Рішення № 111575630, 26.04.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/383/23

Провадження № 2/366/183/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2023 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Морозової Я.Р., розглянувши у відкритомусудовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка Олега Олеговича, про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

ОСОБА_1 (далі Позивач) в особі представника позивача ОСОБА_2 (далі Представник позивача) звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка О.О. (далі Відповідач), у якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства, як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження понад 5 років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 44463 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

03 вересня 2018 року Позивач прийнятий на роботу в Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі Підприємство, Відповідач)

08.11.2022 року, згідно наказу Відповідача № 185-ОС, Позивач звільнений з Підприємства у зв`язку з його ліквідацією на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач в день звільнення не працював. Свою трудову книжку він отримав засобами поштового зв`язку через декілька днів після звільнення.

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про розрахунок у відповідності ст. 116 КЗпП України. Після цієї вимоги Відповідач сплатив певну суму коштів Позивачу, однак при цьому не врахував п. 5.1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам ДП «ЦОТІЗ» Колективного договору, відповідно до якого, при звільненні у зв`язку з ліквідацією Підприємства, його працівникам, які попрацювали на підприємствах зони відчуження (Державних підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці понад 5 років, виплачується матеріальна допомога у розмірі 3 (трьох) середньомісячних зарплат відповідного працівника.

Позивач же попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років, а саме з 03.09.2018 року по 08.11.2022 року.

Представник Позивача стверджує, що Відповідач має перед Позивачем заборгованість з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією Підприємства у розмірі 44463 грн., з огляду на розрахунок по заробітній платі Позивача за серпень та вересень 2022 року.

Оскільки Відповідач порушив вимоги трудового законодавства, Позивач вимушений звернутись в суд.

Рух справи

10.02.2023 року позовна заява надійшла до суду з клопотанням про витребування доказів у Відповідача.

14.02.2023 року у справі відкрите провадження. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання призначене на 20.03.2023 року, відкладене на 26.04.2023 року.

Позиції сторін

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання повідомлялись вчасно та належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив провести розгляд справи без його участі та участі Позивача, позовні вимоги вони підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином. Причин своєї неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відзив мотивований наступним.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що ним було здійснено направлення кредиторських вимог відповідачу для досудового врегулювання шляхом направлення вимоги. Однак на адресу ДП «ЦОТІЗ» не надходило жодних кредиторських вимог від позивача. Позивачем не додано жодного доказу направлення кредиторської вимоги на яку він посилається у своїй позовній заяві, а тому ці твердження на думку Відповідача не відповідають дійсності.

Крім цього, Відповідач у відзиві зазначає про те, що Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» знаходиться на стадії ліквідації, та ще триває його інвентаризація. Відповідач зазначає, що грошові кошти можуть виплачуватись лише за рахунок коштів, отриманих від ведення господарської діяльності, тоді як підприємство припинило свою діяльність, що підтверджується відповідними наказами, а тому позовні вимоги Позивача не можуть бути задоволені.

Також Відповідач у відзиві, крім вищенаведеного посилається на те, що внаслідок військової агресії зс рф Підприємство не може здійснювати господарську діяльність, відповідно не може виплатити Позивачу грошові кошти. При цьому, Відповідач посилається на Листа Торгово-промислової палати «Про підтвердження форс-мажорних обставин» та зазначає про те, що Підприємство не в змозі здійснити розрахунок з Позивачем, а виплати Позивачу не можуть бути задоволені.

Представник Позивача направив до суду відповідь на відзив.

У цій Відповіді представник Позивача зазначає про те, що Лист Торгово-промислової палати, на який посилається Відповідач як на підставу неможливості здійснити виплату Позивачу, представник Позивача зазначає про те, що цей лист не є належним доказом щодо невиконання п. 5.1 Положення Підприємства про виплату матеріальної допомоги, оскільки цей лист не розповсюджує свою дію на трудові правовідносини, тим більше, що в ньому зазначено про неможливість виконання зобов`язань у встановлені терміни, а не про його невиконання взагалі. Також звертає увагу на те, що до Наказу ДАЗВ від 25.07.2022 № 73-22 доданий План заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ», яким передбачалось п. 14 «Звільнити з роботи працівників (з виплатою вихідної допомоги)». 10.08.2022 до наказу ДАЗВ від 25.07.2022 № 73-22 внесенні зміни та Плану заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ» змінився зміст п.14 «Звільнити з роботи працівників відповідно до законодаства». Жоден Наказ ДАЗВ не містить посилань про невиконання п. 5, 5-1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам ДП «ЦОТІЗ» Колективного договору зі змінами та доповненнями, а тому рішення про невиплату матеріальної допомоги у розмірах зазначених Колективним договором приймалося виключно головою ліквідаційної комісії ДП «ЦОТІЗ», яке суперечить чинному законодавства та Колективному договору. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права.

