Рішення № 111590162, 06.06.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11886/22

Провадження № 2/761/4562/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Копиці А.І.

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Харитончук О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про скасування наказів; стягнення недоотриманої заробітної плати,

в с т а н о в и в :

В червні 2022р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В., в якому просив суд:

1.1 скасувати в частині, що стосується позивача, наказ №80/л від 25 березня 2022р. «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» та стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату у вигляді:

- невиплаченої винагороди в розмірі 20% за період з 01 березня 2022р. по 06 червня 2022р. включно, що становить 190909,0 грн.:

1)за період з 01 по 31 березня 2022р. - 60000,0 грн.;

2)за період з 01 по 30 квітня 2022р. - 60000,0 грн.;

3)за період з 01 по 31 травня 2022р. - 60000,0 грн.;

4)за період з 01 по 06 червня 2022р. - 10909,0 грн.

2.1 скасувати в частині позивача наказ №14/лк від 07 квітня 2022р. «Про зміни у штатному розписі та зміну посадових окладів» та наказ №50/л від 15 березня 2022р. «Про встановлення простою» і стягнути з відповідача частину заробітної плати (посадового окладу) у розмірі 461039,1 грн., що повинна була бути сплачена позивачу за період незаконно встановленого для нього простою з 16 березня 2022р. по 06 червня 2022р., та за період незаконного зменшення позивачу з 11 квітня 2022р. по 06 червня 2022р. посадового окладу з 240000,0 грн. до 45000,0 грн.:

1) за період з 01 по 31 березня 2022р. - 39999,97 грн. (до вирахування податків і зборів), що розрахована: 39999,97 грн. = 240000,0 грн. - 200000,03 грн., де 120000,0 грн. - сума виплаченого позивачу за березень посадового окладу, 80000,03 грн. - сума оплати праці за час простою в березні 2022 р.;

2) за період з 01 по 30 квітня 2022р. - 172857,15 грн. (до вирахування податків і зборів), що розрахована: 172857,15 грн. = 240000,0 грн. - 67142,85 грн., де 67142,85 грн. - сума оплати праці за час простою в квітні 2022р.;

3) за період з 01 по 31 травня 2022р. - 210000,14 грн. (до вирахування податків і зборів), що розрахована: 210000,14 грн. = 240000,0 грн. - 29999,86 грн., де 29999,86 грн. - сума оплати праці за час простою в травні 2022р.;

4) за період з 01 по 06 червня 2022р. - 38181,84 грн. (до вирахування податків і зборів), що розрахована: 38181,84 грн. = 240 000 грн./22 (робочі дні) * 4 (відпрацьованих дні) - 5454,54 грн., де 5454,54 грн. - сума оплати праці за час простою в червні 2022р.

3.1 стягнути з відповідача частину невиплаченої вихідної допомоги на користь позивача у розмірі 15484,02 грн., у відповідності до ст. 44 КЗпП України;

4.1 стягнути з відповідача на користь позивача частину невиплаченого відшкодування за невикористану відпустку у розмірі 29133,9 грн., у відповідності до ст. 44 КЗпП України;

5.1 стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у зв`язку з поданням цього позову у розмірі 992,4 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому, як працівнику відповідача, в порушення вимог діючого трудового законодавства було зменшено розмір заробітної плати - скасовано винагороду до окладу та зменшено розмір посадового окладу, згодом встановлено простій, в зв`язку з чим він недоотримав частину заробітної плати, а тому для захисту порушеного права, він вимушений був звернутись до суду за захистом свого права.

На думку позивача, відповідач не мав права скасовувати додаткову заробітну плату наказом № 80/л від 25 березня 2022р. та зменшувати розмір посадового окладу наказом 14/лк від 07 квітня 2022р., з урахуванням положень ст.103 КЗпП України. Крім цього, позивач вважає, що відповідачем не були дотримані норми Положення про оплату праці в АТ «СБЕРБАНК», яким регулювалась виплата винагороди, яка була скасована наказом №80/лк.

Також, позивач вважає, що жодних змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулось, отже не було і підстав для введення щодо нього, як працівника простою.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

06 грудня 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, з тих підстав, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, останній набув всіх повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі стосовно видання організаційно-розпорядчих документів Банку, оцінки роботи персоналу, прийняття рішень щодо змін в роботі Банку та з кадрових питань, зокрема зміни умов праці, встановлення простою та вивільнення працівників.

