Рішення № 111623148, 19.06.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12526/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі - Давидівська сільська рада, відповідач), в якій просить суд (з рахуванням заяви про зміну предмету позову):

- визнати протиправним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 06.10.2022 №148-16/2022 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області затвердити подану ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що звернулась до Давидівської сільської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ОЖБ у с. Давидів. Вказану технічну документацію розроблено ТзОВ «Західземлепроект» на замовлення позивача. Проте, рішенням Давидівської сільської ради від 15.06.2022 позивачу відмовлено у затвердженні вище технічної документації. Даний факт підтверджується витягом з протоколу від 15.06.2022. Така незаконна відмова Давидівської сільської ради щодо розгляду питання позивача вже не перша. І незважаючи на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, станом на сьогоднішній день відповідач так і не виконав вказане судове рішення, яке набрало законної сили. Позивач зазначає, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймається у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. Проте, позивачу було надано лише витяг з протоколу від 15.06.2022. Позивач вважає, що орган місцевого самоврядування має або затвердити технічну документацію, або відмовити у її затвердженні з посиланням на причини такої відмови. Позивач вважає належним способом захисту своїх прав зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 14.09.2022 суддя прийняла позовну заяву та відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 10.11.2022 суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №77935), в якому зазначає, що у позовній заяві позивач не надала повної інформації щодо розгляду своєї заяви, а саме в частині спору з сусіднім землекористувачем. Давидівська сільська рада в межах своїх повноважень, неодноразово здійснювала виїзди на місце за скаргами позивача щодо меж землекористування з ОСОБА_2 . Керуючись п. 2 ст. 107 Земельного кодексу України сільською радою було проведено розмежування спірної частини земельної ділянки між житловим будинком позивачки та фундаментом господарської будівлі гр. ОСОБА_3 , розділивши спірну частину ділянки, що складала 1 м, по 0,50 см кожному, про що складено відповідні акти. Більше того, дане питання було предметом судового розгляду. Крім того, відповідач зазначає, що основною метою виготовлення технічної документації по встановленню меж є визначення на місцевості меж земельної ділянки. З абрису встановлення меж земельної ділянки, який надала позивач, чітко видно, що позивач свідомо знаючи і володіючи необхідною інформацією, не врахувала рекомендацій Давидівської сільської ради і судових рішень щодо невідповідності технічної документації існуючим межам. За результатами розгляду заяви позивача від 15.03.2020 Давидівською сільською радою підготовлено лист №951 від 29.03.2021, в якому вказано, що у присутності позивача, під час чергового виїзду рекомендовано внести в технічну документацію існуючу межу двох суміжних ділянок, вона має відповідати реальним межам на місцевості, адже саме така межа існує на час вирішення спору у вигляді огорожі. Дана документація не відповідає розмірам по суті, про що позивачу вказувалось неодноразово. Більше того, 06.10.2022 Давидівською сільською радою прийнято рішення №148-16/2022 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ». Відповідач вважає, що позивач, знаючи про прийняте рішення щодо розгляду її заяви, продовжує зловживати своїми правами на судовий захист, не погоджуючись на приведення промірів в технічній документації відповідно до фактичних меж земельної ділянки, які встановлені по існуючій огорожі, та, відповідно, на подання належної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради.

21.12.2022 позивач подала відповідь на відзив. Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, оскільки воно прийнято Давидівською сільською радою з порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що технічна документація, яка була надана для погодження до Давидівської сільської ради, відповідає вимогам чинного законодавства України. Як видно з рішення Давидівської сільської ради від 06.10.2022, позивачу відмовлено у задоволенні заяви. Однак, відповідач не обґрунтував причин відмови, зокрема не вказав на недоліки технічної документації. 06.10.2022 відмовляючи у задоволенні заяви про затвердження технічної документації, Давидіська сільська рада виходила з того, що межа між будинковолодінням ОСОБА_1 та сусіднім має бути на відстані 0,5 м як від будинку АДРЕСА_1 , так і 0,5 м від стіни сараю сусідів. Позивач вважає, що таке твердження відповідача суперечить нормам чинного законодавства, оскільки 01.01.2019 набрали чинності нові будівельні норми -ДБН Б.2.2-12:2019.

25.01.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення.

06.02.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №8300). Позивач вважає, що технічна документація, яка була надана на погодження до Давидівської сільської ради, відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки при її розробленні були дотримані всі норми чинного законодавства, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019, які визначають планування та забудову територій та регулюють питання забудови, у тому числі і питання відстаней між будинками, будівлями та спорудами як на власній, так і нас сусідній ділянках, відстаней до меж ділянок, протипожежних розривів тощо. 06.10.2022 фактично на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 380/17215/21 та після відкриття провадження у даній справі Давидівською сільською радою, було прийнято рішення, яке суперечить чинному законодавству, зокрема нормам ДБН Б.2.2-12:2019 так як відповідач зобов`язує виготовити нову технічну документацію на земельну ділянку з порушенням ДБН Б.2.2-12:2019 (відстань від стіни будинку до межі сусідньої ділянки 0,5 м, хоча нормами ДБН Б.2.2-12:2019 визначено, що така відстань має становити не менше 1 м). Позивач вважає, що відповідач не розглянув заяву належним чином та не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 380/17215/21.

07.03.2023 позивач подала заяву про зміну предмету позову (вх. №4289ел.).

09.03.2023 відповідач подав заперечення на заяву про зміну предмету позову (вх. №15909).

04.04.2023 позивач подала додаткові пояснення до позовної заяви (вх.№6778ел.). Позивач зазначила, що відповідач не виконав вимоги п. 10 ст. 186 Земельного кодексу України, а саме, не вказав вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та не вказав посилання на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідач не вказав, які саме проміри в технічній документації не відповідають існуючим межам земельної ділянки, не вказані у яким саме документах (складових частинах технічної документації) вказані нібито неправильні проміри, не зазначені існуючі межі (реальні) межі/розміри земельної ділянки. Не вказано чому яким саме нормам чинного законодавства України така невідповідність не відповідає. Зазначає позивач, що в протоколі сесії Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області також відсутні виклад обставин, на підставі яких приймалось рішення про відмову позивачу у затвердженні технічної документації, не долучено та не зазначено жодних документів на підставі яких відповідач прийшов до висновку про відмову у затвердженні технічної документації.

Протокольною ухвалою суд від 05.04.2023 відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи та вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

За правилами ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що у 2020 році позивач звернулася із заявою до директора ТзОВ «Західземлепроект», у якій просила виготовити документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

ТзОВ «Західземлепроект» за замовленням позивача виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; 4623682400:01:008. Загальна площа земельної ділянки: 0,0768 га.

Давидівська сільська рада (XVI-та сесія VIІІ демократичного скликання) рішенням №148-16/2022 від 06.10.2022 розглянувши заяву ОСОБА_1 , вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п. 10 ст. 186 Земельного кодексу України (проміри в технічній документації не відповідають існуючим межам земельної ділянки).

Згідно п. 2 наведеного вище рішення рекомендовано позивачу привести проміри в технічній документації у відповідність до фактичних меж земельної ділянки, які встановлені по існуючій огорожі.

Згідно п. 3 наведеного вище рішення гр. ОСОБА_1 необхідно подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради.

Позивач не погоджується з відмовою у затвердженні їй технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відтак, звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. ч. 1 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст. 186 Земельного кодексу України.

Пунктом 5 ч. 5 вказаної статті передбачено, що технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Відповідно до ч. 8, 10 вказаної статті підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Суд зазначає, що технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій».

Згідно з абзацом 1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Тобто проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст. 30 Закону України «Про землеустрій» проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про землеустрій» зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає. Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом «дозволу» передбачена абзацом 7 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абз. 12 ст. 55 зазначеного Закону - для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, а саме у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Тобто, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні та на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що бути у попереднього землекористувача.

Підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки.

Таким чином, позивач маючи право користування вищевказаною земельною ділянкою має право на звернення щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, а також на його затвердження.

Однак, слід зазначити таке.

Згідно з інформацією зазначеною в матеріалах справи ТзОВ «Західземлепроект» за замовленням позивача виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; 4623682400:01:008. Загальна площа земельної ділянки: 0,0768 га.

Судом встановлено, що Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області XVI-та сесія VIІІ демократичного скликання рішенням №148-16/2022 від 06.10.2022 розглянувши заяву ОСОБА_1 , вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п.10 ст. 186 Земельного кодексу України (проміри в технічній документації не відповідають існуючим межам земельної ділянки).

Згідно п. 2 цього рішення рекомендовано позивачу привести проміри в технічній документації у відповідність до фактичних меж земельної ділянки, які встановлені по існуючій огорожі.

Згідно п. 3 рішення гр. ОСОБА_1 подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради.

Відповідно до ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

При вирішенні справи, судом враховано рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2012 в справі № 1316/2-16/11 та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 24.01.2013 в справі № 1316/2-16/11.

Зокрема, враховано той факт, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 24.01.2013 в справі № 1316/2-16/11 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2012 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, та в тій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог про встановлення межі між будинковолодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 на відстані не менше 1 м від житлового будинку АДРЕСА_1 та щодо зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу сараю літ. «Б», встановленого на відстані 1,1 м. від стіни будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Також Давидівською сільською радою було проведено розмежування спірної частини земельної ділянки між житловим будинком позивачки та фундаментом господарської будівлі гр. ОСОБА_3 та розділено спірну частину ділянки, що складала 1 м, по 0,50 см кожному, про що складено відповідні акти.

Вказані акти ОСОБА_1 не оскаржувались.

Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що основною метою виготовлення технічної документації по встановленню меж є визначення на місцевості меж земельної ділянки. З абрису встановлення меж земельної ділянки, який надала позивач, чітко видно, що позивач знаючи і володіючи необхідною інформацією, не врахувала рекомендацій Давидівської сільської ради і судових рішень щодо невідповідності технічної документації існуючим межам. За результатами розгляду заяви позивача від 15.03.2020 Давидівською сільською радою підготовлено лист №951 від 29.03.2021, в якому вказано, що у присутності позивача, під час чергового виїзду рекомендовано внести в технічну документацію існуючу межу двох суміжних ділянок, вона має відповідати реальним межам на місцевості, адже саме така межа існує на час вирішення спору у вигляді огорожі. Дана документація не відповідає розмірам по суті, про що позивачу вказувалось неодноразово.

Таким чином, суд за наслідком розгляду справи дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для складання та подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради в такому вигляді, як нею виготовлено та подано на затвердження.

А саме, з урахуванням того, що межа між будинковолодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 має бути встановлена на відстані не менше 1 м від житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки саме такий розмір (1 м) жодним чином не підтверджено матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідач належно обґрунтував підстави відмови у затвердженні документації із землеустрою поданої позивачем, надав належні докази того, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, що проміри в технічній документації не відповідають фактичним межам земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 06.10.2022 №148-16/2022 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає задоволенню.

Відповідно, слід відмовити і у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, як похідної.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати в цій справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 162, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.06.2023.

Суддя Потабенко В.А.