Рішення № 111645135, 15.06.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2023м. СумиСправа № 920/89/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження, матеріали справи №920/89/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна"

(вул. Глибочицька, 40С, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 38518610),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"

(вул. Центральна, буд. 2, село Кіндратівка, Сумський район,

Сумська область, 42315, код ЄДРПОУ 38397547),

про стягнення 2178821 грн 77 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Утін К.Ю.,

від відповідача: Бонтлаб В.В.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 31.01.2023 позивач подав до суду позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2178821 грн 77 коп, з яких 1445421 грн 35 коп. сума основного боргу, 21780 грн 32 коп. пені, 279429 грн 75 коп штрафу, 432190 грн 35 коп. доплату скоригованої загальної вартості поставленого товару у гривневому еквіваленті, за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки від 04.11.2021 № ФУ11-22/СВВ-49; а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 02.02.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.02.2023, 10:30.

10.02.2023 відповідачем було подано відзив на позовну заяву №06-1/02 від 06.02.2023 (вх.№858/23).

16.02.2023 відповідачем було подано клопотання №14-1/02 від 14.02.2023 (вх.№1000/23) про відкладення підготовчого засідання у справі №920/89/23, відповідно до якого просить суд відкласти проведення підготовчого засідання у справі №920/89/23 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану.

28.02.2023 відповідачем було подано клопотання №23-1/02 від 23.02.2023 (вх.№712) про зупинення провадження у справі №920/89/23.

28.02.2023 через електронну пошту позивачем було надіслано заперечення №11/02 від 27.02.2023 (вх.№1207/23) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №920/89/23.

28.02.2023 через електронну пошту позивач надіслав клопотання №13/02 від 28.02.2023 (вх.1209/23) про відкладення розгляду справи №920/89/23.

Ухвалою суду від 28.02.2023 заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" №11/02 від 27.02.2023 (вх.№1207/23) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №920/89/23 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" №13/02 від 28.02.2023 (вх.1209/23) про відкладення розгляду справи №920/89/23 залишено без розгляду; відкладено підготовче засідання на 09.03.2023, 10:30.

09.03.2023 позивачем надано до суду (ел. суд) Заяву про участь у судовому засіданні 09.03.2023 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.03.2023 Заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.

09.03.2023 представником позивача надано Заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

09.03.2023 позивачем надано Додаткові пояснення по справі, в тому числі надано витяг з ЄДРПОУ щодо позивача.

Протокольною ухвалою від 09.03.2023 Клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі № 920/89/23 (вх. № 1000/23 від 16.02.2023) залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 09.03.2023 клопотання відповідача №23-1/02 від 23.02.2023 (вх.№712) про зупинення провадження у справі №920/89/23 залишено без задоволення; відкладено підготовче засідання на 21.03.2023, 10:30; зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київський області (вулиця Березняківська, буд. 4А, м. Київ 02152) надати інформацію щодо законності підстав проживання на території України та дійсність посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , посвідка на постійне місце проживання № НОМЕР_2 , видана 20.01.2016 органом 8001).

13.03.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі № 920/89/23 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану.

21.03.2023 позивачем надано до суду Додаткові пояснення у справі від 20.03.2023, відповідно до яких, позивач зазначає, що згідно Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Франдеса Україна" №1 від 06.03.2023, " 10" березня 2023 р. проведена державна реєстрація змін в складі засновників (учасників) ТОВ "Франдеса Україна" та внесені відповідні зміни в відомості про засновників (учасників) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Франдеса Україна" №1 від 06.03.2023, на підставі договорів купівлі-продажу частин часток у статутному капіталі Товариства, укладених учасниками товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з учасником ОСОБА_1 , виключено учасників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства. Єдиним участником (засновником) є ОСОБА_1 , частка ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства складає 100% (сто відсотків), що становить 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень, 00 коп.), що підтверджується Витягом з ЄДРЮО, ФОП та ГФ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" станом на 14.03.23. в підтвердження чого надав копію витягу та виписки з ЄДРЮО, ФОП та ГФ ТОВ "Франдеса Україна". Також зазначив, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання на території України за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 , виданою 20.01.16 р. органом 8001. Станом на 20.03.2023 згідно Витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, в реєстрі міститься інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 70.05. Пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

Ухвалою суду від 21.03.2023 відкладено підготовче засідання на 20.04.2023, 10:20.

