Ухвала суду № 111650371, 20.06.2023, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/978/23

Провадження № 1-кп/542/100/23

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000189 від 21 березня 2023 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха Маячка, Новосанжарський район, Полтавська область, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 122 КК України, частиною 1 статті 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2023 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000189 від 21 березня 2023 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 КК України та частиною 1 статті 115 КК України.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у відповідному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду зазначеного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений, його захисник не заперечували проти призначення провадження до судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з`явилась, надала заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі (а.с. 82).

Враховуючи зміст статті 325 КПК України, суд прийшов до висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілої ОСОБА_6 .

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.

Обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Обвинувачений, захисник та законний представник обвинуваченого отримали обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування своєчасно, що підтверджується розпискою (а.с. 73).

Кримінальне провадження за обвинувальним актом підсудне Новосанжарському районному суду Полтавської області.

Після роз`яснення права на розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів, обвинувачений не виявив бажання щоб вона розглядалась колегією суддів.

Підстав для закриття провадження згідно з пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК України не встановлено.

Суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні через відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 27 КПК України.

Враховуючи зміст статті 314-1 КПК України, зважаючи на те, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, яке є особливо тяжким злочином, нижня межа санкції якого перевищує п`ять років, досудова доповідь відносно ОСОБА_5 не складається.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість призначити судовий розгляд, про час та місце судового засідання повідомити учасників кримінального провадження.

Також, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але таких, що спричинили тривалий розлад здоров`я, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, та в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України.

Прокурором вказано, що обставини, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: доказами, отриманими у ході особистого обшуку ОСОБА_5 ; обшуку домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено одяг та речі зі слідами РБК, мобільні телефони, сліди пальців рук та інше; проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , показаннями свідків.

Прокурором вказано, що до ОСОБА_5 слідчим суддею Октярського районного суду м. Полтави 22.03.2023 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а ухвалою слідчого судді вказаного суду від 18.05.2023 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 22 червня 2023 року.

Посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень під час іспитового строку, визначеного вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 липня 2021 року за частиною 1 статті 122, частиною 2 статті 186 КК України, затриманий не за місцем свого проживання через дві доби після вчинення кримінального правопорушення.

Вказував, що зазначені ризики на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.

Наведене, на думку прокурора, свідчить в даному кримінальному провадженні про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, надав пояснення, аналогічні викладеним у ньому.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання не заперечували.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом положень пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, тобто в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але таких, що спричинили тривалий розлад здоров`я, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, та в умисному вбивстві тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2023 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтавивід 18 травня 2023 року строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 22 червня 2023 року.

Тобто, обґрунтованість підозри в даному випадку була предметом перевірки слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтавив ухвалах від 22 березня 2023 року та від 18 травня 2023 року.

Досліджуючи підстави застосування запобіжних заходів, передбачені статтею 177 КПК України, суд виходить з наступного.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що є нетяжким злочином (частина 1 статті 122 КК України) та кримінального правопорушення, що є особливо тяжким (частина 1 статті 115 КК України), за яке, зокрема, передбачено лише один вид покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Отже, через усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк з метою уникнення покарання обвинувачений може покинути місце проживання, ухилятися від суду, змінити місце свого проживання.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків у кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 стаття 23, статті 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому статті 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідка, який безпосередньо вказує на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, й свідки судом не допитані, та проживають в населених пунктах, розташованих поряд з населеним пунктом, де проживає обвинувачений, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд зазначає наступне. ОСОБА_5 є раніше судимою особою, зокрема, Новосанжарським районним судом Полтавської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 КК України, частиною 2 статті 186 КК України останній засулжений до позбавлення волі строком на 4 роки та на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання, якщо він протягом строку 3 роки не вчинить нового кримінального правопорушення. Поряд з цим він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 115 КК України, які вчиненні в період іспитового строку за попереднім вироком.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначених ризиків. З практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.

Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу підозрюваного - відсутність міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Суд зауважує, що з вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку підозрюваного та дієвість кримінального провадження.

Так, особисте зобов`язання не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки підозрюваного під час здійснення досудового розслідування та подальшого судового розгляду.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_5 .

Заставу неможливо застосувати, оскільки суду не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого чи його рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, також вказаний запобіжний захід буде недостатнім.

Домашній арешт неможливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а його перебування на свободі надасть йому усі можливості переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати тиск на свідка.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров`я, сімейний і майновий стан, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров`я та учасниками провадження таких доказів не надано.

Водночас, надані прокурором відомості свідчать про вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 частиною 1 статті 115 КК України.

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку, визначеного частиною 1 статті 197 КПК України, та вважає за необхідне визначити строк дії ухвали суду до 18 серпня 2023 року.

Відповідно до частин 3, 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи наявність обставин, визначених частиною 4 статті 183 КПК України, встановлені суддею ризики та обставини, що визначені у статтях 177, 178 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 61, 62, 128, 314-316, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000189 від 21 березня 2023 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 КК України та частиною 1 статті 115 КК України, призначити у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Новосанжарського районного суду Полтавської області (пл. Перемоги 11, смт Нові Санжари, Полтавський район) на 10 годину 00 хвилин 26 червня 2023 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу - задовольнити.

Обрати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Встановити строк дії даної ухвали з 20 червня 2023 року по 18 серпня 2023 року включно.

В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, захисника, доставити обвинуваченого.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій, Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_8