Рішення № 111601134, 14.06.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2859/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в його користь 68грн. майнової шкоди та 1 000 000грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконних дій посадових осіб Печерського районного суду міста Києва, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування зазначає, що 09.06.2020р. ним на адресу Печерського районного суду м. Києва направлено скаргу в порядку ст.ст. 8,40,55 Конституції України на порушення Генеральним прокурором норм чинного законодавства при розгляді заяви позивача про вчинення кримінального правопорушення від 02.06.2020р. для вирішення по суті. 04.11.2020р. позивачем на адресу судді Печерського районного суду Соколова О.М. направлено звернення у якому він просив направити у його адресу нормативний документ прийнятий за результатами розгляду скарги. В подальшому з даного приводу позивач звертався 04.03.2021р. із зверненням до голови Печерського районного суду м. Києва, 15.04.2021р. до уповноваженого ВР України з прав людини, 24.04.2021р. повторно до голови Печерського районного суду м. Києва. Та 25.05.2021р. з Печерського районного суду м. Києва позивач отримав копію ухвали від 20.08.2020р. Враховуючи наведене позивач зазначає, що дії посадових осіб Печерського районного суду м. Києва при розгляді його скарги від 09.06.2020р. та звернень від 04.11.2020р., 04.03.2021р. являються незаконними.

Ухвалою від 07.10.2022р. відмовлено у відкритті провадження у даній справі в частині вимог до Печерського районного суду м. Києва.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у наданому суду клопотанні зазначив, що позов підтримує та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.06.2023р. повторно не прибув, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позивач у наданому клопотанні не заперечив проти такого порядку вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 09.06.2020р. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою щодо порушення Генеральним прокурором України норм законодавства при розгляді його заяви про кримінальне правопорушення від 02.06.2020р.

Згідно змісту позовної заяви встановлено, що позивач зазначає на порушення його прав шляхом не повідомлення Печерським районним судом м. Києва про наслідки розгляду його скарги, з приводу чого він був змушений звертатися як до вищевказаного суду так і до уповноваженого ВР України з прав людини.

В свою чергу, із копії листа уповноваженого ВР України з прав людини від 17.05.2021р., що долучений позивачем до позовної заяви, встановлено, що згідно такого Печерський районний суд м. Києва повідомив, що згідно супровідного листа від 12.11.2020р. та повторно від 11.05.2021р. на адресу позивача ОСОБА_1 скеровувалися копії ухвали слідчого судді від 20.08.2020р.

В Постанові пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що на підставі ст.56 Конституції України, на яку покликається в своєму позові позивач, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода, у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в тому числі майнової та моральної шкоди також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.

В той же час, дії судді Печерського районного суду м. Києва при розгляді скарги позивача та наступних звернень позивача не визнані незаконними, а тому, твердження позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Крім того, як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством.

Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Слід врахувати і те, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З представлених позивачем доказів не вбачається, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Однак, позивач не скористався наданим йому Цивільним процесуальним кодексом правом, в судове засідання не прибув та не подав іншим чином жодних доказів підтвердження факту заподіяння йому майнової шкоди та моральних страждань чи втрат немайнового характеру, зокрема як і Державною казначейською службою України, а суд в судовому засіданні їх не здобув.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для відшкодування позивачу шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Головуючий: Т. В. Струс