06.04.2023 до суду надійшов лист від 24.03.2023 Центрального міграційного управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київський області. Відповідно до змісту якого міграційною службою підтверджено документування громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 виданою 20.01.2016, органом видачі 8001.

19.04.2023 позивачем надано до суду Клопотання (ел. суд), відповідно до якого позивач просить суд розгляд справи в підготовчому засіданні провести без участі Позивача та його представника за наявними в справі матеріалами та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/89/23 до судового розгляду по суті, призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 18.05.2023, 10:00.

21.04.2023 через систему "Електронний суд" представник відповідача надіслав заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№1406 від 21.04.2023) у справі №920/89/23, відповідно до якої зазначений представник просить судове засідання призначене на 18.05.2023, 10:00 та всі наступні судові засідання провести за участю представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник відповідача братиме участь Бонтлаб Василь Васильович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою суду від 24.04.2023 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх№1406 від 21.04.2023) у справі №920/89/23.

Протокольною ухвалою від 18.05.2023 оголошено перерву з розгляд у справи по суті до 06.06.2023, 10:20.

06.06.2023 позивачем надано до суду Додаткові пояснення від 05.06.2023.

Протокольною ухвалою від 06.06.2023 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.06.2023, 12:00.

В судовому засіданні 15.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2023 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на його необґрунтованість, у випадку задоволення позову просив суд зменшити штрафні санкції на 95%.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15.06.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (Відповідач, Покупець), був укладений Договір поставки № ФУ11-22/СВВ-49 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач зобов`язується поставити Засоби захисту рослин (надалі - "Товар"), а Відповідач зобов`язаний прийняти Товар та оплатити його вартість згідно з Специфікаціями та/або Додатками до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Сторони за Договором передбачали, що найменування, конкретний асортимент, строки поставки, умови оплати, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю товару та ціна на кожну окрему партію зазначаються у Специфікаціях та/або Додатках до даного Договору і відображаються в Видаткових накладних на передачу Товару, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що сума Договору дорівнює, сумарній вартості Товару, що поставляється згідно Видаткових накладних, до цього Договору,

Згідно з п. 1.1. всіх Специфікацій до Договору (надалі - Специфікації), Позивач зобов`язується поставити Засоби захисту рослин (надалі - «Товар»), а Відповідач зобов`язаний прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах зазначених в цих Специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3. Договору, передбачено, що моментом постачання і переходу права власності на Товар, а також усі пов`язані з ним ризики, переходять від Позивача до Відповідача в момент приймання-передачі Товару, про що свідчить факт підписання Сторонами Видаткової накладної на передачу Товару.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на виконання умов Договору та згідно Специфікацій, зокрема:

- Специфікація №1 від 04 листопада 2021 р., Позивач здійснив поставку Товару, який прийнятий Відповідачем, що підтверджується Видатковою накладною №ФУЕР-000969 від 11.11.2022 на загальну суму 4 143 173,76 грн., в тому числі ПДВ;

- Специфікація №2 від 30 листопада 2021 р., Позивач здійснив поставку Товару, який прийнятий Відповідачем, що підтверджується Видатковою накладною №ФУЕР-000989 від 30.11.2022 р. на загальну суму 62 503,20 грн. в т.ч. ПДВ;

- Специфікація №5 від 21 січня 2022 р., Позивач здійснив поставку Товару, який прийнятий Відповідачем, що підтверджується Видатковою накладною №ФУЕР-000005 від 24.01.2022 р. на загальну суму 1 596 528,00 грн., в тому числі ПДВ

- Специфікація №6 від 27 січня 2022 р., Позивач здійснив поставку Товару, який прийнятий Відповідачем, що підтверджується Видатковою накладною №ФУЕР-000010 від 27.01.2022 р. на загальну суму 284 046,84 грн., в тому числі ПДВ

- Специфікація №7 від 28 січня 2022 р., Позивач здійснив поставку Товару, який прийнятий Відповідачем, що підтверджується Видатковою накладною №ФУЕР-000011 від 31.01.2022 р. на загальну суму 121 809,60 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Договору, платіж за поставлений Товар здійснюється Відповідачем безготівковим перерахуванням суми платежу на рахунок Позивача згідно Специфікації на кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Специфікації №1 від 04 листопада 2021 р., оплата за Товар, здійснюється Відповідачем на користь Позивача на умовах: передоплата 100% від вартості поставки, що складає 4 143 173,76 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 04 листопада 2021 року.

