Рішення № 111575632, 15.06.2023, Іванківський районний суд Київської області

363\1573\23

2\366\312\23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 р. смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Слободян Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася суд із позовом до відповідачів у якому просить: визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , на частку права на земельну частку (пай) розміром 3,18 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки на місцевості, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії РН № 333437, виданого Поліською РДА у 2000 році та зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого батька, ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , вона подала заяву про прийняття спадщини. До складу спадкового майна входило право на земельну частику (пай), яке її матір успадкувала від свого батька та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, але в подальшому не завершила оформлення спадкових прав, а тому нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно та рекомендовано звернутися з відповідною заявою до суду.

Рух справи

21.03.2023 позивач подала зазначений позов до Вишгородського районного суду Київської області. Справа передана судді Котляровій І.Ю.

21.03.2023 ухвалою суду справа передана за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області (а.с.34-35).

12.05.2023 справа надійшла до Іванківського районного суду Київської області та передана на розгляд судді Слободян Н.П. (а.с.40,41).

17.05.2023 у справі відкрите провадження. Вирішено розгляд проводити у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 15.06.2023 ( а.с.43).

15.06.2023 сторони у судове засідання не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлені вчасно, належним чином.

Позиції сторін

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач, Поліська селищна рада, подали до суду заяву, у якій зазначено, що не мають заперечень проти позовних вимог, просили справу розглядати без участі представника селищної ради.

Відповідач ОСОБА_2 також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом речення 2 частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, оскільки всі учасники справи не з`явилися, ними подані заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе ухвалити рішення у цій справі на підставі наявних у ній даних і доказів.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , видане 01.09.1990 відділом ЗАГС Баришівського райвиконкому Київської області. Після укладення шлюбу вона змінила прізвище на " ОСОБА_1 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 14,17).

ОСОБА_3 була донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Після одруження вона змінила прізвище " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 " . Зазначене підтверджується свідоцтвом про її народження, серія НОМЕР_3 , та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с. 15,16).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Красятичі Поліського району Київської області у віці 46 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , актовий запис № 06 від 23.04.2016 (а.с. 7).

За життя ОСОБА_3 успадкувала право 1\2 частку права на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності КСП "Україна", розміром 3.18 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї часки на місцевості, що належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії РН № 33437, виданого Поліською районною державною адміністрацією в 2000 році та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 366. Вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом 13.09.2009 (спадкова справа № 02-14-546 за 2006 рік, реєстровий № 5135) ( а.с.19,20).

ОСОБА_10 спадщину прийняла. Заведена спадкова справа № 415\2016.

Інша спадкоємиця, рідна сестра позивачки - ОСОБА_2 , донька спадкодавиці зазначених вище, спадщини не приймала, відмовилась від своєї частки, в т.ч. шляхом визнання позовних вимог позивачки.

Постановою нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Малиновською Н. № 253/02-31 від 09.03.2023 ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва про право на 1\2 частку права на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості, через відсутність документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії та запропоновано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом (а.с. 25). Відмова мотивована тим, що ОСОБА_3 , яка за життя успадкувала після смерті свого батька право на 1\2 частку земельної частки (паю), яке належало її батьку, ОСОБА_4 , не внесла змін до сертифікату та не виготовила технічної документації та документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Цією ж постановою заявнику рекомендовано звернутися до суду.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування є видом універсального правонаступництва, яке характеризується тим, що цивільні права та обов`язки переходять від спадкодавця до спадкоємців як єдине ціле в повному обсязі, одноразовим актом, в один і той самий момент смерті спадкодавця (частини 1 і 2 статті 1220 Цивільного кодексу України).

Отже, правовідносини щодо спадщини виникають у момент смерті спадкодавця і припиняються лише після отримання спадкоємцями усіх правових документів на спадщину.

Таким чином, наявні у матеріалах докази свідчать, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , і прийняла спадщину після смерті останньої, яка, у свою чергу, була спадкоємцем ОСОБА_4 , і, прийнявши спадщину після його смерті, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, про що зазначено вище.

Позивач у відповідності до вимог закону намагалася оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 , але їй нотаріусом було відмовлено у цьому з підстав відсутності належним чином оформленого право установчого документу про належність земельної частки (паю) спадкодавцеві.

З огляду на встановлені вище обставини, оскільки встановлено, що право позивача на спадкування майна після смерті її матері, ОСОБА_3 , є порушеним, а його повний та ефективний захист можливий шляхом визнання права позивача на земельну частку (пай), суд вважає за необхідне, обираючи спосіб захисту права позивача на спадкування майна спадкодавця, поновити його шляхом визнання права на земельну частку (пай), яке належала спадкодавцеві, матері позивача, ОСОБА_3 , як спадкоємцю ОСОБА_4 .

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», від 5 червня 2003 року №899-ІУ (із змінами та доповненнями), основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: ...рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК (2768-14).

Статтею 3 Указу Президента України за №666/94 від 10.11.1994року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом успадкування.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки позивачем доведено, що до складу спадщини, після смерті її матері, входило право на земельну частку (пай), яке було підтверджено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 33437, виданого Поліською РДА в 2000 році, за позивачем слід визнати таке право в порядку спадкування за законом.

Не зважаючи на те, що суд задовольняє позов, враховуючи, що спір у справі виник не з вини відповідача, в порядку частини 9 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати за ОСОБА_1 право на 1\2 частку права на земельну частку (пай), що знаходилося у колективній власності КСП "Україна", розміром 3,18 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії РН № 333437, виданий Поліською районною державною адміністрацією в 2000 році та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 366, в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку вона за життя успадкувала після смерті свого батька, ОСОБА_4 .

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту (15.06.2023) до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: адвокат, Куценко Наталія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 );

Відповідач 1: Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області (07053, Київська область, Вишгородський район, смт. Красятичі, вул. Воздвиженська,84. Код ЄДРПОУ 04361723)

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 ).

Суддя Н.П. Слободян