Твердження позивача стосовно необхідності попередження про зміну умов праці, зокрема в частині скасування додаткової заробітної плати за 2 місяці, як того вимагає КЗпП України є помилковим з огляду на діючі положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який вже діяв в період часу, коли відбувались відповідні зміни істотних умов праці у відповідача, та відповідно до положень якого таке попередження на час дії військового стану не вимагається.

Позивачем факт ознайомлення з відповідними наказами не заперечується, отже, останній розумів, що ліквідатором прийняти рішення про зміну істотних умов праці, але правом на дострокове припинення трудових відносин у відповідності до положень п.6 ст.36 КЗпП України позивач не скористався, чим на думку відповідача, висловив свою згоду на продовження трудових відносин з відповідачем на нових умовах.

Також, відповідач зазначив, що посилання позивача на Положення про оплату праці є недоречним, оскільки відповідно до наказу №2/лк від 01 квітня 2022р. «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» даний внутрішній нормативний документ - було скасовано, як і всі інші документи, що регулювали умови оплати праці в Банку, а до його скасування відповідно до положень наказу 80/лк була скасована дія всіх попередніх наказів, якими встановлювались винагороди/додаткова заробітна плата.

Посилання позивача на окремі положення Конституції України, Закон України «Про оплату праці», положення ст. 103 КЗпП України та інші норми законодавства з оплати праці є помилковими, оскільки конституційні права та свободи людей в умовах воєнного стану обмежені, а гарантій, які закладені для умов мирного часу, в поточних умовах не можуть бути реалізовані в силу Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який має пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів.

Стосовно простою, відповідач зауважив, що введення простою було обумовлено початком процедури ліквідації Банку та відкликанням банківської ліцензії, що призвело до фактичної неможливості продовжувати звичну діяльність банківської установи, що саме по собі створює відсутність організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи та введенням воєнного стану, який також унеможливлював виконання роботи в Банку. Діюче законодавство не передбачає заборони встановлювати простій відносно конкретного працівника чи групи працівників. Відповідач також зазначив, що простій можливий за умови повного припинення діяльності підприємства, що і відбулось з банком в зв`язку із відкликанням ліцензії та початком ліквідаційної процедури, оскільки в таких умовах банк банківську діяльність не веде.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав, заявлені позовні вимоги просив суд позов задовольнити, з підстав наведених в ньому.

Представник відповідача в судовому засідання заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обста вини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем з 01 вересня 2010р. по 06 червня 2022р. та був звільнений 06 червня 2022р., в зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Станом на 25 лютого 2022р. позивач обіймав посаду начальника управління-головного ризик-менеджера Управління ризиків.

На підставі рішення Правління НБУ від 25 лютого 2022р. № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022р. № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації відповідача строком на три роки з 25 лютого 2022р. до 24 лютого 2025р. включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора відповідача, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо І.В. строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Частина 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, з моменту початку ліквідації Банку, Банк як юридична особа вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльність, що передбачена Законом України «Про банки та банківську діяльність», отже всі функції Банку припиняються, а всі операції Банку, що ліквідується, здійснюються виключно в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регламентує порядок та черговість задоволення кредиторських вимог та норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до інших законодавчих та нормативно-правових актів. Одночасно з відкликанням ліцензії, подальше функціонування юридичної особи відповідача здійснюється виключно для забезпечення потреб ліквідаційної процедури.

Частина 2 ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Частина 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема:

1) здійснює повноваження органів управління банку,

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 стє 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022р. строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, Конституція України передбачає, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст.43 Конституцією України.

Як визначено п.2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

24 березня 2022р. набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно із ст. 1 зазначеного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Судом встановлено, що наказом відповідача №80/л від 25 березня 2022р. «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 скасовано у відповідача виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше.

Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважаються такими, що втратили чинність.

Наказом відповідача №2/лк від 01 квітня 2022р. «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування відповідача в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136, і на виконання наказу №80/л від 25 березня 2022р. скасовано у відповідача дію всіх нормативних документів Банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 50/л від 15 березня 2022р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Луньо І.В., з початку робочого дня 16 березня 2022р. позивача було виведено у простій до 16 травня 2022р., у зв`язку з початком процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її здійснення (рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022р. №131), а також в зв`язку з завершенням банківської діяльності Банку в силу п. 2) ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відсутністю організаційних та технічних умов праці.

