Рішення № 111651018, 15.06.2023, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/647/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, інспектора ВП №3 (м.Острог) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області сержанта Хохлюка О.М. про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, інспектора ВП № 3 (м.Острог) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області сержанта Хохлюка О.М. про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії ЕАС №6802012 та серії ЕАС №6802007 від 08.04.2023 року, згідно яких його було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.125 та ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, відповідно, у вигляді попередження та штрафу в розмірі 510 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних постанов стало допущене на думку відповідача порушення позивачем вимог п.9.9 б) та п.2.3 в) ПДР України, а саме - 08 квітня 2023 року близько 19 год. 38 хв. - 19 год. 43 хв. у м.Острог по вул.Незалежності, 50, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час зупинки поліцейським не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п.9.9 б) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП, окрім того ОСОБА_1 керував автомобілем, обладнаним засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Вважає, що зазначені постанови є необґрунтованими, протиправними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.125 та ч.5 ст.121 КУпАП.

Зазначає, що 08 квітня 2023 року в той час, коли до нього підійшов поліцейський, автомобіль марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та яким він інколи користується за згодою останньої, стояв припаркований по вул.Незалежності, 50 у м.Острог. Його не зупиняли, будь-яких знаків чи сигналів про зупинку не подавали, поліцейський підійшов до транспортного засобу, який стояв на місці та яким у той момент він не керував.

Вважає, що поліцейський неправомірно поставив йому у провину вчинення адміністративних правопорушень, за якими він був притягнутий до відповідальності за неввімкнення світлової аварійної сигналізації та керування автомобілем, будучи непристебнутим ременем безпеки.

Вважає, що оскаржувані постанови винесені необґрунтовано, обставини викладені у них є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, а тому просить їх визнати незаконними та скасувати, а провадження закрити.

Ухвалою Острозькогорайонного судуРівненської областівід 04травня 2023року відкритопровадження тапризначено справудо розглядуза правиламиспрощеного позовногопровадження безвиклику сторін,відповідачам встановленострок дляподання відзивуна позовнузаяву.

Відповідач інспектор СРПП ВП № 3 (м.Острог) Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області сержант Хохлюк О.М. в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи тим, що 08.04.2023 року при здійснені патрулювання було зафіксовано факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 , а саме водій транспортного засобу марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м.Острог по просп.Незалежності, автомобілем який обладнаний засобами пасивної безпеки (ремені безпеки), будучи не пристебнутим ременем безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП (п.2.3 «в» ПДР України). Також водій транспортного засобу ОСОБА_1 , не увімкнув аварійну світлову сигналізацію у разі зупинки на вимогу поліцейського, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП (п.9.9 «б» ПДР України). Разом з тим, в ході перевірки працівниками поліції документів у водія ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, в зв`язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, за результатами якого було встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з допущеним порушенням ПДР України до ОСОБА_1 було застосовано превентивні заходи, передбачені ст.ст.32, 35 закону України «Про Національну поліцію», а саме зупинення транспортного засобу та здійснено перевірку документів водія згідно п.2.4 ПДР, з повідомленням водія про конкретну причину зупинки керованого ним транспортного засобу.

Після встановлення особи порушника, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчиненого ним правопорушення, повідомлено яка справа розглядається та що він буде притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ст.125 та ч.1 ст.130 КУпАП, Хом`яку було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.

ОСОБА_1 факт вчинення вищевказаних правопорушень фактично визнав. Після дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, заслухавши та врахувавши його усні пояснення було винесено електронні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6802012 та серії ЕАС № 6802007 від 08.04.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП з накладенням стягнення у виді попередження та за ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а також складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Винесені відносно ОСОБА_1 постанови були йому оголошені одразу після закінчення розгляду справ, копії яких ОСОБА_1 отримав, що засвідчив своїм підписом.

Відповідач зазначає,що фактивищевказаних правопорушеньпідтверджуються відеозаписамиз нагрудноїкамери поліцейського,на якихзафіксовано факткерування ОСОБА_1 транспортним засобом «Пежо Партнер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проспекті Незалежності в м.Острог до житлового будинку, де в подальшому після зупинки працівниками поліції він зупинився. Також з даних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що керував транспортним засобом та просив працівників поліції не притягувати його до адміністративної відповідальності.

Відповідач ГУ Національної поліції в Рівненській області правом податидо судувідзив напозовну заявуне скористався.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи у суді були повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,08.04.2023року інспекторомВП №3(м.Острог)Рівненського РУПГУНП вРівненській областіХохлюком О.М.винесено відносно ОСОБА_1 постанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксовані нев автоматичномурежимісеріїЕАС №6802012та серіїЕАС №6802007,згідно яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП з накладенням стягнення у виді попередження та за ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Зі змісту вказаних постанов вбачається, що ОСОБА_1 08 квітня 2023 року о 19 год. 38 хв. в м.Острог, вул.Незалежності, 50 керував автомобілем марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, окрім того ОСОБА_1 08.04.2023 р. о 19 год. 43 хв. під час зупинки працівниками поліції вищевказаного транспортного засобу не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п.9.9 б) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративних правопорушень в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятих відповідачем за оскаржуваними постановами рішень, суд виходив з наступного.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№ 1306 (надалі - ПДР України).

