Рішення № 111656998, 19.06.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1978/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.01.2023 №1 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №351/7.4-22/37 від 22.12.2022 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-75 від 22.12.2022, №86/7.4-22/38 від 22.12.2022 та №352/7.4-22/37 від 22.12.2022, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 27.12.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком. 27.12.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком ( перехід на пенсію державного службовця відповідно до п.п. 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.01.2023 №1 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку із тим, що позивач не набув необхідного стажу роботи на посадах державної служби 20 років та не займав посаду державної служби для призначення пенсії станом на 01.05.2016. Позивач із вказаним рішенням не погоджується, оскільки досягнув визначеного віку та набув понад 43 роки страхового стажу, в тому числі понад 20 років стажу на посадах державної служби, що підтверджується записами трудової книжки.

Ухвалою суду від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державної служби та прийняття присяги державного службовця. Позивачем 27.12.2022 подано заяву про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058 на пенсію за віком згідно із Законом №889. Аналіз поданої заяви та доданих документів свідчить, що для визначення права на призначення пенсії згідно із Законом №889 до стажу державної служби можливо зарахувати періоди роботи в органах митної служби з 25.11.1986 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 24.05.1997, з 05.06.203 по 31.12.2013, що становить 11 років 28 днів. На дату набрання чинності Законом №889, на 01.05.2016 позивач не набув необхідного стажу на посаді державної служби - 20 років для призначення пенсії згідно пункту 12 розділу XI Закону №889 та не займав посаду державної служби для призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Закону №889. З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято оскаржуване рішення про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889 у зв`язку з відсутністю правових підстав. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідач заяву позивача про переведення не розглядав та відповідно не приймав жодних рішень щодо цього питання. Вказує, що вимога позивача про призначення пенсії не заслуговує на увагу, оскільки згідно пенсійної справи йому з 05.09.2020 фактично вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058, а тому в подальшому за наявності підстав можливий лише перехід з одного виду на інший вид пенсії. Крім цього вказує, що згідно записів трудової книжки, позивачу, як працівнику митної служби, присвоювались спеціальні звання. Натомість, Згідно п. 17 ст. 3 Закону № 899, дія цього закону не поширюється на осіб, яким присвоєно спеціальне звання. Відтак, з огляду на вище викладені норми законодавства, позивач станом на 01.05.2016 не набув 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, як це передбачено п. 10 і п. 12 розділу XI Закону № 889, а отже відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27.12.2022 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 02.01.2023 №1 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з огляду на те, що згідно із Законом №889 до стажу державної служби можливо зарахувати періоди роботи позивача в органах митної служби з 25.11.1986 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 24.05.1997, з 05.06.2013 по 31.12.2013, що становить 11 років 28 днів. На дату набрання чинності Законом №889, на 01.05.2016 позивач не набув необхідного стажу на посаді державної служби - 20 років для призначення пенсії згідно пункту 12 розділу XI Закону №889 та не займав посаду державної служби для призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Закону №889.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон №3723-XII).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889-VIII), згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу »Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до положень пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 Порядку №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Частиною 17 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Статтею 430 Митного кодексу України (який набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України № 501 від 17.06.2020).

Згідно п. 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами п. 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону №889 та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 20.08.1978 року, судом встановлено, що позивач працював на різних посадах у органах митної служби:

- 24.07.1985 - 31.01.1988 - інспектор митниці Мостиської митниці;

- з 01.02.1988 - старший інспектор митниці Мостиської митниці;

- 15.06.1995 - прийняв присягу державного службовця;

- 26.05.1995 - присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»;

- з 01.04.1997 - старший інспектор Мостиської митниці ДМСУ;

- з 20.05.1998 - головний інспектор Мостиської митниці ДМСУ. Присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІ рангу»;

- з 20.09.2000 - старший інспектор вантажного відділу №2 Мостиської митниці ДМСУ;

- з 01.03.2001 - старший інспектор вантажного відділу №2 м/п «Мостиська» Галицької митниці;

- з 09.11.2002 - інспектор вантажного сектора №3 вантажного відділу м/п «Мостиська»;

- з 30.01.2003 - головний інспектор з озброєння та засобів спец захисту СБК та ПМП;

- з 19.03.2004 - головний інспектор з озброєння господарсько-експлуатаційного відділу;

- 30.03.2004 - присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

- з 17.06.2005 - головний інспектор по озброєнню та засобах захисту господарсько-експлуатаційного відділу Мостиської митниці;

- 30.09.2005 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»;

- 24.05.2006 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу»;

- з 01.03.2007 - провідний інспектор сектору капітального будівництва господарсько-експлуатаційного відділу Західної регіональної митниці;

- з 01.05.2008 - провідний інспектор сектору експлуатації митних об`єктів господарсько-експлуатаційного відділу Львівської митниці;