Наказом №14/лк від 07 квітня 2022р. «Про зміни у штатному розписі та зміну посадових окладів», було внесено зміни у штатний розпис щодо працівників зазначених в Додатку №1, та встановлено працівникам Банку, зазначеним в Додатку №2, з 11 квітня 2022р. посадовий оклад у розмірі 45000,0 грн. на місяць. В зазначених Додатках №1 та №2 до цього Наказу був вказаний і позивач.

Зазначений наказ №14/лк, було видано в зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування Банку в умовах ліквідації, як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. та керуючись Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136.

Наказом № 105/лк від 02 травня 2022р. було продовжено простій, передбачений наказом №50 від 15 березня 2022р. з 17 травня 2022р. до окремого наказу для підрозділів та окремих посад, включаючи і підрозділ позивача (п 1.4 наказу №105/лк).

06 червня 2022р. позивача було звільнено з роботи.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», що затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27 січня 2021р. №6). Однак суд не може прийняти до уваги посилання позивача на це Положення про оплату праці, оскільки воно було скасоване наказом №2/лк від 01 квітня 2022р., отже немає правових підстав для його застосування до подій, що відбувались після 01 квітня 2022р. та про які зазначає позивач в частині стягнення недоотриманої заробітної плати та інших розрахунків.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що в порушення положень ст.ст. 97, 32, 103 КЗпП України, відповідачем було зменшено заробітну плату позивачу. Крім того, на думку позивача, не відбулось жодних змін і організації виробництва і праці, які б могли бути підставою для скасування виплати додаткової заробітної плати позивачу.

Частина 3 ст. 32 КЗпП України (в редакції станом на 25 березня 2022р. та 14 квітня 2022р.) визначала, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 ст. 36 цього Кодексу (ч. 4 ст.32 КЗпП України).

Частина 4 ст. 97 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В той же час, ст. 103 КЗпП України, визначає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Стаття 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, положення діючого законодавства, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних наказів №80/л від 25 березня 2022р. та №14/лк від 07 квітня 2022р. відповідачем не були порушені положення діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів (як зазначив позивач - частину доотриманої заробітна плата).

Стосовно простою згідно наказу №50/л від 15 березня 2022р. позивач зазначив, що така підстава, як відсутність організаційних та технічних умов функціонування Банку в умовах ліквідації як банківської установи виглядає нелогічною та не кореспондується з тим, що банк за відсутності організаційних та технічних умов функціонування не міг би здійснювати процедуру ліквідації; така підстава мала б бути підставою для простою всіх працівників, крім цього певні працівники з підрозділу позивача продовжували працювати та виводились з простою.

Суд не може погодитись з такими доводами позивача та зазначає наступне.

Стаття 34 КЗпП України визначає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Враховуючи, що Банк перебуває в процесі ліквідації та не виконує функції банківської установи на підставі Закону України «Про банки та банківську діяльність», на території України введено воєнний стан, який унеможливлює виконання роботи в приміщенні Банку (так як всі працівники виконують роботу дистанційно), діючим законодавством не передбачено заборони встановити простій відносно певних посад (осіб), тому суд приходить до висновку, що при виданні наказу №50/л від 15 березня 2022р. відповідач діяв з дотриманням положень діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення зазначених позивачем сум.

За системним аналізом КЗпП України, ліквідація підприємства і є одним з різновидів змін в організації виробництва і праці, входить до цього сукупного поняття, та додаткового обгрунтування роботодавцем наявності/відсутності змін в організації виробництва і праці при прийнятті управлінських рішень в умовах ліквідації не потребує.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність порушень з боку відповідача законодавства про працю при прийнятті відповідних управлінських рішень, в зв`язку із чим позовні вимоги (п. 1.1-4.1) не підлягають задоволенню, при цьому судом не вставнолено, що відповідач діяв неправомірно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-83, 89, 137, 141, 258, 259, 263 -265, 268, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст.ст. 32, 36, 40, 49-2, 94, 110, 113, 233 КЗпП України; Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про оплату праці»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 46) про скасування наказів; стягнення недоотриманої заробітної плати - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 червня 2023р.

Суддя: