Постанова № 11165089, 31.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2010 року 10,31 № 2а-11943/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Г.К.Т."

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.08.2010р. №0006402305

за участю представників сторін:

від позивача: Кириленко В.О.

Процков С.В.

від відповідача: Шуневич В.В.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Г.К.Т.», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить суд визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.08.2010 року № 0006402305.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006402305, згідно з яким до Позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 331 848,90 грн. З даним рішенням Позивач не погоджується і вважає його таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Відповідачем неправомірно застосоване положення ст.ст. 3, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пп. 4.2 п.4 Положенням «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614. Пояснює тим, що даний закон не передбачає застосування до господарюючого субєкта штрафних санкцій у разі не відповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року.

На підставі вище викладеного Позивач просив суд, позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні виклав зміст своїх заперечень проти позовних вимог та зазначив, що позовні вимоги Позивача є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в ході перевірки було встановлено, порушення норм ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пп. 4.2 п. 4 Положенням «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 і, відповідно, застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 17 вищевказаного Закону.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Г.К.Т.»зареєстроване Голосіївською у місті Києві державною адміністрацією 21.06.1993 року з присвоєнням ідентифікаційного номеру 21488572.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 20.07.2010 року, відповідно до направлення № 486 від 20.07.2010 року, проведено планову виїзну перевірку господарської одиниці (кіоск), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв оборони 3, субєкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Г.К.Т.»з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національний валюті в України».

Згідно з актом перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 21.07.2010 року вбачається, що під час перевірки встановлено, що підприємством при проведенні розрахунків із споживачами за період з 13.01.2010 року по 20.07.2010 року не забезпечено роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а саме при розрахунках з споживачами відповідний розрахунковий документ не роздруковувався. У фіскальних чеках, що роздруковувались при проведенні розрахунків, назва господарської одиниці «магазин»не відповідає назві господарської одиниці, яка зазначена у реєстраційному посвідчені № 2650005781 від 21.12.2006 року, у звязку з чим, на думку Відповідача, Позивачем було допущено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пп. 4.2 п. 4 «Положенням «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614. Відповідно сума розрахунків без роздрукування відповідного розрахункового документу за вищезазначений період складає 66369,78 грн.

За порушення, виявленні під час перевірки, Відповідач застосував до Позивача п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, який передбачає, що за порушення вимог закону передбачена санкція, зокрема, нарахування у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на певну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Положенням «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

У п. 3 Положення «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, розкрито поняття фіскального касового чеку на товар (послугу) та зазначено, що це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Одним із обовязкових реквізитів фіскального касового чеку є назва господарської одиниці.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем у відповідності з Положенням «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»проведено реєстрацію РРО та на підставі довідки про резервування фіскального номера РРО від 18.12.2006 року, виданої Державною інспекцією у Голосіївському районі м. Києва, було внесено (ЦСО) ТОВ «АртСофт»всі необхідні дані про Позивача, як це передбачено п. 3.2 ст. 3 Положення, що підтверджується актом № 4/648 введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 19.12.2006 року.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що Відповідачем невірно застосовано положення ст.ст. 3 та 17 Закону, зокрема, зазначення в реквізитах фіскального касового чеку назви господарської одиниці (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Г.К.Т.»магазин) не є підставою вважати, що такий фіскальний касовий чек не відповідає вимогам п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки перевіряючими працівниками Державної податкової інспекції був зроблений помилковий висновок щодо невідповідності назви господарської одиниці - назві господарської одиниці, яка зазначалась в фіскальних касових чеках, що роздруковувались при проведені розрахунків, і відсутні підстави вважати надані для перевірки Позивачем фіскальні чеки такими, що не відповідають вимогам п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів. А штрафні (фінансові) санкції у розмірі 331848,90 грн., застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Г.К.Т.»згідно з рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.08.2010 року № 0006402305 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки положення п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР застосовується саме за не роздрукування відповідних розрахункових документів, (що передбачає наявність самого факту не роздрукування розрахункових документів), а не за не відповідність змісту розрахункових документів Положенню «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В своїх позовних вимогах Позивач просив визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 03.08.2010 року № 0006402305. Однак вимога про визнання нечинним акта може застосовуватися лише до нормативно правового акта, тоді як оспорюваний акт є актом індивідуальної дії ненормативного характеру, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обовязок щодо доведення перед судом правомірності прийнятого ним рішення.

На розподілі судових витрат, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі задоволення позовних вимог, Позивач не наполягав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Г.К.Т.»задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Голосіївської Держаної податкової інспекції м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006402305 від 03.08.2010 року на суму 331848,90 грн.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Суддя Т.І. Шейко