Постанова № 11164434, 17.06.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року Справа №2а-1079/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Агро-Пропозиція" до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агро-Пропозиція" (надалі - ПП "Агро-Пропозиція") звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання недійсним податкового повідомленнярішення №0001051520/2 від 23.02.10. Позов мотивовано тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, винесеним на підставі акту документальної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року №901/1520/32222322 від 18.08.09, йому донараховано податок на додану вартість у розмірі 13 123 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 655 грн., оскільки відповідачем було визнано незаконність декларування суми податкового кредиту не в період виникнення податкового зобов'язання у постачальника. Не погоджуючись з таким висновком, позивач стверджує, що право платника на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту не залежить від дати виписування податкових накладних і обмежується лише строками давності, передбаченими ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Заперечуючи поширення на дані правовідносини положень, передбачених розпорядженнями Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.09 "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та №838-р від 17.07.09 "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість", які застосовані відповідачем при проведенні (камеральної) перевірки, позивач стверджує про відсутність у своїх діях порушень Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим просить суд визнати оскаржуване податкове повідомленнярішення №0001051520/2 від 23.02.10 недійсним.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та надали пояснення, аналогічні позовній заяві.

Ухвалою суду від 17.06.10 замінено відповідача у справі - державну податкову інспекцію у м. Кіровограді - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що оскільки згідно з п. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань, тому вона повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. Стверджує, що відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону у разі несвоєчасного отримання податкової накладної покупцем право на включення до складу податкового кредиту сплачених продавцю сум ПДВ, виникає лише за умови подання до податкової декларації заяви зі скаргою на такого продавця. Наполягаючи на правомірності прийнятого рішення, просить у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ПП "Агро-Пропозиція" з 03.12.02 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, 19.12.02 взяте на податковий облік в ДПІ у м. Кіровограді та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника ПДВ №15240288 від 02.01.03 (а.с. 48, 49).

Позивачем 14.07.09 до ДПІ у м. Кіровограді подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року. До складу податкового кредиту, згідно з даними додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" було віднесено податкові накладні, що виписані у попередніх податкових періодах: у листопаді 2008 року на суму ПДВ 8333, 33 грн., у грудні 2008 року на суму ПДВ 8333, 33 грн. (а.с. 45-47).

Працівниками ДПІ у м. Кіровограді проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт №901/1520/32222322 від 18.08.09 (а.с. 8-10).

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено заниження суми ПДВ, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поданого додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за червень 2009 року на загальну суму ПДВ 16 666, 67 грн. Такого висновку податковий орган дійшов, встановивши, що в порушення п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на виконання вимог п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.09 №757-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.09 №838-р, підприємством задекларовано суму податкового кредиту не в період виникнення податкового зобов'язання у постачальника. У зв'язку з цим збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, на суму 13122, 67 грн. та зменшено від'ємне значення на суму 3544 грн.

На підставі акту перевірки №901/1520/32222322 від 18.08.09 ДПІ у м. Кіровограді згідно з п.п. "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення - рішення №0006261520/0 від 25.08.06, яким позивачеві за порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.2.3 п.п. 7.2 ст.7, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 13123 грн. основного платежу та 1312 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 14 435 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №001051520/2 від 23.02.10 з тих же підстав, що і первинне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 13123 грн. основного платежу та 655 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 13 778 грн. (а.с. 35)

Перевіряючи правомірність вказаного рішення відповідача, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2009 року на суму 16 667, 67 грн. за податковими накладними минулих періодів.

Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сума податкового кредиту позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними №119 від 24.11.08 та №128 від 19.12.08, отриманими від ФГ "Неофіти", на загальну суму 100000 грн., зокрема ПДВ 16 666, 67 грн., які одержані позивачем із запізненням у червні 2009 року і в цьому періоді сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту. (а.с. 51, 52).