Відповідно до п. 2.2. Специфікації №2 від 30 листопада 2021 р., оплата за Товар, здійснюється Відповідачем на користь Позивача на умовах:

- передоплата 30% від вартості поставки, що складає 18 750,96 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 30 листопада 2021 року;

- 70% від вартості поставки, що складає 43 752,24 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 28 жовтня 2022 року.

Відповідно до п. 2.2. Специфікації №5 від 21 січня 2022 р., оплата за Товар, здійснюється Відповідачем на користь Позивача на умовах:

- передоплата 30% від вартості поставки, що складає 478 958,40 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 21 січня 2022 року;

- 70% від вартості поставки, що складає 1 117 569,60 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 28 жовтня 2022 року.

Відповідно до п. 2.2. Специфікації № 6 від 27 січня 2022 р., оплата за Товар, здійснюється Відповідачем на користь Позивача на умовах:

- передоплата 30% від вартості поставки, що складає 85 214,05 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 27 січня 2022 року;

- 70% від вартості поставки, що складає 198 832,79 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 28 жовтня 2022 року.

Відповідно до п. 2.2. Специфікації № 7 від 28 січня 2022 р., оплата за Товар, здійснюється Відповідачем на користь Позивача на умовах:

- передоплата 30% від вартості поставки, що складає 36 542,88 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 28 січня 2022 року;

- 70% від вартості поставки, що складає 85 266,72 гривень, в т.ч. ПДВ, які Відповідач зобов`язаний сплатити до 28 жовтня 2022 року.

Згідно Специфікацій до Договору та Видаткових накладних, загальна (сумарна) вартість поставленого Позивачем Відповідачу Товару по Договору складає 6 208 061 (шість мільйонів двісті вісім тисяч шістдесят одна) гривня, 40 коп., в т.ч. ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач частково здійснив оплату Позивачу за отриманий Товар, що підтверджуються банківськими виписками по поточному рахунку Позивача № НОМЕР_3 в АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, а саме:

- 11.11.2021 р. на суму 1 242 952,13 грн., в т.ч. ПДВ;

- 30.11.2021 р. на суму 2 900 221,63 грн., в т.ч. ПДВ;

- 03.12.2021 р. на суму 18 750,96 грн, в т.ч. ПДВ;

- 21.01.2022 р. на суму 478 958,40 грн, в т.ч. ПДВ;

- 28.01.2022 р. на суму 85 214,05 грн, в т.ч. ПДВ;

- 31.01.2022 р. на суму 36 542,88 грн, в т.ч. ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним зобов`язання за Договором виконані належним чином, Товар поставлений Відповідачу в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, асортименту та вартості Товару від Відповідача не одержано, проте Відповідачем зобов`язання з оплати отриманого Товару не виконано в повному обсязі та в обумовлені у Договорі строки, а тому, станом на 08 грудня 2022 р. у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за поставлений Товар в рамках договору в загальному розмірі 1 445 421 (один мільйон чотириста сорок п`ять тисяч чотириста двадцять одна) гривня, 35 коп., в т.ч. ПДВ, а саме по Специфікаціям:

- №2 від 30 листопада 2021 р, на загальну суму 43 752,24 грн. в т.ч. ПДВ;

- №5 від 21 січня 2022 р, на загальну суму 1 117 569,60 грн, в тому числі ПДВ;

- №6 від 27 січня 2022 р, на загальну суму 198 832,79 грн, в тому числі ПДВ;

- №7 від 28 січня 2022 р., на загальну суму 85 266,72 грн, в тому числі ПДВ.

