Ухвала суду № 111569784, 14.06.2023, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2447/21

УХВАЛА

іменем України

"14" червня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020000001256 від 14.11.2021, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скибинці, Тетіївського району, Київської області, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Липовецького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У судове засідання за викликом не з`явився обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 , останній надав до суду заяву про зупинення судового провадження, яке просив розглянути у його та обвинуваченого відсутність, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_3 призваний для проходження військової служби під час мобілізації, у зв`язку з військовою агресією російської федерації та проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 , що ускладнює його участь в судовому засіданні, а він, захисник ОСОБА_5 , приймає участь у іншому кримінальному провадженні іншого суду.

Потерпілі та їх представник у судове засідання не з`явились, надавши до суду заяву, в якій просили суд вирішити питання про зупинення провадження у справі за їх відсутності.

Крім цього, 13.06.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, яке мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.11.2021 в рамках цього кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021020000001256 від 14.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, було накладено арешт на автомобіль марки Ford Transit номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником яких є він, ОСОБА_6 . Кримінальне провадження, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , характеризується неумисною формою вини, з урахуванням приписів cт. 96-2 КК України не може тягнути за собою застосування інституту спеціальної конфіскації, а санкція статті, за якою обвинувачується ОСОБА_3 не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна, тоді як фактичне утримання вказаного вище транспортного засобу на території арешт майданчику Відділу поліції № 4 порушує його, як власника, конституційне право на власність, оскільки він не має фізичної можливості користуватись даним транспортним засобом, а умови зберігання майна на території арешт майданчика призводять до фактичних деструктивних змін транспортного засобу, у зв`язку із тривалим його зберіганням, у тому числі корозії, що також впливає на якість та технічні характеристики майна, тому просив суд скасувати арешт накладений на транспортний засіб та повернути його йому на відповідальне зберігання. Крім цього, просив скасувати арешт накладений на бланк свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 , вказуючи на те, що воно не є речовим доказом, оскільки на ньому не зафіксовано слідів кримінального правопорушення, а сам документ лише підтверджує факт реєстрації транспортного засобу у встановленому законом порядку та відображає відомості про його технічні характеристики і власника. Вказане клопотання ОСОБА_6 просив суд розглянути за його відсутності.

Прокурор у судовому засіданні вказав на наявність правових підстав для зупинення судового провадження, відповідно до вимог ст.335 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. При вирішенні клопотання про скасування арешту на майно зазначене у клопотанні ОСОБА_6 прокурор зазначив, що в рамках цього кримінального провадження було проведено усі слідчі та розшукові дії із транспортним засобом, власником якого являється ОСОБА_6 , що зафіксовано у відповідних процесуальних документах, разом з цим доцільним є зняття арешту з такого речового доказу в частині лише права користування з огляду на те, що розгляд кримінального провадження ще не закінчено та остаточне рішення у ньому не ухвалено, однак приймаючи до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність підстав для зупинення кримінального провадження на невизначений строк, вважав за можливе скасувати арешт накладений на автомобіль в частині заборони щодо користування ним та повністю скасувати арешт на свідоцтво на вказаний транспортний засіб.

Суд, вислухавши прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, в межах вирішення поставлених на розгляд суду клопотань, встановив із довідки від 15.05.2023 за №14/2514, що видана ВЧ НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , останній був призваний 14.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією та направлений до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в підтвердження чому є також Витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.04.2023 за №257.

Відповідно до загальних положень КПК України, зокрема ст.318 цього кодексу, судовий розгляд кримінального провадження здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого.

Відповідно до статті 323 КПК України встановлено, що участь обвинуваченого під час судового провадження, щодо розгляду кримінальних правопорушень є обов`язковою.

Положеннями статті 335 КПК України визначено, що у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено поняття особливого періоду. Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент ведення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях. Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами Президента України є складовою частиною особливого періоду.

Із змісту вказаного Закону слідує, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час, частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, отож на теперішній час не завершився.

Беручи до уваги те, що в Україні діє особливий період і обвинувачений ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації, в такий період, суд вважає, що існують визначені законом підстави для зупинення судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 до звільнення його з військової служби, відтак клопотання щодо зупинення судового провадження підлягає до задоволення.

Вирішуючи клопотання власника майна щодо скасування арешту на належне йому майно, судом встановлено, що під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні було вилучено транспортний засіб - автомобіль марки Ford Transit номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , які у подальшому визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 17.11.2021 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, у тому числі на автомобіль марки Ford Transit номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Автомобіль «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_2 , поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що за адресою м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75; свідоцтво про реєстрацію Т/3 НОМЕР_3 , долучено до матеріалів кримінального провадження.

Вказані письмові докази були предметом безпосереднього дослідження судом та долучені до матеріалів кримінального провадження.

В силу частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до частини другої статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У силу положень статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

За змістом вказаної норми закону, а також положень статті 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Як було встановлено із ухвали слідчого судді якою вирішувалось питання про накладення арешту на майно підставою накладення арешту на автомобіль слугувала необхідність його збереження як речового доказу у цьому кримінальному провадженні та поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. У ході досудового розслідування було проведено огляд транспортного засобу та відповідні експертні дослідження, що зафіксовано у відповідних процесуальних документах, що долучено до матеріалів кримінального провадження та які були предметом дослідження у ході судового провадження.

Суд приймає до уваги доводи власника майна як спроможні про те, що кримінальне провадження, за яким обвинувачується ОСОБА_7 характеризується неумисною формою вини, що у свою чергу з урахуванням приписів cт. 96-2 КК України не може тягнути за собою застосування інституту спеціальної конфіскації, а ст.286-1 ч.3 КК не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна, а зберігання майна на території арешт майданчика призводять до фактичних деструктивних змін, у тому числі корозії, що впливає на якість та технічні характеристики майна. При цьому, бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зокрема серії НОМЕР_3 , яке також було вилучено органом досудового розслідування та на яке накладено арешт, не є речовим доказом, оскільки на ньому не зафіксовано слідів кримінального правопорушення, а сам документ лише підтверджує факт реєстрації транспортного засобу у встановленому законом порядку та відображає відомості про його технічні характеристики та власника (користувача).

Викладені обставини дають суду дійти обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення клопотання власника майна та скасування арешту на свідоцтва на транспортний засіб та скасування арешту на автомобіль, однак в частинні надання права користування ним, залишивши заборону на його відчуження та розпорядження, з метою забезпечення можливої проведення відповідних слідчих дій з таким майном у разі якщо виникне необхідність, у зв`язку з чим клопотання про підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.170-174, 335, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника про зупинення кримінального провадження, - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020000001256 від 14.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, - зупинити, у зв`язку з призовом обвинуваченого ОСОБА_3 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, до звільнення його з військової служби.

Клопотання власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, - задовольнити частково.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.11.2021, на майно, а саме:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_6 та яке зберігається при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_2 в частині заборони щодо користування ним, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 являється ОСОБА_6 , який поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів Відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що за адресою м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75, залишивши тимчасову заборону права на його відчуження та розпорядження до скасування арешту транспортного засобу у встановленому КПК України порядку.

Автомобіль «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , повернути законному володільцю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 16.06.2023 о 09:00 годині.

Суддя ОСОБА_1