Постанова № 111663505, 12.06.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14531/23-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань -Рябошапці М.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказував, що Управлінням стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі УСР в м. Києві ДСР НПУ) здійснювалась перевірка за повідомленням (заявою) позивача від 17 червня 2022 року стосовно можливого вчинення військовою посадовою особою правопорушення, пов`язаного із корупцією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП.

Однак, всупереч положенням КУпАП, органом Національної поліції України провадження у справі про адміністративне правопорушення відкрито не було, протокол про вчинення посадовою особою правопорушення, пов`язаного із корупцією не складався, розгляд справи про зазначене правопорушення в установленому Законом порядку не відбувся.

Зазначав, що за результатами розгляду вказаної заяви УСР в м. Києві ДСР НПУ був затверджений не передбачений нормами КУпАП «Висновок за результатами розгляду матеріалів щодо можливого порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (по роботі з особовим складом) Національної академії Служби безпеки України ОСОБА_2 » від 09.08.2022 р., реєстровий номер 1668/55/125/01-2022ДСК від 11.08.2022 р. (надалі - Висновок), у якому викладене безпідставне та необґрунтоване належним чином рішення про припинення розгляду заяви позивача та списання матеріалів до справи УСР в м. Києві.

Також вказував, що у Висновку відсутня інформація про перевірку та правову оцінку кожного з викладених у заяві фактів, наведені у ньому висновки не мають належного обґрунтування та стосуються лише вчинення особою дій в умовах конфлікту інтересів (ч.2 ст. 172-7 КУпАП). Факт неповідомлення військовою посадовою особою безпосереднього керівника про наявність у неї реального конфлікту інтересів (ч.1 ст. 172 КУпАП) взагалі не перевірявся і правова оцінку йому не надавалась.

Посилаючись на те, що неналежний розгляд відповідачем повідомлення (заяви) від 17 червня 2022 року порушує конституційне право позивача на отримання обґрунтованої відповіді на звернення, закріплене ст. 40 Конституції України, просив задовольнити позов та визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка виявилась у неналежному розгляді заяви позивача про можливе запобігання та врегулювання конфлікту інтересів від 17 червня 2022 року, визнати протиправним та скасувати Висновок за результатами розгляду матеріалів щодо можливого порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (по роботі з особовим складом) Національної академії Служби безпеки України ОСОБА_2 » від 09.08.2022 р., реєстровий номер 1668/55/125/01-2022ДСК від 11.08.2022 р., затверджений начальником Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України та зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяву позивача про можливе порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту та врегулювання конфлікту інтересів від 17 червня 2022 року з урахуванням висновків суду, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Ухвалою судді від 21 квітня 2023 року відкрито провадження, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

05 травня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у їх задоволення.

З приводу неналежного розгляду заяви позивача про можливе порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо врегулювання конфлікту інтересів від 17 червня 2022 року та зобов`язання повторного її розгляду відповідач зазначав, що уповноважені посадові особи управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту, яку віднесено до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції не здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, а лише вживають заходів з метою виявлення таких правопорушень, а також здійснюють збір доказів, які мають значення для вирішення питання про наявність або відсутність в діях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ознак складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідач також зазначав, що у ході розгляду повідомлення, а також з наданих копій документів з обмеженим доступом від Національної академії Служби безпеки України управлінням стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту не отримано підтверджуючих матеріалів щодо вчинення ОСОБА_2 дій в умовах реального конфлікту інтересів, тобто не встановлено факту суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, та як вона вплинула або впливає на об`єктивність та неупередженість прийнятих ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. При цьому вказував, що Департаментом не було порушено норми ст. 53-6 Закону України «Про запобігання корупції» та було проінформовано позивача про розгляд та перевірку його повідомлення належним чином.

Посилання позивача на те, що за результатами розгляду повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією складання такого висновку не передбачено процесуальними нормами КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, суперечать п.4.3 розділу 4 Положенням №177 вказаної Інструкції, за яким за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об`єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання.

22 травня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, просив задовольнити позов.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 звернувся про Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою про можливе порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Листом №30-05/15520-22 від 05 липня 2022 року вказана заява позивача Національним агентством з питань запобігання корупції була направлена до Національної поліції України.

21 липня 2022 року позивач звернувся до Національної поліції України щодо розгляду вказаного повідомлення (заяви).

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в місті Києві за №Д-113/55/125/01-22 від 11 серпня 2022 року позивачу було повідомлено, що за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_3 щодо можливого порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» проректором (по роботі з особовим складом) Національної поліції Служби безпеки України ОСОБА_2 , а саме вчинення дій в умовах конфлікту інтересів, на даний час не встановлено фактичних даних, які свідчать про вчинення вказаною особою адміністративних порушень, пов`язаних з корупцією.

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №Д-673/55/04-2022 від 25 серпня 2022 року позивача було повідомлено, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 управлінням не встановлено в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачено статтею 172-7 КУпАП.

30 серпня 2022 року позивач звернувся до Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із заявою про надання копії рішення за результатами розгляду повідомлення про можливе вчинення правопорушення, пов`язаного із корупцією.

На вказану заяву Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України позивачу був надісланий лист за №Д-135/55/125/01-22 від 08 вересня 2022 року, в якому було зазначено, що в ході розгляду повідомлення, а також наданих копій документів з обмеженим доступом від НА СБУ не отримано підтверджуючих матеріалів щодо вчинення ОСОБА_2 дій в умовах реального конфлікту інтересів, тобто не встановлено факту суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, та як вона вплинула або впливає на об`єктивність або неупередженість прийнятих ним рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Одночасно також було проінформовано, що на отриманих від НА СБУ копіях документів містять гриф «Для службового користування», в зв`язку з чим надати копію рішення не має можливості.

26 вересня 2022 року позивач звернувся із запитом на інформацію до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив надати, зокрема, засвідчену у встановленому порядку копію мотивованого рішення, складеного Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за результатами перевірки його повідомлення (заяви) від 17 червня 2022 року стосовно можливого вчинення ОСОБА_2 правопорушення, пов`язаного із корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.

На вказаний запит Департаментом було надіслано позивачу копію висновку за результатами розгляду матеріалів щодо можливого порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» проректором (по роботі з особовим складом) Національної академії Служби безпеки України ОСОБА_2 , з урахуванням п. 85 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 19 жовтня 2016 року. Вказаним висновком було встановлено, що розгляд повідомлення, яке надійшло від Національного агентства з питань запобігання корупції від 22 липня 2022 року щодо можливого порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»» проректором ( по роботі з особовим складом) Національної академії Служби безпеки України ОСОБА_2 , а саме вчення дій в умовах конфлікту інтересів - припинити, а також було зазначено, що при надходженні додаткової інформації поновити перевірку.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, як встановлено п.1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, частинами 1 і 2 встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, тощо.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначив зміст поняття «охоронюваний законом інтерес» та констатував, що в юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загально соціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Тобто, охоронювані законом інтереси - це інтереси певної особи (або групи осіб), які спираються на закон або випливають з інших правових норм і охороняються державою нарівні з правами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржуваний висновок має констатуючий, а не владно-зобов`язуючий характер, позаяк не містить обов`язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для позивача. Дії відповідача зі складання висновку, є лише службовою діяльністю працівників відповідача на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, які не створюють для позивача самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана відповідачем за результатами такого контролю, використовується в рамках забезпечення діяльності контролюючого органу.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуваний висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Подібна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку.

Щодо позовних вимог визнати бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду звернень позивача протиправною та визнання протиправними дій Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо розгляду звернення від 02 квітня 2021 року №12327246, суд зазначає наступне.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/157/17.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та дій відповідача щодо розгляду звернень позивача, оскільки матеріли адміністративної справи свідчать про розгляд такого звернення відбувся у встановлені строки. Допустимих та достовірних доказів того, що відповідачем був здійснений неналежний розгляд повідомлення (заяви) від 17 червня 2022 року позивачем надано не було. З тих же підстав і не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про можливе порушення Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів від 17 червня 2022 року.

Як вже було зазначено, що в оскаржуваному висновку було вказано про те, що при надходженні додаткової інформації поновити перевірку. В матеріалах відсутні докази про наявність додаткової інформації для поновлення перевірки за повідомленням (заявою) позивача, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про можливе порушення Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів від 17 червня 2022 року.

Доводи позивача про те, що за результатами розгляду повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, складання оскаржуваного висновку не передбачено нормами КУпАП та інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року за №1376 спростовуються п.п. 4.3 Наказу від 10 жовтня 2004 року за №1177 «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» відповідно до якого за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об`єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови суду складено 20 червня 2023 року.

Суддя О.Л. Бусик