Відповідач проти позову заперечує та вважає що подання позивачем даного позову до суду в період дії запровадженого воєнного стану на території України відповідно до Закону України від 22 травня 2022 року за № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» передчасним.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 445 421 грн 35 коп., проте Відповідач не оплатив поставлений товар, доказів оплати поставленого товару в повному обсязі до суду Відповідач не надав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що граничний строк оплати товару за наданими Позивачем видатковими накладними (а.с 36-40, том 1), є таким що настав.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 445 421 грн 35 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача доплату скоригованої загальної вартості поставленого товару у гривневому еквіваленті в сумі 432 190 грн 35 коп., пеню у розмірі 21780 грн 32 коп, штраф у сумі 279429 грн 75 коп.

- Щодо скоригованої вартості поставленого товару:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За приписами ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На виконання умов Договору, Сторони по Договору на власний розсуд та з урахуванням загальних засад цивільного законодавства України визначили наслідки валютних коливань та визначили порядок обчислення ціни договору, яка є його істотною умовою, через її визначення в залежності від зміни курсу валюти на дату певної події.

Відповідно до п. 2.1. Специфікацій: №2 від 30 листопада 2021 р.; №5 від 21 січня 2022 р.; №6 від 27» січня 2022 р.; №7 від 28 січня 2022 р. до Договору ціна Товару встановлена за домовленістю Сторін в гривнях, також Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США по курсу продажу долара США за гривню на міжбанківському валютному ринку на дату підписання Специфікації за даними сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/, а в разі неможливості вільного використання ресурсу - в інший спосіб підтвердити курс продажу Долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку України. Оплата Товару (виконання зобов`язання) передбачено у гривні, згідно п. 2.3. даної Специфікацій.

Згідно п. 2.3. Специфікації до Договору, сторонами по Договору передбачено, що зважаючи на те, що Товар є імпортованим, Сторони домовились в разі збільшення курсу долара США до моменту оплати Товару (внесення чергового платежу) в порівнянні з курсом на момент підписання Специфікації, сума, що підлягає оплаті за Товар, визначається безпосередньо на момент оплати і збільшується пропорційно збільшенню зазначеного валютного курсу.

При цьому Сторони беруть за основу курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України (надалі - Курс) на дату здійснення платежу, що визначається згідно даних сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/, а в разі неможливості вільного використання ресурсу - в інший спосіб підтвердити курс продажу Долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Зобов`язання Покупця, яке підлягає оплаті встановлюється згідно формули:

СД = ВВ - ? (ПчК2), де

СД- зобов`язання Відповідача в іноземній валюті (Долар США), яке підлягає оплаті (платежу у гривні) по курсу на день оплати, або на дату визначення розміру платіжного зобов`язання, в разі необхідності:

ВВ - загальна вартість Товару в Доларах США на момент підписання Специфікації; ? (ПчК2) - сума всіх сплачених платежів проіндексованих по Курсу на день оплати, де П - сума платежу у гривні;

К2 - курс на день здійснення платежу.

Загальна вартість Товару після перерахунку встановлюється як сума всіх платежів у гривні належних до оплати, розрахованих згідно вищезазначеної формули.

Для проведення коригування зобов`язання по оплаті, а також в разі виникнення необхідності визначити розмір платіжного зобов`язання по Договору на будь-який день, наприклад, у зв`язку з необхідністю обчислення неустойки або визначення розміру позовних вимог, здійснюється індексація всіх платежів та провадиться перерахунок ціни, загальної вартості Товару та зобов`язання Покупця за поставлений товар, яке підлягає доплаті.

На дату підписання Специфікації №2 від 30.11.21, згідно умов Специфікації, сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США по курсу продажу долара США за гривню на міжбанківському валютному ринку на дату підписання Специфікації - 27,31 грн. за 1 долар США.

У зв`язку з тим, що Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем по оплаті 70% від вартості поставленого Товар, та станом на 08 грудня 2022 р. курс продажу долара США збільшився на міжбанківському валютному ринку України що визначається згідно даних сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/ становить 36,93 гривень за 1 Долар США, Позивач на підставі п. 2.3. здійснив коригування грошового зобов`язання по оплаті за поставлений Відповідачу Товар в рамках Договору. Згідно умов Специфікації №2, зобов`язання Відповідача відповідно до п. 2.3. цієї Специфікації до Договору, яке підлягає доплаті у гривневому еквіваленті станом на 08.12.22 становить - 15 411,81 грн.

