Рішення № 11166134, 08.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.10                                                                                 Справа № 18/194

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Гарант», м. Одеса

до публічного акціонерного товариства «Імпреса-Л», смт. Успенка Лутугинського району Луганської області

про стягнення 94505,03 грн.

за участю представників:

від позивача:           Сергєєва Т.М. за дов. від 01.09.2010;

від відповідача:           Файзрахманова О.П. за дов. від 25.08.2010;

                              Пузанов В.В. –директор, паспорт, наказ.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

-          заборгованості в сумі 28334,61 грн. по внесенню лізингових платежів (відшкодування частини вартості автомобіля-1) за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф;

-          заборгованості в сумі 849,39 грн. по сплаті додаткового лізингового платежу за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф;

-          пені в сумі 2666,37 грн., трьох процентів річних в сумі 738,23 грн., втрат від інфляції в сумі 2178,57 грн. за несвоєчасне внесення лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф;

-          заборгованості в сумі 869 грн. по внесенню лізингових платежів (відшкодування частини вартості автомобіля-2) за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 137Ф;

-          заборгованості в сумі 46869,64 грн. по внесенню лізингових платежів (комісія за автомобіль-2) за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 137Ф;

-          заборгованості в сумі 2668,69 грн. по сплаті додаткового лізингового платежу за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 137Ф;

-          пені в сумі 4318,81 грн., трьох процентів річних в сумі 1268,45 грн., втрат від інфляції в сумі 3743,27 грн. за несвоєчасне внесення лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 137Ф;

Відповідач відзивом на позовну заяву від 13.08.2010 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Заявою від 08.09.2010 позивач уточнив, що борг в сумі 28334,61 грн. за договором фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф насправді є боргом по сплаті комісії за надання предмету лізингу, а не боргом по відшкодуванню частини вартості автомобіля-1, як було помилково вказано у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Щодо договору фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф

          Згідно договору фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф з угодами до нього від 04.12.2008 № 2 та від 12.08.2009 № 4, укладеним між сторонами за позовом, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу строком на 49 місяців сідловий тягач DAF TE 95, загальною вартістю 192000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 30.04.2008 та визнано відповідачем.

          Відповідач в свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірі та у строки, передбачені додатком до договору № 2 –Графіком сплати лізингових платежів від 12.08.2009 (в редакції угоди від 12.08.2009 № 4).

          Відповідно до п. 4.4. договору до складу лізингових платежів входять:

-          сума, що відшкодовує вартість предмету лізингу;

-          комісія лізингодавця за надання предмету лізингу, нарахована на вартість предмета лізингу, з урахуванням ПДВ.

Позивач зазначив, що він листом від 09.11.2009, який одержано відповідачем цього ж дня по факсу, розірвав договір фінансового лізингу в зв’язку з невнесенням відповідачем лізингових платежів.

          У порушення умов договору відповідач лізингові платежі –комісію за надання предмету лізингу за період червень –09 листопада 2009 р. (включно) у повному обсязі не вніс.

          Борг відповідача по внесенню лізингових платежів –комісії за надання предмету лізингу за вказаний період складає 28334,61 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

          За таких обставин, борг в сумі 28334,61 грн. по сплаті комісії за надання предмету лізингу підлягає стягненню з відповідача.

          Додатком № 3 до договору фінансового лізингу від 03.04.2008 № 136Ф відповідач зобов’язався сплачувати позивачу додатковий нефіксований лізинговий платіж за встановленою формулою, який залежить від зміни курсу гривні до долару США.

          Строк, в який відповідач повинен сплачувати додатковий лізинговий платіж позивачу, сторонами за договором не встановлювався.

          Позивач у письмових поясненнях від 20.08.2010 № 01-20/08 вказав, що він направляв відповідачу рахунок від 31.07.2009 № 423 на оплату додаткового лізингового платежу на суму 849,39 грн. в якому зазначав строк сплати –до 07.08.2009.

          Однак, відповідач додатковий лізинговий платіж не сплатив.

          Разом з цим, позивач не подав суду доказів направлення відповідачу рахунку від 31.07.2009 № 423 на оплату додаткового лізингового платежу.

Господарський суд ухвалою від 25.08.2010 зобов’язував позивача подати суду докази надсилання відповідачу рахунків по сплаті додаткових лізингових платежів.

Позивач без поважних причин (про причини неподання вказаних доказів позивач суд не повідомив, тому суд вважає ці причини неповажними) не подав суду витребувані докази. Позивач взагалі не вказав чи є у нього ці докази, чи вони відсутні.

Вказаною ухвалою суд також зобов’язував відповідача письмово вказати, чи одержувалися ним рахунки позивача по сплаті додаткових лізингових платежів.

Відповідач також не подав суду витребувані свідчення.

Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали (докази направлення рахунку відповідачу), необхідні для вирішення спору (без вказаних доказів та без пояснень про наявність чи відсутність цих доказів неможливо розглянути по суті вимогу про стягнення боргу по внесенню додаткових лізингових платежів), позов, в частині вимог про стягнення боргу по внесенню додаткових лізингових платежів в сумі 849,39 грн., підлягає залишенню без розгляду.

          Відповідач допустив прострочення внесення лізингових (основних) платежів, в зв’язку з чим на вимогу позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Розрахунки втрат від інфляції та трьох процентів річних, наведені позивачем у додатках до позовної заяви, не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю, так як з відповідача підлягають до стягнення менші суми лізингових платежів ніж зазначені у цих розрахунках.

          Суд самостійно розраховує розмір втрат від інфляції та трьох процентів річних за періоди вказані позивачем у розрахунках, доданих до позовної заяви, але з урахуванням сум боргу, які підлягають до стягнення:

Розрахунок втрат від інфляції:

-          період: листопад 2009 р. –травень 2010 р. включно;

-          загальний індекс інфляції за цей період –105,81250422;

-          борг –28334,61 грн.;

-          борг з урахуванням індексу інфляції –29981,56 грн.;

-          втрати від інфляції – 1646,95 грн. (29981,56 - 28334,61).

Втрати від інфляції складають 1646,95 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Розрахунок трьох процентів річних:

-          борг –28334,61 грн.;

-          кількість днів прострочення –235;

-          3 % річних = 0,008 % в день;

-          28334,61 х 0,008 : 100 х 235 = 532,69 грн.

Три проценти річних складають 532,69 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

          В решті вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

          Вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2666,37 грн. не підлягають задоволенню. Позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду за таких підстав:

          Позивач ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах не вказав розрахунку заявленої до стягнення пені.

          Ухвалами від 21.07.2010, від 06.08.2010 та від 25.08.2010 суд зобов’язував позивача подати обґрунтований розрахунок суми позову (що відповідно включає і розрахунок пені).

          Позивач без поважних причин не подав суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення пені.

          Поданий позивачем суду 08.09.2010 розрахунок заборгованості за договором від 03.04.2008 № 136Ф не містить в собі обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення пені.

          В цьому розрахунку не вказані ні підстави нарахування пені, ні розмір пені, ні період та кількість днів за які нарахована пеня, взагалі не вказано алгоритму за яким розраховувалася пеня, тобто розрахунок відсутній.

          За таких обставин, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України позов в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2666,37 грн. за прострочення внесення лізингових платежів за договором від 03.04.2008 № 136Ф, підлягає залишенню без розгляду.

Щодо договору фінансового лізину від 03.04.2008 № 137Ф

          Згідно договору фінансового лізингу від 03.04.2008 № 137Ф з угодами до нього від 04.12.2008 № 2 та від 12.08.2009 № 4, укладеним між сторонами за позовом, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу строком на 49 місяців сідловий тягач DAF 95XF430, загальною вартістю 189422,63 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 30.04.2008 та визнано відповідачем.

          Відповідач в свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірі та у строки, передбачені додатком до договору № 2 –Графіком сплати лізингових платежів від 12.08.2009 (в редакції угоди від 12.08.2009 № 4).

          Відповідно до п. 4.4. договору до складу лізингових платежів входять:

-          сума, що відшкодовує вартість предмету лізингу;

-          комісія лізингодавця за надання предмету лізингу, нарахована на вартість предмета лізингу з урахуванням ПДВ.

Позивач зазначив, що він листом від 09.11.2009, який одержано відповідачем цього ж дня по факсу, розірвав договір фінансового лізингу в зв’язку з невнесенням відповідачем лізингових платежів.

          У порушення умов договору відповідач лізингові платежі, які складаються з суми, що відшкодовує вартість предмету лізингу, та комісії за надання предмету лізингу за період травень –09 листопада 2009 р. (включно) у повному обсязі не вніс.

          Борг відповідача по внесенню лізингових платежів за вказаний період складає 47738,64 грн., який складається з:

-          заборгованості в сумі 869 грн. по сплаті відшкодування вартості автомобіля;

-          заборгованості в сумі 46869,64 грн. по сплаті комісії за надання предмету лізингу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

          За таких обставин, борг в сумі 47738,64 грн. по сплаті вищевказаних лізингових платежів підлягає стягненню з відповідача.

          Додатком № 3 до договору фінансового лізингу від 03.04.2008 № 137Ф відповідач зобов’язався сплачувати позивачу додатковий нефіксований лізинговий платіж за встановленою формулою, який залежить від зміни курсу гривні до долару США.

          Строк, в який відповідач повинен сплачувати додатковий лізинговий платіж позивачу, сторонами за договором не встановлювався.

          Позивач у письмових поясненнях від 20.08.2010 № 01-20/08 вказав, що він направляв відповідачу рахунок від 01.09.2009 № 442 на оплату додаткового лізингового платежу на суму 2668,69 грн. в якому зазначав строк сплати –до 04.09.2009.