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.2.3в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до п.9.9б) ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Статтею 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п.1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно пункту4Розділу І Інструкції зоформлення поліцейськимиматеріалів проадміністративні правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксовані нев автоматичномурежимі,затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною п`ятою статті 121, статтею 125 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1, 2 статті 126, частиною 2 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1, 2 статті 126, частиною 2 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статі обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Як встановлено з дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського у день та час, вказаний в оскаржуваній постанові серія ЕАС №6802012 від 08.04.2023 р., ОСОБА_1 керував автомобілем марки«CitroenBerlingo»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснював рух по проспекту Незалежності в м.Острог до житлового будинку, де в подальшому працівники поліції, перебуваючи в патрульній поліції, яка рухалась позаду вищевказаного автомобіля, подали звуковий сигнал про зупинку, після чого ОСОБА_1 зупинився, однак не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію. В подальшому під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, з приводу чого йому було запропоновано пройти відповідний огляд, на що ОСОБА_1 після тривалих вагань погодився. В подальшому ОСОБА_1 було надано для огляду цілісність упаковки трубки до алкотестера, роз`яснено порядок застосування приладу, після чого він продув алкотестер, показ якого становив 1,36 проміле, та ОСОБА_1 погодився з вказаним результатом, разом з тим через деякий час на пропозицію поліцейського повторно пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 висловив намір повторно пройти огляд у медичному закладі. На запитання поліцейських щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 пояснював, що вживав «пляшку пива та чекушку на двох». У супроводі працівників поліції ОСОБА_1 був доставлений у КП «Острозька обласна психіатрична лікарня». Водій у медичному закладі з використанням алкотестера повторно пройшов освідчення на стан алкогольного сп`яніння, показ якого становив 1,48 проміле та при повторному використанні алкотестера показ становив 1,36 проміле, та ОСОБА_1 проти вказаного результату не заперечував. В подальшому відносно ОСОБА_1 були складені відповідні процесуальні документи, які були надані йому для ознайомлення, про що він в них розписався (файли 20230408174748_0011.MP4, 20230408180249_0012.MP4, 20230408181749_0013.MP4, 20230408183251_0014.MP4, 20230408184749_0015.MP4, 20230408190249_0016.MP4).

Таким чином, доводи позивача про те, що він не був водієм в розумінні ПДР України та не керував автомобілем, судом до уваги не приймаються, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються доказами наданими відповідачем, які були досліджені судом.

Суд звертає увагу, що позивач під час розгляду поліцейським відносно нього справи про адміністративне правопорушення не висловлював обгрунтованих заперечень щодо суті порушення, передбаченого ст.125 КУпАП, вчинення якого йому ставилося у провину.

Відповідно до ст.252 КУпАП інспектор поліції оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.9.9 б) ПДР України.

За приписами КУпАП розгляд справи і накладення стягнення інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростовувати виявлене порушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку.

Докази на підтвердження упередженого ставлення працівника поліції щодо позивача в матеріалах справи відсутні і такі не надано позивачем. Підстав ставити під сумнів об`єктивність уповноваженого працівника відповідача по відношенню до позивача суду не наведено.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП доводиться належними та допустимими доказами. Водночас, позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6802012 від 08.04.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП.

При вирішенні вимоги позивача про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6802007 від 08.04.2023 року суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.222КУпАП справи про адміністративні правопорушення, які полягають у порушенні Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена за ч.5ст.121КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Суд вважає висновки поліцейського про порушення ОСОБА_1 п.2.3 в) ПДР України такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з наявністю яких закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з положенням ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного порушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність підтвердження водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, та відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №536/1703/17.

Так, у матеріалах справи міститься лише оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 08.04.2023р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.121КУпАП.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.121КУпАП, зокрема, покази свідків, фото- чи відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення тощо, відповідач не надав.

Таким чином, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.121КУпАП відповідачем не надано, та судом таких обставин не встановлено.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог п.2.3 в) ПДР України, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення. Доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

Згідно ст.62Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем належним чином не доведено факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому постанова серії ЕАС №6802007 від 08.04.2023 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем правил дорожнього руху, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність фактичних та правових підстав для скасування постанови серії ЕАС №6802007 від 08.04.2023 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5ст.121КУпАП та закриття провадження у справі.

Окрім того як вбачається з позовної заяви позивач просить визнати дії відповідача незаконними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації: і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, ні досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративні має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у даній категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнавати незаконною постанову чи дії суб`єкта владних повноважень.

Відтак, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконної постанови серії ЕАС №6802007 від 08.04.2023 року задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування спірної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити, у зв`язку з відсутністю доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

За наведених підстав, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕАС № 6802007 від 08.04.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в ромірі 510 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.139КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, відтак суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Національної поліції в Рівненській області, сплачений та документально підтвердженийсудовий збір у розмірі 536,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.73-77,90,241-246,255,286 КАС України,-

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження юридичної особи: 35028, м.Рівне, вул.Хвильового, 2 Рівненської області, код ЄДРПОУ 40108761), інспектора ВП №3 (м.Острог) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області сержанта Хохлюка Олександра Миколайовича (місцезнаходження: м.Острог, просп.Незалежності, 48 Рівненської області, індекс 35800) про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6802012 та серії ЕАС №6802007 від 08 квітня 2023 року задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6802007 від 08.04.2023 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження юридичної особи: м.Рівне, вул.Хвильового, 2 Рівненської області, 35028, код ЄДРПОУ 40108761) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.