Рішення № 111584527, 07.06.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023м. ХарківСправа № 922/984/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м.Київ до Фізичної особи-підприємця Латишева Леонтія Євгеновича, м.Харків про стягнення коштів 570 621,60 грн за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Латишева Леонтія Євгеновича про стягнення заборгованості 570 621,60 грн. за Кредитним договором № 2805615717-КД-1 від 18.03.2021,а саме: 268 459,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 33 702,83 грн. - заборгованість за процентами ; 268 459,39 грн. - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією. Також позивач просить суд покласти на відповідача судовий збір в розмірі 8 559,32грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2023 відкрито провадження по справі; визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.04.2023 о 10:00.

Протокольною ухвалою від 12.04.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 05.05.23 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 13.04.2023 на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.

19.04.2023 позивач з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх.№9623) подав належним чином засвідчені документи на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 20.04.2023 призначено підготовче засідання на 05.05.2023 об 11:00.

Протокольною ухвалою від 05.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.06.2023 р. об 11:00.

У судове засідання 07.06.2023 представник позивача не з`явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутністю.

Відповідача у судове засідання 07.06.2023 не з`явився, відзив на позов не надав.

З метою повідомлення відповідача про розглядсправи судом направлялись ухвали рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали були повернуті до суду без вручення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з частиною 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

18.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (надалі - позивач, кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Латишевим Леонтієм Євгеновичем (надалі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір №2805615717-КД-1 (надалі - Договору).

Пунктом А.1., А.2. Договору передбачено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Літіміт договору складає 1000000,00 грн.

Відповідно до пункту А.3. Договору термін повернення кредиту - 01.03.2024 року.

Пунктом А.4. Договору визначено рахунок для обслуговування кредиту 29093005904565 (у гривні), отримувач: АТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 2805615717 (IBAN НОМЕР_1 ).

Відповідно до пункту А.6. Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,33 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А. 6.1. Договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,33% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Згідно з пунктом А.7. Договору у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,66% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8. Договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2. договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.1. Договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. договору, в терміни на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.

Підпунктом 2.2.6. пункту 2 Договору передбачено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, для виконання зобов`язання з погашення кредиту, а також процентів за його користування, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення неустойки та платежів, що підлягають сплаті відповідно до п.п. 2.2.15, 5.6. договору; у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових сум здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер реквізити "Призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. договору.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

15.12.2021 позивачем на поточний рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку та платіжне доручення №DICO4BOOSN від 24.03.2021.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 18.03.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору №2805615717-КД-1 від 18.03.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,33% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) +7,00%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) +6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п.2.1 цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-е число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Умовами пункту 2.2. Додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди +5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Відповідно до пункту 2.7. Додаткової угоди погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Умовами пункту 2.10. Додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. Договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності достатті 625 ЦК Українивстановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної стави з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. Додаткової угоди + 5% річних.

Окрім того, підпунктом "в" пункту 1 Додаткової угоди передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151.

31.12.2020 між Міністром фінансів України (надалі - гарантом) та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (надалі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 2.1. якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Умовами пункту 5.1. Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 5.5. Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Пунктом 6.1. Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконаннястатті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"та вимог, передбачених пунктами 6.1, 6.3. договору, бенефіціар зобов`язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із припиненням здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зстаттею 651 ЦК Українитастатті 188 ГК Україниздійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

02.09.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору №2805615717-КД-1з вимогою до 01.10.2022 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі. Окрім того, 14.10.202 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про надсилання відповідної вимоги гаранту №19 від 04.10.2022.

04.10.2022 позивачем було направлено на адресу гаранта та АТ "Укексімбанк" (агента) вимогу на сплату за гарантією №19 на суму 268459,39 грн.

04.11.2022 гарантом було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 268459,39 грн., про що свідчить виписка по банківському рахунку.

Таким чином, позивачем у позовній заяві наголошено, що з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 24.01.2023 становить 302162,21 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 268459,38 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 33702,83 грн. При цьому заборгованість відповідача перед бюджетом також становить 268459,39 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Як зазначено встатті 174 ГК Українигосподарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписамистатті 173 ГК України одинсуб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 2статті 345 ГК Україникредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частиною 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях6та627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

В частині 1статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Беручи до уваги встановленустаттею 204 ЦК Українита неспростовану в межах цієї справи в порядкустатті 215 ЦК Українипрезумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей11,509 ЦК Українита статей173,174 ГК Українипідставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Таким чином, укладаючи та підписуючи кредитний договір №2805615717-КД-1 від 18.03.2021 та Додаткову угоду до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Статтями525,526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннямистатті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті610,611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частиною 1статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору №2805615717-КД-1 від 18.03.2021 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку та платіжним дорученням №№DICO4BOOSN від 24.03.2021

Пунктом 2.7. Додаткової угоди передбачено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зстаттею 651 ЦК Українитастатті 188 ГК Україниздійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

02.09.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору №2805615717-КД-1 з вимогою до 01.10.2022 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі.

Згідно з частиною 1статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 188 ГК Українипередбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістомстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, як зазначено судом вище, 31.12.2020 між Міністром фінансів України, як гарантом та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до умов пункту 2.1. якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно з частиною 1статті 546 ЦК Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписамистатті 199 ГК Українивиконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України.

Відповідно достатті 560 ЦК Україниза гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1статті 563 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Пунктом 5.1. Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 5.5. Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2022 позивачем було направлено на адресу гаранта та АТ "Укексімбанк" (агента) вимогу на сплату за гарантією №19 на суму 268459,39 грн.

З матеріалів справи також слідує, що 04.11.2022 гарантом було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 268459,39 грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Згідно з частиною 1статті 569 ЦК Українигарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 2.13. Додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Частиною 1статті 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 3статті 1049 ЦК Українипозика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 268459,39 грн. та заборгованості за тілом кредиту у розмірі 268459,38 грн.,

Відтак, суд констатує, що позовна вимога про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 268459,39 грн. та заборгованості за тілом кредиту у розмірі 268459,38 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 33702,83 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1статті 1048 ЦК Україниунормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 1статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2статті 1056-1 ЦК Українивстановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 2статті 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 33702,83 грн. суд встановив, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 33702,83 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно достатті 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК Українипередбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно достатті 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннямистатті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями4,12,20,73,74,76-79,86,129,231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Латишева Леонтія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту 268 459 грн. 38 коп., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 268 459 грн. 39 коп., заборгованість за процентами у розмірі 33702 грн. 83 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 559 грн. 32 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" червня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне