Рішення № 111562787, 14.06.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/2599/23

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому він просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо ненарахування йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичної виплати;

- зобов`язати Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати коштів за період з 27.12.2019 по дату виплати 28.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не здійснило з позивачем вчасний розрахунок, а тому він вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки належних виплат по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає про те, що відповідачу стало відомо про постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022. Вважає, що перебіг часу затримки у проведенні остаточного розрахунку має розпочатися з дня набрання законної сили цим рішенням, а не з дня звільнення позивача.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 у справі № 240/15774/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії при нарахуванні та виплаті заборгованості з грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки за жовтень 2016, жовтень 2017, червень 2018, листопад 2019 щодо невключення до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державним виконавцем винагороди за попередні два місяці. Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити заборгованість з грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки за жовтень 2016, жовтень 2017, червень 2018, листопад 2019, з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди.

На виконання судового рішення від 12.09.2022 у справі № 240/15774/21 позивачу було перераховано на його банківський рахунок 28.12.2022 кошти у сумі 98 880,85 грн.

Зважаючи на несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні, він звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із приписами ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення закріплені у статті 370 КАС України.

При цьому суд ураховує, що одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання та ефективного захисту є безумовне виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) дійшла висновку, що оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач, та за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням №6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці", середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Зазначене свідчить про наявність порушеного права, зумовленого невиплатою відповідачем при звільненні позивача грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки за жовтень 2016, жовтень 2017, червень 2018, листопад 2019, з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди.

При визначенні способу захисту порушеного права позивача суд враховує, що відповідно до позовних вимог позивач просить зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції нарахувати та виплатити йому середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 27.12.2019 по 28.12.2019 включно.

Разом з тим, наявність права позивача на отримання вказаних коштів підтверджено судовим рішенням в адміністративній справі №240/15774/21, яке набрало законної сили 12.09.2022.

Визначені судом кошти в сумі 98880,85 грн. були виплачені відповідачем 28.12.2022, що визнається сторонами по справі. Тобто затримка у виплаті таких коштів на виконання судового рішення мала місце в період з 13.09.2022 по 27.12.2022.

Одночасно суд враховує, що за приписами ст. 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, з огляду на спірний характер цієї заборгованості, дії самого позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 13.09.2022 по 27.12.2022 включно.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).

Положеннями розділу III Порядку №100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Перелік виплат, які не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат, є вичерпним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 пункт 4 розділу III Порядку № 100 доповнено новим абзацом, згідно з яким винагороди державним виконавцям не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 12.12.2020, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Від відповідача надійшла довідка від 03.05.2023 №240/2599/23, відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 550,26 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, тривалість затримки виплати коштів на підставі судового рішення у справі № 240/15774/21 за період з 13.09.2022 по 27.12.2022 становить 74 робочі дні.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки виплати коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 40719,24 грн.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Володимирівська, 91, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 43316784) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо ненарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичної виплати за період з 13.09.2022 по 27.12.2022.

Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати коштів за період з 13.09.2022 по 27.12.2022 у розмірі 40719,24 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко