Рішення № 11166048, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/20806.09.10 За позовом          акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До          товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс»

Про          стягнення 89048,45 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                               Півень Д.О. ( дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010р.)

Від відповідача                     не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс»про стягнення 89048,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі № 17/208 та призначено до розгляду на 07.06.2010 р..

У судовому засіданні 07.06.2010 р. оголошено перерву до 21.06.2010 р..

У судовому засіданні 21.06.2010 р. оголошено перерву до 05.07.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р. розгляд справи відкладався на 15.07.2010 р., у зв’язку з неявкою позивача на розгляд справи.

Відповідач зазначив, що ним сплачено основний борг та заперечив проти стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 15.07.2010 р. оголошено перерву до 06.09.2010 р..

Відповідач у судове засідання 06.09.2010 р. свого повноважного представника не направив, про день та час проведення судового засідання сторона була повідомлена належним чином, заяв та клопотань не надійшло.

          Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.2010 р. між акціонерною енергопостачальною організацією в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс»(споживачем) було укладено договір № 521006 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеним в додатку 1.

          Відповідно до п. 2.3.1 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до Договору.

Згідно з п. 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

          Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлюється і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця споживач сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями (п. 10 Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 136360,77 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Відповідач сплатив за поставлену теплову енергію 51324,20 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 85036,57 грн.

Як встановлено судом, 27.04.2010 р. (до подачі позову до суду) відповідач сплатив суму основного боргу в сумі 38760,91 грн.

Зважаючи на те, що відповідач основний борг за постачання електричної енергії в сумі 38760,91 грн. сплатив до порушення провадження у цій справі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 38760,91 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що 28.05.2010 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 46275,66 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 46275,66 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 46275,66 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що в договорі строк виконання зобов’язань з оплати послуг не встановлено, позивачем не надано доказів пред’явлення вимоги відповідачу про виконання обов’язку з оплати вартості наданих послуг, а тому прострочення грошового зобов’язання за договором не існувало, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, згідно з пунктом 9 додатку 2 до Договору передбачено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлюється і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова становить 3452,69 грн., а три проценти річних –559,19 грн.

Суд приймає розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Крім того, як встановлено судом, основний борг сплачено відповідачем в повному обсязі, умови договору не суперечать діям відповідача по оплаті послуг на рахунок позивача.

Твердження відповідача про відсутність в будинку мешканців, його дії щодо перерахування коштів відразу на рахунок позивача є цілком правомірними та не суперечать умовам договору, оскільки пунктом 10 додатку 2 до Договору передбачено обов’язок відповідача до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за використану теплову енергію в сумі 38760,91 грн.; на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс»(01015, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н.п. 43, рахунок 26003180111166 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код 33303255) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 3452,69 грн. інфляційних збитків, 559,19 грн. трьох процентів річних, 502,88 грн. витрат по оплаті державного мита та 133,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 46275,66 грн. припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 14.09.2010 р.