновку, що відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи, але відповідач своїм правом участі в господарських засіданнях та іншими процесуальними правами не скористався.

До початку судового засідання 07.09.2010 від позивача надійшла письмова заява від 02.09.2010 №332 про зміну позовних вимог з доказами надсилання її копії відповідачу (опис вкладення у цінний лист з повідомленням від 02.09.2010 та фіскальний чек від 02.09.2010 №1374).

В даній заяві позивачем надано уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних. А саме, згідно наведеного в заяві розрахунку, позивачем до стягнення заявляється 925,19грн пені замість зазначених у позовній заяві 932,88грн. Щодо стягнення 3% річних заявляється 137,80грн замість зазначених у позовній заяві 139,45грн, тобто по суті зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої ст.22 Господарського процесуального кодексу України, п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Оскільки вказана заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, то в цій частині заява судом приймається.

Однак, у вказаній заяві позивач припустився технічної помилки в частині заявленої до стягнення суми держмита. А саме, ним помилково зазначено суму 299,60грн, хоча при поданні позовної заяви згідно платіжного доручення №127 від 25.06.2010 фактично перераховано 129,61грн /платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи/.

З врахуванням наведеного, в цій частині заява задоволенню не підлягає.

Таким чином, розгляд справи №5/34 судом здійснюється по суті вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-Транс” на його користь: основного боргу в розмірі 11888,03грн, пені в сумі 925,19грн та 3% річних в сумі 137,80грн, а також відповідних судових витрат. Сума позову при цьому становить 12951,02грн.

Будь-яких інших документів від сторін до суду не надійшло.

Не з’явлення в судове засідання повноважного представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

26.03.2010 між сторонами укладено Договір №АК 3464, який за своєю правовою формою є договором комісії (далі Договір).

Згідно п.п. 1.1.-1.3. Договору, позивач взяв на себе зобов’язання від свого імені, за дорученням і за рахунок відповідача, за винагороду придбавати в торгових точках нафтопродукти, інші товари та послуги (далі товар) для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів відповідача як на території України, так і за її межами, а відповідач в свою чергу зобов’язався отримувати товар на умовах даного Договору і додатків до нього.

Відповідно до норм ст.1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Тобто, предметом договору комісії є надання посередницьких послуг.

Розділом другим Договору та додатком №2 до нього врегульовано умови та порядок розрахунків між сторонами.

Так, згідно п.п. 5, 6 додатку №2 до Договору, оплата за фактично використані нафтопродукти відповідачем проводиться згідно виставлених позивачем рахунків в повному обсязі не пізніше трьох робочих днів, включаючи день виставлення рахунку. За операції по карткам euroShell рахунки виставляються позивачем один раз в тиждень, строк оплати такого рахунку три робочих дні, включаючи день виставлення рахунку. Одночасно, відповідно до п.2.6. Договору, сторони щомісячно здійснюють прийом-передачу товарів, а також звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного Акта. За відсутності протягом п’яти робочих днів з моменту отримання Акта письмової заяви відповідача з зазначенням причин неможливості підписання Акта, товари по даному Договору вважаються прийнятими в повному обсязі та без нарікань.

Статтею 1022 Цивільного кодексу України передбачено, що після вчинення право чину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених умов Договору сторонами підписано Акти приймання-передачі товарів і послуг та звірки розрахунків за нафтопродукти і послуги, а саме від 31.03.2010 /за отримані в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 товари та послуги на суму 13834,97грн/ та від 30.04.2010 /за отримані в період з 01.04.2010 по 30.04.2010 товари та послуги на суму 48888,03грн/, тобто відповідач в повному обсязі прийняв надані позивачем товари та послуги на суму 62723грн.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості перед позивачем (комісіонером), відповідач (комітент) гарантує її погашення в 5-ти денний термін з моменту фактичного отримання підтверджуючих документів (Акту прийому-передачі товарів та послуг та звірки взаєморозрахунків). Моментом виникнення заборгованості рахується 1-е число місяця, наступного за звітним періодом, протягом якого виникла заборгованість.

Таким чином, за отримані у березні 2010 року товари та послуги, відповідач зобов’язаний був розрахуватись до 05.04.2010 включно, а за отримані товари та послуги в квітні 2010 року - до 05.05.2010 включно.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманих товарів та послуг згідно умов Договору в строк та в повному обсязі не виконав, оплату здійснив частково.