На дату підписання Специфікації №5 від 21 січня 2022 р., згідно умов Специфікації, сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США по курсу продажу долара США за гривню на міжбанківському валютному ринку на дату підписання Специфікації - 28,35 грн. за 1 долар США.

У зв`язку з тим, що Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем по оплаті 70% від вартості поставленого Товар, та станом на 08 грудня 2022 р. курс продажу долара США збільшився на міжбанківському валютному ринку України що визначається згідно даних сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/ становить 36,93 гривень за 1 Долар США , Позивач на підставі п, 2.3. здійснив коригування грошового зобов`язання по оплаті за поставлений Відповідачу Товар в рамках Договору. Згідно умов Специфікації №5, зобов`язання Відповідача відповідно до п. 2.3. цієї Специфікації до Договору, яке підлягає доплаті у гривневому еквіваленті станом на 08.12.22 становить - 338 227,41 грн.

На дату підписання Специфікації №6 від 27 січня 2022 р., згідно умов Специфікації, сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США по курсу продажу долара США за гривню на міжбанківському валютному ринку на дату підписання Специфікації - 28,97 грн. за 1 долар США.

У зв`язку з тим, що Відповідач так й не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем по оплаті 70% від вартості поставленого Товар, та станом на « 08» грудня 2022 р, курс продажу долара США збільшився на міжбанківському валютному ринку України що визначається згідно даних сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/ становить 36,93 гривень за 1 Долар США, Позивач на підставі п. 2.3. здійснив коригування грошового зобов`язання по оплаті за поставлений Відповідачу Товар в рамках Договору. Згідно умов Специфікації №2, зобов`язання Відповідача відповідно до п. 2.3. цієї Специфікації до Договору, яке підлягає доплаті у гривневому еквіваленті станом на 08.12.22 р. становить - 253 465,48 грн.

На дату підписання Специфікації №7 від 28 січня 2022 р., згідно умов Специфікації, сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США по курсу продажу долара США за гривню на міжбанківському валютному ринку на дату підписання Специфікації - 28,84 грн. за 1 долар США.

У зв`язку з тим, що Відповідач так й не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем по оплаті 70% від вартості поставленого Товар, та станом на « 08» грудня 2022 р. курс продажу долара США збільшився на міжбанківському валютному ринку України що визначається згідно даних сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/ становить 36,93 гривень за 1 Долар США, Позивач на підставі п. 2.3. здійснив коригування грошового зобов`язання по оплаті за поставлений Відповідачу Товар в рамках Договору. Згідно умов Специфікації №2, зобов`язання Відповідача відповідно до п. 2.3. цієї Специфікації до Договору, яке підлягає доплаті у гривневому еквіваленті станом на 08.12.22 р. становить - 23 918,44 грн.

Станом на 08 грудня 2022 р., грошове зобов`язання Відповідача по доплаті скоригованої загальної вартості у гривневому еквіваленті за поставлений товар, яку Відповідач повинен здійснити Позивачу у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, умов п.п. 5.1. Договору та п. 2.12.3. Специфікацій до Договору складає - 432 190 гривень. 35 коп.

З огляду на викладене, оскільки право позивача щодо стягнення доплат скоригованої загальної вартості у гривневому еквіваленті за поставлений товар, що в загальному розмірі становить 432190 грн 35 коп, передбачене положеннями договору та чинним законодавством України, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

- Щодо стягнення пені та штрафу:

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов`язань визначено ч.2. статтею 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавчим правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, за домовленістю сторін:

- Згідно з п. 6.5. Договору, сторони передбачали, що у разі порушення строків і порядку виконання зобов`язання по оплаті (часткової оплати/передоплати) Товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

- Згідно з п. 6.6. Договору, сторони передбачали, що у разі порушення строків і порядку виконання зобов`язання по оплаті (часткової оплати) Товару більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Відповідач зобов`язується додатково сплатити Позивачу штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від вартості неоплаченої партії Товару, за кожне порушення, а також відшкодувати всі збитки, які Позивач зазнав у зв`язку із несвоєчасною оплатою Покупцем вартості Товару за даним Договором

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку (а с. 15-17, том 1) за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов Договору та всіх Специфікацій до нього, Відповідачу нараховані:

- Пеня в розмірі: 21 780 грн 32 коп.;

- За прострочення більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів виконання грошового зобов`язання по оплаті (часткової оплати) Товару, Відповідачу нарахований штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від вартості неоплаченої партії Товару, за кожне порушення, що загалом складає: 279 429 грн 75 коп.

Позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якої відповідач заперечує проти штрафних санкцій, окрім іншого зазначає про настання форс-мажорних обставин, суд оцінює критично та не може покласти в основу даного рішення враховуючи наступне.

Свою позицію, Відповідач обґрунтовує настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), посилаючись як на документ що підтверджує їх настання - оприлюднений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Проте, зазначений лист тлумачить, що введення воєнного стану на території Україні є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 13 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Для того щоб отримати сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їх результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікувальних ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Верховний Суд у справі № 910/9258/20 наголошує: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Окрім цього, у розділі 8 Договору сторони погодили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо це виявилося наслідком дії форс-мажорних обставин.

Дія непереборної сили повинна бути підтверджена відповідними документів Торгово-промислової палати України.

Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини протягом 5 (п`яти) календарних днів надсилає іншій Стороні лист та документ ТПП України. Сторона, яка постраждала від форс-мажорних обставин і своєчасно не повідомила про це, може посилатися на них, хіба що сила цієї обставини перешкоджала відправленню такого повідомлення.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності».

Тобто форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють лише від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

Верховний суд у постанові від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18, зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Відповідачем не було надано належних доказів того, що він звертався до Позивача з відповідним листом та документом ТПП щодо неможливості виконання спірного договору через форс-мажорні обставини, так само як і не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між настанням форм-мажорних обставин та неможливістю виконання внаслідок даних обставин умов Договір поставки від 04.11.2021 № ФУ11-22/СВВ-49.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача виконання грошового зобов`язання з оплати за отриманий товар, а стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) передбачена умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 21780 грн. 32 коп. пені та 279429 грн 75 коп. штрафу.

Однак Відповідач у відзиві від 06.02.2023 № 06-1/02 на позовну заяву просить суд зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) на 95%.

Виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням всіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 р. у справі № 903/545/17).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Водночас слід також взяти до уваги те, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85)).

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в Постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 ).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом в даному випадку при розгляді даної справи враховано, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.

При цьому, судом береться до уваги не тільки фінансовий стан сторін, а й стягнення донарахованої вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до іноземної валюти на дату оплати, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені та штрафу - на 50% та часткове задоволення в цій частині вимог позивача, а саме суд стягує з Відповідача на користь Позивача 10890 грн 16 коп пені та 139714 грн 87 коп штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 1 445 421 грн 35 коп суми основного боргу за Договором поставки, 10 890 грн 16 коп. пені, 139 714 грн 87 коп штрафу та 432 190 грн 35 коп доплати скоригованої загальної вартості поставленого товару у гривневому еквіваленті.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 10 890 грн 16 коп. пені та 139 714 грн 87 коп штрафу - суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову (зменшення штрафних санкцій не зменшує суму для розрахунку судового збору), позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 34337 грн 80 коп судового збору.

Керуючись ст. 129, 236-239, 241, 242, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про стягнення 2178821 грн 77 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (вул. Центральна, буд. 2, село Кіндратівка, Сумський район, Сумська область, 42315, код ЄДРПОУ 38397547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" (вул. Глибочицька, 40С, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 38518610) суму основного боргу в розмірі 1 445 421 грн 35 коп, пеню в розмірі 10 890 грн 16 коп., штраф у розмірі 139 714 грн 87 коп., доплату скоригованої загальної вартості поставленого товару у гривневому еквіваленті в сумі 432 190 грн 35 коп, відшкодування витрат в рахунок сплати судового збору в розмірі 34 337 грн 80 коп.

3. В частині стягнення пені в сумі 10890 грн 16 коп та штрафу в розмірі 139714 грн 87 коп - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.06.2023.

Суддя С.В. Заєць