Ухвала суду № 111584628, 16.06.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"16" червня 2023 р. Справа № 924/606/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши заяву фермерського господарства "Золотий жайвір" про забезпечення позову у справі

за позовом фермерського господарства "Золотий жайвір"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. від 17.05.2023, зареєстрованого в реєстрі за №1487, таким, що не підлягає виконанню

встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2023 (головуючий суддя у справі Яроцький А.М.) відкрито провадження у справі №924/606/23 за позовом фермерського господарства "Золотий жайвір" до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. від 17.05.2023, зареєстрованого в реєстрі за №1487, таким, що не підлягає виконанню.

15.06.2023 фермерським господарством "Золотий жайвір" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: постановити ухвалу, якою в порядку забезпечення позову до вирішення справи по суті зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 17.05.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстрований в реєстрі за №1487, про стягнення з фермерського господарства Золотий жайвір на користь товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна 2589000,00 грн, з яких 2555000,00 грн - зобов`язання за аграрною розпискою та 34000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.

З огляду на перебування судді Яроцького А.М. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 заяву передано на розгляд судді Виноградовій В.В.

В обґрунтування заяви, заявник (позивач) зазначає, що 17.05.2023 за реєстровим номером 1547 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. вчинено виконавчий напис на фінансовій аграрній розписці, посвідченій приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М. 28.01.2022 за №117, зареєстрованій в Реєстрі аграрних розписок 28.01.2022 за №8122; виконавчим написом стягнуто з фермерського господарства "Золотий жайвір" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 2555000,00 грн - безумовне зобов`язання за аграрною розпискою та 34000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису; оспорюваний виконавчий напис 19.05.2023 був пред`явлений до примусового виконання і на даний час виконується в примусовому порядку приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В., яким 23.05.2023 було відкрито виконавче провадження №71879581 з примусового виконання цього виконавчого документу.

Повідомляє, що в рамках виконавчого провадження №71879581 приватним виконавцем 23.05.2023 винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, банківською установою 31.05.2023 було перераховано кошти, які знаходились на рахунках господарства; постановою від 24.05.2023 накладено арешт на належні позивачу транспортні засоби; постановою від 26.05.2023 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно господарства в межах суми стягнення; постановою від 02.06.2023 накладено арешт на транспортні засоби та вимогою виконавця від 02.06.2023 зобов`язано фермерське господарство надати для опису та арешту вказані у постанові транспортні засоби.

Стверджує, що вчинені виконавцем дії можуть призвести до фактичного припинення господарської діяльності позивача та завдання шкоди.

Позивач, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, з метою ефективного захисту своїх прав та інтересів і недопущення спричинення збитків, а відтак необхідності у майбутньому звертатись з новими позовами для їх відшкодування, просить зупинити стягнення, яке відбувається на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса.

При розгляді вказаної заяви судом враховується таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони здійснювати певні дії. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду або реальна загроза в подальшому у поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати ймовірність утруднення або неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі невжиття таких заходів, і таке обґрунтування повинно враховувати предмет позову, співвідношення інтересів обох сторін, яке має бути збалансованим, можливі негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, із тими негативними наслідками, які можуть настати у протилежному випадку.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У матеріалах справи наявна, зокрема копія фінансової аграрної розписки, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М. 28.01.2022 за №117 та зареєстрованої в Реєстрі аграрних розписок 28.01.2022 за №8122, якою встановлено безумовне грошове зобов`язання боржника фермерського господарства «Золотий жайвір» сплатити кредитору товариству з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» грошову суму у розмірі 2555000,00 грн у строк до 25.06.2022 (включно). Статус кредитора підтверджується договором №1300028292 від 01.12.2019, укладеним між боржником та кредитором.

На підставі вищезазначеної фінансової аграрної розписки 17.05.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. вчинено оспорений у цій справі виконавчий напис про стягнення з боржника - фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь стягувача (кредитора за аграрною розпискою) - товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» 2555000,00 грн безумовного зобов`язання за аграрною розпискою, 34000,00 грн плати за вчинення виконавчого напису (всього 2589000,00 грн).