- з 12.05.2009 - старший інспектор сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»;

- з 01.05.2010 - старший інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»;

- з 10.03.2012 - старший інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець»;

- з 19.04.2013 - старший інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець»;

- з 01.06.2013 - старший інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів;

- 05.06.2013 - присвоєний 12-й ранг державного службовця;

- з 28.10.2013 - старший державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець»;

- 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»;

- з 10.11.2014 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС;

- з 21.08.2015 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська»;

- з 06.05.2017 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська»;

- з 01.11.2018 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»;

- з 01.05.2019 - головний державний інспектор митного поста «Мостиська залізниця»;

- з 08.12.2019 - головний державний інспектор «Мостиська залізниця» Галицької митниці Держмитслужби;

- 08.12.2019 - присвоєний 5 ранг державного службовця;

- 25.06.2020 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІ рангу»;

- з 07.07.2021 - головний державний інспектор відділу мобільних скануючих систем управління технічних засобів митного контролю Львівської митниці Держмитслужби України.

Однак судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не зарахувало до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, період роботи позивача у митних органах з 24.07.1985 року по 24.11.1986 року та з 01.01.2014 року по 04.09.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

Додатком 13 до Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Радник митної служби IІІ рангу» прирівнюється до 6 рангу державного службовця, «Інспектор митної служби III рангу» прирівнюється до 9 рангу державного службовця, «Інспектор митної служби ІI рангу» прирівнюється до 8 рангу державного службовця, «Інспектор митної служби I рангу» прирівнюється до 7 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно з записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 20.08.1978 року, позивач з липня 1985 року і по даний час працював на різних посадах в органах Державної митної служби України. Ці обставини не заперечуються відповідачами.

При цьому, трудовою книжкою позивача підтверджується також, що 15.06.1995 позивачем прийнята Присяга державного службовця.

Водночас, відповідач 1 жодним чином не обґрунтував підстав не зарахування періоду роботи позивача в митних органах до стажу державної служби.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на п.п.17 п.3 ст. 3 Закону №889-VIII, оскільки ця норма поширюється на правоохоронні та інші органи, працівникам яких присвоюються спеціальні звання.

Судом зазначалося вище, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд висновує, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ 01.05.2016, становить більше 20 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, будь яких заперечень чи наявності підстав для відмови щодо збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за іншими ознаками (віку, страхового стажу) відповідачем в спірному рішенні Головного управління ПФУ в Полтавській області від 02.01.2023 №1 не зазначено. А тому, на переконання суду, пенсійним органом безпідставно не зараховано період роботи позивача 24.07.1985 року по 24.11.1986 року та з 01.01.2014 року по 04.09.2020 року у митних органах.

Крім цього, з письмових доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено, що позивач станом на дату звернення з заявою про переведення його на інший вид пенсії 27.12.2022 мав необхідний стаж державної служби для призначення бажаного ним виду пенсії і досяг віку необхідного для його призначення.

Отже, суд робить висновок, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області необґрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі Закону України «Про державну службу».

Підсумовуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.01.2023 №1 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889, не відповідає критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним.

Тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.01.2023 №1 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача з 27.12.2022 року з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10.07.2018 по справі № 591/6970/16-а.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб`затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі-Порядок № 622), відповідно до пункту 2 якого згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу`на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 622 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).

В матеріалах справи також наявні довідки за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, а саме: довідка Львівської митниці ДМСУ про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.12.2022 №351/7.4-22/37, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) Львівської митниці ДФС від 22.12.2022 №13-70-05/38-75, Галицької митниці Держмитслужби від 22.12.2022 №86/7.4-22/38, Львівської митниці ДМСУ від 22.12.2022 №352/7.4-22/37, видані на ім`я позивача.

Також матеріалами справи підтверджується, що одночасно із заявою про призначення пенсії позивачем були надані ГУ ПФУ в Львівській області вище вказані довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, переведення позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII має здійснюватися з 27.12.2022 - дня звернення до відповідача з відповідною заявою.

Оскільки станом на 01.05.2016 позивач обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, яка відноситься до категорії посад державної служби та мав більше 20 років стажу державної служби і на час звернення із заявою до відповідача про переведення з пенсії за віком, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» досяг 62 роки, суд доходить висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Крім цього, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено: угода про надання правової допомоги адвоката №б/н від 16.01.2023, додаток до Угоди про надання правової допомоги адвоката від 16.01.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1140836, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000699.

З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на правову допомогу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд врахувавши предмет спору, спрощений порядок розгляду даної справи, робить висновок, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань у сумі 1000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань, оскільки саме протиправні дії цього відповідача слугували зверненню позивача до суду з цим позовом.

Керуючись ст. ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) від 02.01.2023 №1 про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27.12.2022 року з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно доЗакону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2023 року.

Суддя Костецький Н.В.