Стосовно того, що зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства представник відповідача не заперечував. Також він не заперечував проти реальності здійснених господарських операцій за податковими накладними, які заповнені своєчасно, проте отримані позивачем з запізненням.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими. Зазначеною нормою права передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Проте, як було встановлено в ході судового розгляду, проти чого не заперечував відповідач, постачальник позивача надав податкові накладні з запізненням, а не відмовляв позивачеві у їх наданні, тому підстав для звернення зі скаргами на свого контрагента у позивача не було. Крім того, звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної визначено законом саме як право отримувача товарів (робіт, послуг), а не його обов'язок.

Те, що позивач не скористався своїм правом на звернення зі скаргою до податкового органу про ненадання контрагентом податкових накладних у встановлені строки, не позбавляє його права на включення до складу податкового кредиту накладних, виписаних контрагентом у листопаді та грудні 2008 року, після їх фактичного одержання у червні 2009 року.

Про можливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, вказаних у податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах, свідчить форма додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), затверджена наказом ДПА України від 30.05.97 №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за №250/2054. Так, в Розділі II Розшифровки відображаються операції з придбання з ПДВ, зокрема, ті, які надають право на формування податкового кредиту, у розрізі контрагентів та періодів виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит. При цьому період виписки податкових накладних відповідає місяцю та року дати виписки податкової накладної і відповідно до зноски, таким періодом може бути будь-який податковий період в межах установлених Законом строків давності.

Вбачається, що податкові накладні отримані в межах строків давності, встановлених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і правомірно використані позивачем при формуванні податкового кредиту.

Вимогами п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" упроваджено ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.06.05 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.05 за №770/11050.

Відповідно до п. 6 цього Порядку у реєстрі окремо обліковуються операції: з придбання товарів (послуг) з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку; з поставки товарів (послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Встановлено, що податкові накладні №119 від 24.11.08 та №128 від 19.12.08, видані ФГ "Неофіти", включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №6 за червень 2009 року. (а.с. 50) Вказаний реєстр складений за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.06.05 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.05 за №770/11050.

Представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що ці податкові накладні не включалися до складу податкового кредиту позивача за період листопада 2008 року - травня 2009 року та у попередніх реєстрах отриманих податкових накладних ПП "Агро-Пропозиція" не значаться.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ПП "Агро-Пропозиція" правомірно сформовано податковий кредит на суму ПДВ 16 666 грн.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача в акті перевірки на п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.09 №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)", згідно з яким платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.09 №838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість", яким запроваджено 2-місячний термін для уточнення та коригування податкової звітності, з огляду на таке.

Пунктом 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" окремим законом з питань оподаткування цим податком, а також передбачено пріоритет названого Закону у разі врегулювання правил оподаткування податком на додану вартість іншим законом України.

Натомість аналіз змісту застосованих відповідачем положень розпоряджень Кабінету Міністрів України свідчить, що Кабінет Міністрів України втрутився у регулювання питань адміністрування податку на додану вартість, чим встановив додаткові правила щодо порядку сплати цього податку для платників, що є законодавчо визначеним.

Згідно з ч.1, 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому суд враховує, що п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.09 №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.09 року №838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" розпорядженням Кабінету Міністрів України №1120 від 09.09.09 визнані такими, що втратили чинність.

Будь-яких заборон на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної Закон України "Про податок на додану вартість" не містить.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ до декларації за червень 2009 року на підставі податкових накладних, отриманих у червні 2009 року та виписаних в минулих податкових періодах, було здійснено правомірно, з додержанням всіх умов формування податкового кредиту з ПДВ, визначених Законом України "Про податок на додану вартість",

Оскільки позивачем правильно сформовано податковий кредит у податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року, арифметичних чи методологічних помилок, які б призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, не допущено, тому відповідач неправомірно визначив позивачеві податкове зобов'язання та наклав штрафні санкції.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність вказаного рішення, як того вимагає ст. 71 КАС України, не доведена.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Агро-Пропозиція" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді №001051520/2 від 23.02.10.

Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Постанова складена в повному обсязі 22.06.10.