При цьому судом звертається увага на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки» аграрна розписка це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах; боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.

З наданих суду документів убачається, що на даний час в межах виконання оспореного у цій справі виконавчого напису нотаріуса виконавцем винесено постанови про накладення арешту на кошти позивача, на належні позивачу транспортні засоби, все рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення.

З приводу наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем у цій справі оскаржується підстава вчинення вищезазначених дій, а саме: виконавчий напис нотаріуса про стягнення коштів на підставі фінансової аграрної розписки, якою встановлено безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму у відповідному розмірі та у відповідний строк. Натомість первинна підстава виникнення зобов`язань позивача фінансова аграрна розписка, на виконання якої і був вчинений оспорений виконавчий напис і виконання якого позивач просить зупинити, позивачем не оскаржується, докази визнання цієї аграрної розписки недійсною або ж заперечень позивача щодо її дійсності в матеріалах відсутні.

Також заявником не надано належних доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом. Зокрема, позивачем не підтверджено, що наразі виконавцем вчиняються передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на реалізацію, вилучення чи іншим чином позбавлення позивача майна, на яке накладено арешт (призначені електронні торги тощо).

З огляду на наведене судом критично оцінюються доводи позивача про те, що накладення арешту на його майно, зокрема, транспортні засоби, призведе до обмеження господарської діяльності, оскільки арешт не передбачає позбавлення позивача можливості користування майном, а доказів вчинення в межах виконавчого провадження дій, спрямованих на таке позбавлення, як зазначалося вище, не надано.

Тобто позивачем не наведено достатніх аргументів та не надано доказів на підтвердження того, що на даний час існують реальні обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі можливого задоволення позовних вимог або існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наявність лише посилання на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, не може бути достатньою підставою для забезпечення позову з огляду на унормований приписами ст. 74 ГПК України обов`язок доказування відповідних обставин.

З урахуванням наведених обставин суд також зауважує про необхідність дотримання балансу майнових інтересів обох сторін, а не лише негативних наслідків невжиття відповідних заходів забезпечення позову для позивача, оскільки і відповідач як кредитор за аграрною розпискою, на виконання якої вчинено оспорений виконавчий напис, вправі розраховувати на недопущення порушення та безпідставне обмеження при цьому його прав та охоронюваних інтересів, зокрема, що своєчасного отримання коштів за такою аграрною розпискою.

Окрім того, враховуючи немайновий характер позовних вимог у справі, а саме: визнання вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у разі задоволення позовних вимог наслідки для виконавчого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження) та задоволення поданої заяви матимуть тотожний результат - відсутність підстав для стягнення коштів за оспореним виконавчим написом.

При цьому заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою рішення суду по суті позовних вимог.

Додатково суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2023 у цій справі (головуючий суддя у справі Яроцький А.М.) позивачу було відмовлено у забезпеченні позову шляхом застосування такого ж заходу забезпечення. Зокрема, судом було звернуто увагу на відсутність у матеріалах заяви про забезпечення позову та позовної заяви специфікацій до договору поставки, що не дає суду можливості встановити/співставити обсяг зобов`язань за договором та аграрною розпискою, враховуючи те, що за умовами договору поставки №1300028292 від 22.04.2019 така аграрна розписка може бути видана на забезпечення одного договору не одна. Також у платіжних дорученнях, доданих до матеріалів позовної заяви, у призначеннях платежу відсутнє посилання на виконання аграрної розписки від 28.01.2022, а є лише "оплата згідно договору №1300028292 від 01.12.2019 та оплата згідно рахунку №5200023145 від 26.04.2022".

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відтак, здійснивши оцінку поданої заяви, враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих та підтверджених належними та достатніми доказами доводів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову у справі, зокрема щодо неможливості чи утруднення у відновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд зауважує, що у випадку зміни обставин позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову у справі.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фермерського господарства "Золотий жайвір" (від 15.06.2023) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 16.06.2023 та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова

1 - до справи, 2 позивачу (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11; barselonar@ukr.net), 3 відповідачу (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 43).