Частиною 1статті 223 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 10 КЗпПУ колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю (стаття 11 КЗпПУ).

За ч. 1 ст. 12 КЗпПУ сторонами колективного договору є: сторона роботодавця,суб`єктами якоїє власникабо уповноваженийним орган(особа)чи фізичнаособа,яка використовуєнайману працю,та/абоїї уповноваженіпредставники,зокрема представникивідокремлених підрозділівюридичної особи; або сторона працівників, суб`єктами якої є первинні профспілкові організації, які діють на підприємстві, в установі, організації, відокремлених підрозділах юридичної особи, об`єднують працівників фізичної особи, яка використовує найману працю, та представляють інтереси працівників, які працюють на підставі трудових договорів на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, а в разі їх відсутності - вільно обрані працівниками для ведення колективних переговорів представники (представник).

Судом встановлено, що Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі ДП «ЦОТІЗ») належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, що підтверджується п. 1.1 Статуту ДП «ЦОТІЗ» (у новій редакції), затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 07.07.2020 року № 145-20 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 18.08.2022 року.

Із зазначеного вбачається, що ДП «ЦОТІЗ» знаходиться в стані припинення.

Протоколом від 10.10.2018 року № 2 на зборах трудового колективу схвалено колективний договір ДП «ЦОТІЗ» на 2018-2020 роки (далі Колективний Договір), який зареєстрований Іванківською районною державною адміністрацією Київської області за реєстраційним № 12 від 18.10.2022 року.

Додатком 7 до Колективного договору є затверджене директором ДП «ЦОТІЗ» Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі Положення).

Протоколом загальних зборів трудового колективу ДП «ЦОТІЗ» від 01.12.2020 року № 1 до Колективного договору внесено зміни та доповнення, які зареєстровані за № 12 в Іванківській районній державній адміністрації Київської області.

Відповідно до п. 2 розділу І Колективного договору, його сторонами є ДП «ЦОТІЗ» в особі директора (Роботодавець) з однієї сторони та спільний представницький орган профспілкових організацій, які здійснюють свої повноваження на підприємстві, в особі голови спільного представницького органу (Профспілкова сторона), з другої сторони.

Згідно п. 5 розділу І Колективного договору, останній поширюється на всіх його працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, на обраних і штатних працівників профспілкової організації Підприємства.

Відповідно до п. 5.1 цього Положення, при звільненні у зв`язку з ліквідацією Підприємств , його реорганізацією або скороченням чисельності працівників Підприємства, працівникам виплачується матеріальна допомога у розмірі: працівникам, які пропрацювали на підприємствах зони відчуження (Державних підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП) більше 5 років у розмірі 3 (трьох) середньомісячних зарплат відповідного працівника.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Відповідач доказів зупинення відповідних положень Колективного договору суду не надав.

Судом встановлено, що Позивач в період з 21.04.2009 року по 08.11.2022 року працював на різних підприємства зони відчуження з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП), зокрема:

- з 21.04.2009 року по 23.08.2018 року в ДСНВП «Чорнобильський радіоекологічний центр»;

- з 03.09.2018 року по 08.11.2022 року в ДП «ЦОТІЗ» (Відповідач).

Наведене підтверджується копією трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 .

Тобто, Позивач попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років.

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25.07.2022 року № 73-22 «Про ліквідацію державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі Наказ) припинено ДП «ЦОТІЗ», шляхом ліквідації.

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 10.08.2022 року № 79-22 «Про внесення змін до наказу ДАЗВ від 25.07.2022 року № 73-22 «Про ліквідацію державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»» внесено зміни до Наказу.

П. 2 Наказу № 73-22 Утворено Ліквідаційну комісію ДП «ЦОТІЗ». Головою цієї комісії визначено в.о. директора ДСП «ЦСП» Котляренка О.О. (додаток до Наказу).

Згідно п. 3 Наказу, встановлено строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог до ДП «ЦОТІЗ» протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

П. 5 Наказу затверджено План заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ», згідно з яким, крім іншого, у п. 12 (зі змінами) визначено, що проведення погашення вимог кредиторів проводиться у термін протягом 2-х місяців з моменту закінчення строку виявлення вимог кредиторів.

Наказом ДП «ЦОТІЗ» (Відповідач) № 185-ОС від 08.11.2022 року Позивача звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В день звільнення (08.11.2022 року) Позивач не працював.

Позивач засобами поштового зв`язку надсилав вимогу про розрахунок на адресу Відповідача.

Щодо відзиву на позовну заяву Відповідача, суд приходить до наступного.

Відповідач, у тому числі у відзиві на позов, посилається про сплив строків пред`явлення кредиторської вимоги Позивачем як на підставу відмови у її задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно

За ч. 3 цієї статті, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до п. 14 Плану заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ», затвердженого наказом Державного агентства з управління зоною відчуження від 25.07.2022 року № 73-22 (зі змінами, внесеними наказом ДАЗВ від 10.08.2022 року № 79-22) зазначено такий захід як «Звільнити з роботи працівників відповідно до законодавства».

З огляду на викладене, пропущення Позивачем встановленого ліквідаційною комісією строку пред`явлення кредиторської вимоги не є підставою для відмови у задоволенні таких вимог, а тому, твердження Відповідача про сплив строків пред`явлення кредиторської вимоги як на підставу відмови у її задоволенні не грунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить положенням п. 14 Плану заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ».

Крім цього, Відповідач посилається на те, що Підприємство знаходиться на стадії ліквідації та не має власних коштів для погашення кредиторських вимог.

Згідно ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу на тому, що відсутність асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Отже, відсутність коштів у підприємства не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.

Крім цього, Відповідач зазначає про те, що внаслідок військової агресії зс рф Підприємство не може здійснювати господарську діяльність, відповідно не може виплатити Позивачу грошові кошти. При цьому, Відповідач посилається на Листа Торгово-промислової палати «Про підтвердження форс-мажорних обставин» та зазначає про те, що Підприємство не в змозі здійснити розрахунок з Позивачем, відповідно виплати Позивачу не можуть бути задоволені.

Суд не приймає такі доводи Відповідача з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21), яка прийнята після подання касаційної скарги та у порядку частини третьоїстатті 400 ЦПК Українипідлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, виклала висновок, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. При цьому відступила від висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) про те, що заробітна плата є відповідальністю в розумінністатті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - є сертифікат, виданий у ТПП України.

Оскільки обставини непереборної сили не підтверджено сертифікатом ТПП України, суд допускає, що у відповідача, як і у більшості господарюючих суб`єктів на території України внаслідок військової агресії рф, погіршився фінансовий стан порівняно з іншими звітними періодами, але це не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань, в т.ч. за чинним Колективним договором.

Позивач, який попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років, наказом ДП «ЦОТІЗ» (Відповідач) звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно, Позивачу підлягає стягненню з Відповідача виплата 3 середньомісячних зарплат відповідного працівника на підставі п. 5.1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» як працівнику, який звільнений у зв`язку з ліквідацією Підприємства та який пропрацював на підприємствах зони відчуження (Державних підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП) більше 5 років.

Представник Позивача просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією Підприємства як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 44463 грн.

Згідно відомостей посадового оклада розрахункового листа, середньомісячна заробітна плата позивача складає 14821 грн.

У цьомувипадку,визначаючи сумузаборгованості Відповідачаперед Позивачем,суд враховуєположення розділуІІ Порядкуобчислення середньоїзаробітної плати, затвердженоїпостановою КМУвід 08.02.1995року №100,відповідно доякого,крім іншого,середнязаробітна платаобчислюється виходячиз виплатза останнідва календарнімісяці роботи,що передуютьмісяцю,в якомувідбувається подія,з якоюпов`язанавідповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Позивача звільнено з роботи 08.11.2022 року.

З наведеного слідує висновок, що середня заробітна плата Позивача повинна обчислюватись виходячи з виплат Позивачу за серпень та вересень 2022 року.

Таким чином, з урахуванням розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, середньомісячну заробітну плату Позивача слід розраховувати з виплат за серпень та вересень 2022 року.

Згідно наданого до суду представником Позивача розрахункового листа Позивача за 2022 рік, його заробітна плата (оклад) становить:

У серпні 2022 року 14821 грн.

У вересні 2022 року 14821 грн.

Отже, середньомісячною заробітною платою Позивача є сума 14821 грн. (14821+14821/2=14821).

Таким чином, відповідно до положень п. 5.1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума у розмірі 44463 грн. (14821*3=44463) як матеріальна допомога у зв`язку з ліквідацією підприємства працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження (Державних підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП) понад 5 років.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено 1073, 60 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією банку «ТАСКОМБАНК» № 32528798800006291561 від 08.02.2023 року.

Оскільки позовні вимоги Позивача задоволені у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума у розмірі 1073,60 грн. як понесені та документально підтверджені судові зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76, 81, 84,89,141,247, 259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка Олега Олеговича, про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги при звільненнізадовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією підприємства як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 44463грн. (сорок чотири тисячі чотириста шісдесят три гривні).

Стягнути з Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на користь ОСОБА_1 понесені тадокументально підтвердженісудові витратизі сплатисудового зборуу розмірі 1073, 60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 26.04.2023 року.

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Державне підприємство«Центр організаційно-технічногоі інформаційногозабезпечення управліннязоною відчуження», адреса: 07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул.. К. Лібкнехта, 10. Код ЄДРПОУ: 38770852

Суддя : Юрій ТКАЧЕНКО