Рішення № 11166395, 08.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2010 Справа № 12/75-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Литовченко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" м.Немирів Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" м.Херсон

про стягнення 26 037, 93грн.

за участю представників сторін:

Від позивача – Коваленко О.В. дов. № 0016 від 12.01.2010р.

Від відповідача –Виборнов Р.М. договір від 20.05.2010р.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, просить прийняти рішення про стягнення з відповідача 26 037,93 грн., з них суму основної заборгованості - 18 494 гривні 14 копійок, пеню - 3 088 гривень 33 копійки, інфляційні витрати - 2 299 гривень 62 копійки, 3 % річних від простроченої суми боргу - 488 гривень 79 копійок, проценти за користування чужими грошовими коштами - 1 667 гривень 05 копійок, 260 гривень 38 копійок на відшкодування державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До початку розгляду справи позивач подав заяву про збільшення суми позову та просить стягнути пеню 3 751,60 грн. (замість раніше заявлених 3 088,33 грн.), 1998, 33 грн. за користування чужими грошовими коштами (замість раніше заявлених 1 667,05 грн.), інші раніше заявлені –без змін. Заяв про збільшення позовних вимог подана з доказами оплати державного мита.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу , позивач має право до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог.

Позов мотивовано наступним.

Між сторонами укладено договір купівлі - продажу № 05-2009/ DFT- UA, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався продати, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити лікеро-горілчані вироби під торговою маркою «Nemiгоff».

Укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України тим юридичним фактом, який породив у Сторін взаємні суб'єктивні права та обов'язки, тобто зобов'язання. У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) чи утриматися від порушення особистих немайнових або майнових суб'єктивних прав і законних інтересів, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тому, задля реалізації (досягнення) передбачених договором суб'єктивних прав і обов'язків Сторін та з метою досягнення економічної та юридичної мети зобов'язання, договір (зобов'язання) необхідно виконати належним чином і у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належно виконав свої зобов'язання за Договором. Зокрема, «30»листопада 2009 року, згідно СМR. № 0160700, ГТД № 401030000/9/001447 та інвойсу № 625 від «26»листопада 2009 року, Позивач передав, а Відповідач прийняв лікеро-горілчані вироби під торговою маркою «Nemiгоff». на суму 87 744 (вісімдесят сім тисяч сімсот сорок чотири) гривні 14 копійок.

Згідно пункту 4.1.1. Договору, оплата за отриманий Товар проводиться протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати прийняття Товару уповноваженою особою Відповідача з відміткою в товаротранспортних документах. Оскільки, Товар був поставлений (переданий) «30»листопада 2009 року, то кінцева дата оплати вказаного інвойсу № 625 від «26»листопада 2009 року наступила « 30 »грудня 2009 року.

До «31»грудня 2009 року Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, в подальшому Відповідач здійснив наступні платежі на виконання зобов'язань, згідно інвойсу №625 від «26»листопада 2009 року :

05.01.2010р. -30 000, 00 грн. 28.01.2010р. - 6 700, 00грн.

02.02.2010р. - 2 500, 00грн. 08.02.2010р. - 2 000, 00грн.

10.02.2010р. - 3 100, 00грн. 23.02.2010р. - 1 900, 00грн.

22.03.2010р. - 1 500, 00грн. 31.03.2010р. - 2 000, 00 грн.

12.04.2010р. - 4 000, 00грн. 19.04.2010р. - 1 500, 00грн.

20.04.2010р. - 10 000, 00грн. 27.04.2010р. - 1 850, 00грн.

25.05.2010р. - 700, 00грн. 26.05.2010р. - 1 500, 00 грн.

Проте, станом на «1»липня 2010 року неоплаченою залишається сума в розмірі 18 494 гривні 14 копійок.

Як випливає із змісту статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, сторона, яка порушила зобов'язання (в даному випадку - Відповідач) повинна відшкодувати збитки, яких зазнала інша Сторона.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що при затримці платежу, за поставлений Товар, що перевищує встановлені строки, Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені , від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки платежу.

Відтак, розмір пені, яку має сплатити Відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по Договору становить 3 751,60 грн. (розрахунок пені додається).

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач повинен сплатити на користь Позивача наступні кошти з урахуванням інфляційних витрат в розмірі 2 299, 62 грн. (розрахунок інфляційних витрат додається).

Сума боргу в розмірі 3% річних від простроченої суми, яку Відповідач має сплатити на користь Позивача, складає 488,79 грн. (розрахунок З % річних додається).

Відповідно до частини 3 статті 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару Позивач має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач наполягає, що проценти, передбачені ст. ст. 536, 692 ЦК України мають іншу правову природу, ніж зазначені в статті 625 ЦК України, тому за наявності підстав необхідно стягувати і 3% річних, передбачені статтею 625 ЦК України і проценти за користування чужими грошовими коштами. Такої ж думки послідовно притримується Вищий господарський ! суд України. Так, в постанові № 21/186-05 від «19»січня 2006 року, Вищий господарський суд зазначає, що проценти, передбачені статтею 536 та частиною З статтею 692 ЦК України —І з одного боку, та проценти, передбачені статтею 625 ЦК України —з іншого, є різними правовими явищами, у зв'язку з чим кожний із названих видів процентів застосовується за наявності відповідних підстав, які є різними. З урахуванням цього, за наявності правових підстав, можливе одночасне застосування процентів на підставі ст.ст. 536, 692 ЦК України, —з одного боку, і процентів, передбачених статтею 625 ЦК України —з іншого (копія постанови ВГСУ додається).

Проте, договором та законом за користування чужими грошовими коштами на період прострочення виконання грошового зобов'язання розмір процентів не встановлений.

Позивач вважає, що в такому випадку, відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України за аналогією повинна застосовуватись частина 1 статті 1048 ЦК України, згідно якої, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивач зазначає, що Верховний суд України в постанові від «24»січня 2006 року №14/130 підтвердив позицію про застосування статті 1048 ЦК України до спірних правовідносин за аналогією в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки між сторонами розмір проценту не встановлено (копія постанови ВСУ додається). Відтак, Позивач вважає, що Відповідач має сплатити на користь Позивача проценти за користування чужими грошовими коштами від суми боргу в розмірі 1 998, 33 грн. (розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами додається).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні Відповідач не заперечує проти суми основної заборгованості - 18 494 гривні 14 копійок, підтвердив, що укладений між сторонами договір містить обов”язок Відповідача у разі прострочки оплати отриманого товару сплатити пеню, прямо передбачені чинним цивільним законодавством інфляційні витрати - 2 299 гривень 62 копійки, 3 % річних від простроченої суми боргу - 488 гривень 79 копійок, відшкодування державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Однак проценти за користування чужими грошовими коштами, які просить стягнути Позивач, укладеним між сторонами договором не передбачені, розмір їх не встановлений, Позивач не передавав Відповідачу своїх грошових коштів, а поставив товар і має право вимагати його оплату з урахуванням пені, річних, втрат від інфляції . Однак стаття 1048 ЦК України, на яку посилається Позивач, знаходиться у розділі 71, що регулює відносини позики, кредиту та банківського вкладу і не може застосовуватися до договору купівлі-продажу (поставки). Тому у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами Позивачу має бути відмовлено.

Сплачене Позивачем державне мито відшкодовується за рахунок Відповідача у розмірі пропорційно до задоволеної суми позовних вимог, відповідно до частини 6 ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні сторонам оголошено вступну та мотивувальну частини рішення, роз”яснено порядок отримання судового рішення та його оскарження.

Керуючись ст.ст.44 –49, 82 – 85 ГПК України, ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 258, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230 –232 Господарського кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково

Стягнути з ТОВ «DFT- Південь»(73000, Україна, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Горького, 29, оф. 1, код ЄДРПОУ: 30330003, п/р 26005300556 в ХВ ПАТ «Західінкомбанк» м. Херсон МФО 352327) на користь ДП «УГК «Nemiroff»(22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького 31, Код ЄДРПОУ 30805594, п/р №26006011102600 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005 або п/р № 26009302212599 в Філії «Відділення Промінвестбанк м. Хмельницький», МФО 315278) основної заборгованості - 18 494 (Вісімнадцять тисяч чотириста дев”яносто чотири ) гривні 14 копійок , пеню - 3751 (Три тисячі сімсот п”ятдесят одну) гривню 60 копійок, інфляційні витрати - 2 299 (Дві тисячі двісті дев”яносто дев”ять ) гривень 62 копійки, 3 % річних від простроченої суми боргу - 595 ( П”ятьсот дев”яносто п”ять) гривень 92 копійки, 251 (Двісті п”ятдесят одну ) гривню 41 копійку на відшкодування державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. У стягненні 1667,05 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовити.

3. Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу рішення може бути оскаржене протягом десяти днів. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Суддя Т.Г. Пінтеліна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 13.09.2010р.