Так, з наданих банківських виписок ПуАТ „СЕБ Банк” по рахунку позивача (копії знаходяться в матеріалах справи) вбачається, що 09.04.2010 (термін розрахунку до 05.04.2010 включно) відповідачем перераховано лише 13818,79грн, залишок боргу за березень 2010 року складає 16,18грн.

Також, відповідачем сплачено: 21.05.2010 - 10000грн та 26.05.2010 - 10000грн (термін розрахунку до 05.05.2010 включно), залишок боргу за квітень 2010 року складає 28888,03грн.

В сумі заборгованість відповідача за отримані товари та послуги складає 28904,21грн.

Пунктом 4 додатку №2 до спірного Договору передбачено, що виходячи з розрахованого місячного об`єму споживання товарів, відповідач (комітент) першочергово перераховує на розрахунковий рахунок позивача (комісіонера) грошове покриття в якості забезпечення договірних зобов’язань з розрахунку 32000грн.

Але, за домовленістю сторін, відповідачем перераховано покриття в розмірі 17 000грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок ПуАТ „СЕБ Банк” про перерахування: 26.03.2010 покриття в сумі 3000грн та 9000грн; 31.03.2010 покриття сумі 5000грн, а також наданим суду письмовим поясненням позивача від 11.08.2010, з якого вбачається, що решта суми покриття від відповідача не вимагалася і останнім не сплачувалася.

Дане грошове покриття зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за квітень 2010 року.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті отриманих товарів та послуг за квітень 2010 року становить 11888,03грн.

Беручи до уваги, що позивачем при поданні позовної заяви, заявлено вимогу про стягнення основного боргу в сумі 11888,03грн /тобто без врахування залишку заборгованості за отримані відповідачем товари та послуги за березень 2010 року в сумі 16,18грн/, враховуючи норми п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та п.11 інформаційного листа від 20.10.2006 №01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року”, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, по-друге, за наявності відповідного письмового клопотання заінтересованої сторони.

Однак суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Враховуючи наведене, сума основного боргу по оплаті отриманих відповідачем товарів та послуг яка підлягає до стягнення становить 11888,03грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача за період з 06.04.2010 по 19.06.2010 пеню у розмірі 925,19грн та 3% річних розміром 137,80грн /уточнений розрахунок знаходиться в матеріалах справи/.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Статтями 231 та 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що у випадку порушення строку оплати відповідач (комітент) гарантує виплату пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, тому вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 925,19грн за період з 06.04.2010 по 19.06.2010 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджена прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 06.04.2010 по 19.06.2010 є обґрунтованими.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отримані товари та послуги своєчасно не розрахувався, суд, з урахуванням зазначеного вище, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню по основному боргу в сумі 11888,03грн, пені в сумі 925,19грн та 3% річних в розмірі 137,80грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 129,51грн витрат по сплаті держмита та 236грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 1011, 1022 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-Транс”, юридична адреса: проспект Миру, 45/90, м. Чернігів, 14000; фактична адреса: проспект Миру, 39/6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 33336249 (р/р 26001079902501 в АТ „Сведбанк (Публічне) м. Київ, МФО 300164) на користь Закрите акціонерне товариство „Автокард”, юридична адреса: бульвар Дружби народів, 9, м. Київ, 01042; фактична адреса: вул. Воровського, 10-Б, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30056733 (р/р 26007038751000 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005; р/р 26009012730032 в філія АТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 380333) 11888,03грн основного боргу, 925,19грн пені, 3% річних у розмірі 137,80грн, 129,51грн витрат по сплаті державного мита та 236грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Закритому акціонерному товариству „Автокард”, юридична адреса: бульвар Дружби народів, 9, м. Київ, 01042; фактична адреса: вул. Воровського, 10-Б, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30056733 (р/р 26007038751000 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005; р/р 26009012730032 в філія АТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 380333) з державного бюджету надлишково сплачені витрати на оплату державного мита в сумі 0,10грн, перераховані за платіжним дорученням №127 від 25.06.2010, яке знаходиться в матеріалах справи №5/34 господарського суду Чернігівської області.

Суддя А.В.Романенко