          Однак, відповідач додатковий лізинговий платіж не сплатив.

          Разом з цим, позивач не подав суду доказів направлення відповідачу рахунку від 01.09.2009 № 442 на оплату додаткового лізингового платежу.

Господарський суд ухвалою від 25.08.2010 зобов’язував позивача подати суду докази надсилання відповідачу рахунків по сплаті додаткових лізингових платежів.

Позивач без поважних причин (про причини неподання вказаних доказів позивач суд не повідомив, тому суд вважає ці причини неповажними) не подав суду витребувані докази. Позивач взагалі не вказав чи є у нього ці докази, чи вони відсутні.

Вказаною ухвалою суд також зобов’язував відповідача письмово вказати, чи одержувалися ним рахунки позивача по сплаті додаткових лізингових платежів.

Відповідач також не подав суду витребувані свідчення.

Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали (докази направлення рахунку відповідачу), необхідні для вирішення спору (без вказаних доказів та без пояснень про наявність чи відсутність цих доказів неможливо розглянути по суті вимогу про стягнення боргу по внесенню додаткових лізингових платежів), позов, в частині вимог про стягнення боргу по внесенню додаткових лізингових платежів в сумі 2668,69 грн., підлягає залишенню без розгляду.

          Відповідач допустив прострочення внесення лізингових (основних) платежів, в зв’язку з чим на вимогу позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Розрахунки втрат від інфляції та трьох процентів річних, наведені позивачем у додатках до позовної заяви, не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю, так як з відповідача підлягають до стягнення менші суми лізингових платежів ніж зазначені у цих розрахунках.

          Суд самостійно розраховує розмір втрат від інфляції та трьох процентів річних за періоди вказані позивачем у розрахунках, доданих до позовної заяви, але з урахуванням сум боргу, які підлягають до стягнення:

Розрахунок втрат від інфляції:

-          період: листопад 2009 р. –травень 2010 р. включно;

-          загальний індекс інфляції за цей період –105,81250422;

-          борг –47738,64 грн.;

-          борг з урахуванням індексу інфляції –50513,45 грн.;

-          втрати від інфляції – 2774,81 грн. (50513,45 - 47738,64).

Втрати від інфляції складають 2774,81 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Розрахунок трьох процентів річних:

-          борг –47738,64 грн.;

-          кількість днів прострочення –235;

-          3 % річних = 0,008 % в день;

-          47738,64 х 0,008 : 100 х 235 = 897,49 грн.

Три проценти річних складають 897,49 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

          В решті вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

          Вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4318,81 грн. не підлягають задоволенню. Позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду за таких підстав:

          Позивач ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах не навів розрахунку заявленої до стягнення пені.

          Ухвалами від 21.07.2010, від 06.08.2010 та від 25.08.2010 суд зобов’язував позивача подати обґрунтований розрахунок суми позову (що відповідно включає і розрахунок пені).

          Позивач без поважних причин не подав суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення пені.

          Поданий позивачем суду 08.09.2010 розрахунок заборгованості за договором від 03.04.2008 № 137Ф не містить в собі обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення пені.

          В цьому розрахунку не вказані ні підстави нарахування пені, ні розмір пені, ні період та кількість днів за які нарахована пеня, взагалі не вказано алгоритму за яким розраховувалася пеня, тобто розрахунок відсутній.

          За таких обставин, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України позов, в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4318,81 грн. за прострочення внесення лізингових платежів за договором від 03.04.2008 № 137Ф, підлягає залишенню без розгляду.

          Всього, за обома вищевказаними договорами фінансового лізингу підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в загальній          сумі 81925,19 грн., зокрема:

-          борг по лізинговим платежам в сумі 76073,25 грн. (28334,61 + 47738,64);

-          втрати від інфляції в сумі 4421,76 грн. (1646,95 + 2774,81);

-          три проценти річних в сумі 1430,18 грн. (532,69 + 897,49).

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 819,25 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 94505,03 грн.; задоволено позов на 81925,19 грн., тобто на 86,7 %) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204,61 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з публічного акціонерного товариства «Імпреса-Л», смт. Успенка Лутугинського району Луганської області, вул. Щорса, 98, ідентифікаційний код 03113348, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Гарант», м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8/4, ідентифікаційний код 31976914, заборгованість по лізинговим платежам в сумі 76073,25 грн., втрати від інфляції в сумі 4421,76 грн., три проценти річних в сумі 1430,18 грн., витрати на державне мито в сумі 819,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204,61 грн.; наказ видати.

3.          Позов, в частині вимог про стягнення з відповідача пені та заборгованості по додатковим лізинговим платежам, залишити без розгляду.

4.          В решті позову відмовити.

08 вересня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13 вересня 2010 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко