Ухвала суду № 111560318, 09.06.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/22214/16-ц

Провадження №6/752/315/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

заявника Танащук О.М. ,

стягувача ОСОБА_2 ,

представника боржника Бахуринської В.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївні про розшук боржника,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2023 заступник начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олеся Миколаївна звернулася до суду з поданням про розшук боржника.

Подання обґрунтоване тим, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23.07.2018 Голосіївським районним судом міста Києва по справі №752/22214/16-ц про зобов`язання ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_4 ,

з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. суботи;

з 1-го по 15-те липня щороку;

на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини.

19.04.2023 надійшла заява стягувача про відновлення виконавчого провадження.

21.04.2023 було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження НОМЕР_2, копію якої направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням.

За відомостями Державної прикордонної служби України від 21.04.2023 №160459577 боржник ОСОБА_4 05.03.2022 перетнула державний кордон України.

01.05.2023 був здійснений вихід за адресою реєстрації місця боржника та дитини: АДРЕСА_1 , та встановлено, що за місцем реєстрації боржник та дитина відсутні, їх місце знаходження не відоме.

Рішення суду не виконане, боржник ухиляється від його виконання.

Просила вирішити питання про розшук боржника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

09.06.2023 судом постановлено ухвалу про повернення клопотання про забезпечення доказів.

Державний виконавець Танащук О.М. підтримала подання, просила його задовольнити.

Стягувач ОСОБА_2 просив задовольнити подання про розшук боржника. Зазначив, що суд зобов`язаний встановити місце перебування боржника ОСОБА_7 та дитини ОСОБА_5 , оскільки не виконується судове рішення, яким йому визначено способи участі у спілкуванні з дитиною.

Боржник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась.

Представник боржника адвокат Бахуринська В.С. заперечувала проти задоволення подання про розшук боржника, посилаючись на те, що місце знаходження ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_5 встановлено, вони через військову агресію виїхали з України в березні 2022 року і проживають на території Республіки Австрія в м. Зальцбург. ОСОБА_4 повідомила суд та державного виконавця про своє місце проживання та надала документи, які підтверджують оренду житла та реєстрацію в місцевих органах влади. За таких обставин відсутні підстави для оголошення ОСОБА_4 в розшук, оскільки місце проживання її та дитини є відомим.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.01.2018 Голосіївським районним судом міста Києва було ухвалене рішення, згідно з яким позов ОСОБА_2 задоволено частково; усунуто ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні доньки шляхом систематичних побачень; визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної середи з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах та місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді. В подальшому, без присутності матері та фахівця. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12.07.2018 Апеляційний суд міста Києва виніс постанову, згідно з якою рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2018 в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_2 змінено; зобов`язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_4 , з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2018 залишено без змін.

23.07.2018 Голосіївським районним судом міста Києва по справі №752/22214/16-ц був виданий виконавчий лист.

10.02.2022 зазначений лист був повернутий стягувачу на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За повідомленням Державної прикордонної служби України №1419994847 ОСОБА_4 05.03.2022 перетнула державний кордон України.

21.04.2023 на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 було відновлено виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа від 23.07.2018 по справі №752/22214/16-ц, про що державним виконавцем винесено постанову, копію якої направлено боржнику ОСОБА_4

28.02.2023 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 був укладений договір оренди житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., строк оренди 4 роки.

06.03.2023 ОСОБА_4 зареєструвалась у відділі реєстрації за місцем проживання Муніципальної дирекції міста Зальцбург.

ОСОБА_4 отримала право тимчасового перебування в Австрії до 04.03.2024, що підтверджується посвідкою на тимчасове перебування.

01.05.2023 державний виконавець здійснила вихід за адресою: АДРЕСА_1 , двері в квартирі не відчинили, ОСОБА_4 та дитина відсутні, їх місцезнаходження невідоме, рішення суду не виконане, про що складено відповідний акт.

Частиною 1 ст. 438 ЦПК України встановлено, що розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. В свою чергу, ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV встановлювала, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону Украни «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 ч. 2 ст. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Частинами 1, 2, 6, 7 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» встанволено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 Розділу V Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та МВС України від 30.01.2018 № 64/261/5, за рішенням суду та у встановленому законодавством порядку органи (підрозділи) поліції здійснюють розшук боржника чи дитини.

Суд зауважує, що подання держаного виконавця про розшук боржника повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність його розшуку. Під час розгляду подання про розшук боржника відповідно до ст. 438 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що у резолютивній частині постанови Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018, в якій встановлено графік побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , місце побачень судом не визначене.

Також відсутні відомості про те, що державний виконавець, у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» спосіб, визначила місце таких побачень та повідомила про прийняте рішення сторони виконавчого провадження.

В судовому засіданні державний виконавець Танащук О.М. повідомила суд, що нею у виконавчому провадженні НОМЕР_2 виносилась постанова про визначення місця таких побачень за місцем проживання боржника ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та просила оголосити перерву для того, щоб надати суду копію цієї постанови.

Проте після продовження розгляду клопотання державний виконавець копію постанови про визначення місця побачень стягувача з дитиною так і не надала.

За таких обставин, сам по собі вихід державного виконавця за місцем зареєстрованого проживання боржника ОСОБА_4 , щодо якої є достовірні відомості про те, що вона з 05.03.2022 перебуває за межами території України, на думку суду, не є доказом того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.

Суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Суд зауважує, що до подання про розшук боржника не додано доказів, які б свідчили про отримання боржником вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду після відновлення виконавчого провадження та самої копії постанови після відновлення виконавчого провадження від 21.04.2023.

Судом також було встановлено, що ОСОБА_4 , як сторона виконавчого провадження, не виконала свого обов`язку та вчасно не повідомила державного виконавця про зміну місця проживання (перебування) або місцезнаходження.

Проте під час розгляду подання місце перебування боржника ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_5 було встановлено та підтверджено належними доказами, зокрема, договором оренди від 28.02.2023, укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , довідкою про реєстрацію за місцем проживання від 06.03.2022, посвідкою на тимчасове перебування А42686594.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що державний виконавець не реалізував надані йому права та не застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, спрямованого на виконання судового рішення.

Суд повторно наголошує, що місце перебування боржника ОСОБА_4 було встановлено.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у примусовому порядку через те, що боржник ухиляється від його виконання, що має наслідком відмову в задоволенні клопотання про розшук боржника.

Керуючись ст.ст. 352-353, 438 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни про розшук боржника залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складений 13.06.2023.

Суддя Ж. І. Кордюкова