Рішення № 111597130, 30.03.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23945/22

Провадження № 2-а/761/325/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Аббасової Н.В.,

при секретарі: Сухині А.С.,

за участі представника відповідача: Дубняк Н.К.,

відповідача: Безноско В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого оперуповноваженого на ОВО 1 відділу 2 управління ДВКР Служби безпеки України Безноска Василя Олександровича, Служби безпеки України про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до старшого оперуповноваженого на ОВО 1 відділу 2 управління ДВКР Служби безпеки України Безноска Василя Олександровича (далі - відповідач-1), Служби безпеки України (далі - відповідач-2) про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що 14.10.2022 року оперуповноваженим 1 відділу 2 управління ДВКР СБ України Мельничуком В.В. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 , громадянина Республіки Білорусь та зобов`язано його покинути країну не пізніше 23.10.2022 року. Оскільки позивач є опозиціонером, публічно критикує владу Республіки Білорусь, та прибув в Україну в якості добровольця для подальшої участі в підрозділі першої білоруської інтернаціональної роти по захисту України від російського агресора, вважає рішення про видворення його з країни таким, що винесене з порушенням вимог Загальної Декларації з Прав людини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022 матеріали позову передані на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2022 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2022 року, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крижанівського С.В., про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення оперуповноваженого 1 відділу 2 управління ДВКР СБ України Мельничука Владислава Вікторовича від 14.10.2022 року, затвердженого заступником Голови Служби безпеки України полковником Анатолієм Сандурським про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2022 року, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до оперуповноваженого 1 відділу 2 управління ДВКР СБ України Мельничука Владислава Вікторовича , про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, як співвідповідача - Службу Безпеки України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2022 року, замінено неналежного відповідача, а саме оперуповноваженого 1 відділу 2 управління ДВКР СБ України Мельничука В.В. на належного - старшого оперуповноваженого на ОВО 1 відділу 2 управління ДВКР СБ України Безноска Василя Олександровича до участі у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

29.12.2022 року від Служби Безпеки України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що підставою прийняття оспорюваного рішення є дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, охорони громадського порядку. У період з 14 по 23 вересня 2022 року було проведено контррозвідувальну перевірку ОСОБА_1 , за результатами якої отримано дані, які вказують на можливе перебування позивача у агентурному апараті спецсллужб РБ та виконання ним завдань на шкоду державній безпеці України. Позивач не звертався із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач-1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Білорусь.

Позивач у своєму позові зазначив, що 17.08.2022 р. прибув в Україну в якості добровольця для подальшої участі в підрозділі першої білоруської інтернаціональної роти по захисту України від російського агресора.

14.10.2022 р. старшим оперуповноваженим на ОВО 2 відділу 2 управління ДВКР Служби безпеки України Безноско В.О. прийнято та Заступником Голови Служби безпеки України Сандурським А. затверджено рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, у якому також зобов`язано його покинути територію України до 23.10.2022 р.

Один примірник вказаного рішення 14.10.2022 р. згідно вимог ч.3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» видано позивачу, зміст якого йому був зрозумілий, що підтверджується його підписом на рішенні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач посилається на його необ`єктивність та однобічність, а тому звернувся до суду за захистом свої прав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.ст. 1, 24 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, та відповідно до своїх основних завдань зобов`язана здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України, а також забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань.

Згідно зі ст.ст. 5, 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань у тому числі щодо контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до ч.1 ст. 26 вказаного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України», національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

В силу статті 19 Закону на Службу безпеки України покладено функції контррозвідувального захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури.

Так, підставою для прийняття оспорюваного позивачем рішення Служби безпеки України від 14.10.2022 р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни, слугувало те, що, як було встановлено, дії ОСОБА_1 суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України та охорони громадського порядку.

Як вбачається з доданої представником відповідача до відзиву на позов довідки від 06.09.2022 р., складеної консультантом-експертом (з оперативних питань) 1 відділу 2 управління ДВКР СБ України, згідно вимог Інструкції про порядок організації та проведення опитувань з використанням поліграфа в Службі безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 405/ДСК від 01.10.2013 р., було проведено опитування з використанням поліграфа (далі - ОВП) об`єкта оперативної зацікавленості - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Білорусь.

Заявником було надано матеріали, необхідні для проведення заходу та наступний перелік тем, стосовно яких необхідно було провести опитування:

1. Спростування чи підтвердження інформації щодо конфіденційної співпраці із спецслужбами РБ/РФ/іншої країни;

2. Мотиви заїзду зазначеної особи на територію України;

3. Мотиви проходження військової служби в Збройних Силах України.

Перед проведенням ОВП з ОСОБА_1 проведено передтестову бесіду, під час якої йому було роз`яснено його права та надано для ознайомлення бланк добровільної згоди на проведення ОВП. Також доведено порядок проведення опитування та теми і питання, які будуть ставитись в ході ОВП. ОСОБА_1 ознайомився з текстом згоди, вислухав поліграфолога, надав свою згоду на проведення процедури опитування та засвідчив свою добровільну згоду власним підписом із зазначенням дати ознайомлення та надання згоди.

Опитування проводилось російською мовою, оскільки ОСОБА_1 вільно нею володіє.

За результатами опитування ОВП підтверджена інформація про контакти опитуваного з співробітниками КДБ РБ на ім`я ОСОБА_4 . Також було підтверджено той факт, що ОСОБА_1 погодився надавати допомогу КДБ РБ. Крім того вказано, що інформацію щодо конфіденційної співпраці ОСОБА_1 з спецслужбами РБ/РП підтверджено.

Разом з тим, відповідно до доповідної записки від 11.10.2022 р. за № 17/2/1-13777, за результатами проведених заходів стосовно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 отримано дані, які вказують на можливе перебування останнього у агентурному апараті спецслужб/правоохоронних органів Республіки Білорусь та виконання завдань на шкоду національній безпеці України.

Враховуючи вороже ставлення Республіки Білорусь до України було запропоновано встановленим порядком органу військового управління ЗСУ відмовити громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 у проходженні військової служби у національних військових формуваннях України, оскільки перебування громадян Республіки Білорусь, які скомпрометовані співпрацею з національними спецслужбами, на території України створює загрозу державній безпеці.

Таким чином, приймаючи до уваги надані стороною відповідача докази, які позивачем жодним чином не спростовані, суд вважає, що отримана внаслідок контррозвідувальної перевірки позивача інформація свідчить про вчинення ним дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України та охорони громадського порядку, та є достатньою підставою для застосування ст. 26 Закону № 3773-VI і прийняття відповідачем щодо позивача оспорюваного рішення.

Крім того, у судовому засіданні 16.01.2023 було допитано свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що у особистому спілкуванні позивач зізнався, що його намагалися завербувати КГБ та не приховував цього.

Водночас, матеріалами справи не підтверджується, що позивач під час перебування в Україні звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або отримував статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, а тому на думку суду відсутні обставини, які б унеможливлювали примусове повернення або заборону в`їзду вказаній особі на територію України.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, прийняте уповноваженим органом з дотриманням вимог закону, при цьому будь-яких порушень під час прийняття цього рішення судом не встановлено, а тому суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого оперуповноваженого на ОВО 1 відділу 2 управління ДВКР Служби безпеки України Безноска Василя Олександровича, Служби безпеки України про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Н.В. Аббасова