Рішення № 11156862, 09.09.2010, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2 – 536/ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.,

за участю секретаря Нерус Н. І.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії та відшкодування понесених судових витрат,

встановив:

01 вересня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила дії останього з невиплати їй у належному розмірі, як дитині війни, з січня 2007 року по грудень 2010 року включно, державної соціальної допомоги неправомірними, зобов’язати відповідача провести їй перерахунок пенсії із урахуванням її підвищення і забезпечити виплату як за минулий час, так і на майбутнє, а також стягнути з відповідача на її користь 37 грн. понесених судових витрат. Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем рішень Конституційного Суду України (далі КС України) та діючого законодавства.

В судове засідання сторони не з’явилися, надавши письмові заяви про розгляд справи в їх відсутність. Від відповідача завчасно надійшли письмові заперечення, су3тність яких зводиться до того, що вимоги позивача що до 2007 року вже були предметом судового розгляду, відповідна постанова набрала законної сили після перевірки судом апеляційної інстанції. Решта заявлених вимог не грунтується на діючому законодавстві та є довільним його тлумаченням, а тому дії відповідача є правомірними та у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі через його безпідставність.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні факти та правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та визнана дитиною війни, оскільки на час закінчення Другої світової війни їй не виповнилось 18 років. Спеціальний правовий статус позивача підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, копія якого є у справі (а.с. 6, б/н).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. N 2195-IV (далі ЗУ № 1) встановлено право позивача на підвищення розміру призначеної пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, обов’язок нарахування якого законодавчо покладено на відповідача. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ № 2195 державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Ухвалою суду від 09 вересня 2010 року провадження у справі в частині вимог за 2007 рік закрите.

Законом України № 2195 «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесені зміни до ст. 6 вказаного Закону і виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту ст. 152 Конституції України убачається, що рішення КС України зворотньої дії в часі не мають. Рішенням КС України №10-рп/2008 визнані неконституційними положення закону, яким було внесено зміни до ст. 6 ЗУ № 2195 на 2008 рік, а тому з 22 травня 2008 року вони вважаються такими, що втратили чинність. У 2009 році та у січні – серпні 2010 року вказане підвищення до пенсії, призначеної позивачу, відповідач нараховував у розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» і які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком визначеної Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. N 1058-IV (далі Закон 2).

Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону 2, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону1, є непереконливими, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону 2 мінімального розміру пенсії за віком. Постанова КМ України, на яку посилається відповідач встановлює обмеження щодо розмірів виплати допомоги, відносно якої виник спір, не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України, при цьому Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме положення Закону 2.

Цей висновок суду підтверджується тим, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист, отже провівши нарахування позивачу у 2009 році та у січні – серпні 2010 року щомісячно надбавки до пенсії у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відповідачем порушено конституційне право позивача на соціальний захист. Викладене свідчить про потребу задоволення позову відносно визначеного судом періоду, адже відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК україни способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Будь – яких доказів на те, що відповідач на майбутнє порушив права позивача в розпорядження суду не надано. Викладене свідчить про потребу відмови у позові й в цій частині.

За цих обставин судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 50 % від фактично нею понесених. Від сплати судового збору сторони звільнені згідно п. 18) та п. 34) ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» № 7-93 від 21 січня 1993 року.

На підставі ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 88; 208 – 209; 212 - 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по серпень 2010 року включно, неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по серпень 2010 року включно, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити через бепідставність.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (код ЄДРПОУ 14249938, МФО 343165, р/р 2560830304216 в Ріпкинському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України») на корсить ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) 18 (вісімнадцять) грн. 50 коп. у відшкодування удових витрат, нею понесених.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 – денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а учасниками, що брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, у 10 – денний строк з дня отримання його копії.

Суддя В. І. Шляхов