Рішення № 111566921, 14.06.2023, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/1787/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.05.2022 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до поданої ним заяви;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн., сплачений при зверненні до суду та витрати на правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років є необґрунтованим і протиправним, оскільки суперечить чинному законодавству, а також позбавляє права останнього на призначення пенсії всупереч вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

2. Відповідав подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що відповідно до пункту а ст. 12 Закону № 2262-ХII право на пенсію за вислугу років у разі звільнення в період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року мають особи, які на день звільнення зі служби мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Відтак вважає, що зазначеним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності необхідно стажу, який враховується в календарну вислугу років.

Отже, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, відповідач вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, про призначення пенсії відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

2. Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке викладене в листі № 2400-1703-5/17137 від 25.05.2022 року, позивачеві повідомлено про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", у зв`язку з тим, що календарна вислуга менша за необхідну для набуття права на пенсію.

3. Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Сокирянської виправної колонії № 67" вбачається, що вислуга позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 20 років 06 місяців 08 днів; у пільговому обчисленні - 26 років 10 місяців 12 днів.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звільнений зі військової служби 12.11.2018 року.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Статтею 17 Закону № 2262-XII визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

2. Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Отже, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/19-а.

В зазначеній постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а, та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі.

3.Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, Верховний суд вважає відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17.

У вказаній справі Верховний Суд також визнав необґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 2826/16811/18 Верховний Суд зазначив, що до актів правового регулювання умов і Порядку призначення вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквіваленти, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі № 2750/9775/16-а зроблено правовий висновок про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсії, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262.

Верховний Суд у вказаній постанові підкреслив, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393. З урахуванням викладеного, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4. Суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що вислуга позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 20 років 06 місяців 08 днів; у пільговому обчисленні - 26 років 10 місяців 12 днів.

Проте, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із тим, що на дату звільнення зі служби його календарна вислуга років менша за необхідну для набуття права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З огляду на зазначене вище, суд вважає необґрунтований висновок відповідача, про відсутність у позивача на дату звільнення зі служби необхідної календарної вислуги років для набуття права на пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки такий висновок протирічить нормам діючого законодавства.

5. Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлений обставин в справі, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, на підставі поданих останнім документів, що враховуються при призначенні пенсії.

Водночас, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідачем не наведено жодних правових підстав щодо відмови позивачу пенсії за вислугу років на підставі поданих документів.

6. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7. Проте, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу у призначені пенсії за вислугу років на підставі поданих і документів, для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з календарної вислуги років (20 років 06 місяців 8 днів) та вислуги років обчисленої на пільгових умовах (26 років 10 місяців 12 днів).

Аналогічна правова позиція викладена в т.ч. Сьомим апеляційним адміністративним судом в постанові від 20.12.2022 року в справі № 600/1675/22-а в подібних правовідносинах.

8. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ,

1.Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Чернівецькій області, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк