Рішення № 111640742, 20.06.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11287/23

Провадження № 2-а/761/529/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом.

У вимогах позивач просить:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6699263 від 18.03.2023 року, винесену інспектором сержантом батальйону №3 роти №6 Управління патрульної поліції в місті Києві Орловим Євгенієм Сергійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення;

стягнути з Управління патрульної поліції в м.Києві сплачений штраф в розмірі 680,00 грн.

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2023 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.,

Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню на тій підставі, що у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, не надано доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач зазначає, що 18.03.2023 року вона близько 16.30 здійснила зупинку транспортного засобу Nissan Rogue, державний номер НОМЕР_1 , ввімкнула аварійну світлову сигналізацію та відійшла на відстань до 10 метрів до магазину квітів з метою завантаження придбаного товару. Вийшовши з магазину побачила, що попереду її автомобіля стоїть автомобіль патрульної поліції, згодом була складена постанова про порушення ПДР України.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи без виклику сторін.

Так як справа розглядалась в порядку спрощеного провадження сторони в судове засідання не викликались.

19.05.2023 року до суду надійшов відзив уповноваженого представника відповідачів на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що під час патрулювання 18.03.2023 року, інспектором у м.Києві було виявлено транспортний засіб Nissan Rogue, державний номер НОМЕР_1 , який здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів на просп.Перемоги,45-В в м.Києві. Транспортний засіб було зупинено та складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Як зазначає представник, вказані обставини та розгляд справи було зафіксовано на реєстратор працівника поліції, однак він не зберігся у зв`язку зі сплином строку зберігання.

Також представник зазначає, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року №1026 таким чином проводився відеозапис з місця зупинки на портативну боді камеру. Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 18.03.2023 року поліцейським Управління патрульної поліції в м. Києві прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАС №6699263 відносно ОСОБА_1 в якій зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan Rogue, державний номер НОМЕР_1 18.03.2023 року о 16 год. 40 хв. в м.Києві на просп.Перемоги,45В здійснила зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначену дорожнім знаком 5.11, чим порушила вимогу п.17.1 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП згідно якого її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн..

Як вбачається, ОСОБА_1 по суті порушення пояснення не надала.

Позивач в позовній заяві не заперечувала факту зупинки на смузі для руху маршрутних транспортних засобів та в той же час зазначала, що визнання її вини не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, так як відповідач не надав доказів порушення ПДР України та в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не вказано засіб яким здійснено фото чи відеофіксація порушення ПДР України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно до вимог п. 7 розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Дорожній знак 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" - смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.

Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Пункт 17.1 ПДР України передбачає, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначала, що не було надано жодного доказу на підтвердження її вини в порушенні ПДР України.

Відповідач не надав суду доказів порушення позивачем ПДР України.

В той же час варто зауважити, що визнання вини особою не є беззаперечним доказом її винуватості.

Крім того, вимоги ст. 283 КУпАП не передбачають зазначення в постанові доказів, які підтверджують порушення ПДР України.

До постанови, як вбачається, жодного доказу порушення позивачем ПДР України не надано.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Тому, суд, приходить до висновку, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем. В той же час визнання вини позивача не є належним доказом порушення ПДР України.

Згідно положень ст.286 КАС України враховуючи, що в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності винесення постанови, суд вважає за можливе скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу, суд вважає що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів що грошові кошти в сумі 680,00 грн. надходили на рахунок Управління патрульної поліції в м.Києві. В той же час позовні вимоги до ГУК у м.Києві на чий рахунок були зараховані кошти сплаченого позивачем штрафу, не були заявлені.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави суду дійти висновку про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надала суду копію договору про надання їй правничої допомоги.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2019 року, справа №522/17845/15-ц зазначає, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. у зв`язку з розглядом даної справи в суді, водночас з Управління патрульної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3), Управління патрульної поліції в м.Києві (ЄДРПОУ 39856296, адреса: м.Київ, вул.Святослава Хороброго буд.9) про скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення штрафу - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 18 березня 2023 року серії ЕАС №6699263 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП.

Стягнути з Управління патрульної поліції в м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн.

В позові ОСОБА_1 про стягнення штрафу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула