Рішення № 111551661, 13.06.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2023м. СумиСправа № 920/646/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/646/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд

(вул. Надпільна,261, офіс №7, м. Черкаси, Черкаська область, 18001,

код ЄДРПОУ 40111046);

до відповідача: Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та

ведучих труб (вул. Комарова, 2, м. Суми, Сумська область, 40020,

код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 34523105 грн 18 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Соловйов К.К.,

від відповідача: Похилько Л.В.

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 30.08.2022 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 34 523 105 грн 18 коп., з яких: 30 099 750 грн 62 коп заборгованість за Угодою про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 18.11.2021, що виникла із несплатою вартості електроенергії, спожитої згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу № ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20 від 17.02.2020, 438 338 грн 92 коп 3% річних, 3985015 грн 64 коп. інфляційні втрати; а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 519 087 грн 08 коп.

Ухвалою суду від 01.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.09.2022, 11:30.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову від 26.08.2022 № 605-08/22 (вх. № 2017 від 30.08.2022), відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову та сплаченого судового збору в загальному розмірі 35 042 192, 26 грн. на грошові кошти, що належать дочірньому підприємству Завод обважнених бурильних та ведучих труб та знаходяться на його рахунках: UА883348510000000002600229914в АТ ПУМБ, НОМЕР_1 в АТ Банк Альянс, а також на інших рахунках в банківських установах України. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову та сплаченого судового збору в загальному розмірі 35 042 192, 26 грн. на все рухоме та нерухоме майно, що належить дочірньому підприємству Завод обважнених бурильних та ведучих труб.

Ухвалою суду від 01.09.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд від 26.08.2022 № 605-08/22 (вх. № 2017 від 30.08.2022) про забезпечення у позову у справі № 920/646/22 відмовлено.

Протокольною ухвалою господарського суду Сумської області від 29.09.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.10.2022, 10:30.

Ухвалою суду від 11.10.2022 призначено підготовче засідання у справі на 20.10.2022,11:30.

Ухвалою суду від 20.10.2022 зупинено провадження у справі № 920/646/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд до Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб про стягнення 34523105 грн 18 коп. до закінчення апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 01.09.2022 у справі № 920/646/22 залишено без змін.

28.03.2023 матеріали справи № 920/646/22 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

27.03.2023 позивачем надано до суду клопотання про поновлення провадження у справі від 24.03.2023 № 131-03/23 (вх. № 1875 від 27.03.2023).

Ухвалою суду від 28.03.2023 поновлено провадження у справі № 920/646/22, призначено підготовче засідання на 06.04.2023, 11:20.

31.03.2023 позивачем надано до суду заяву від 30.03.2023 № 141-03/23, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що підтримує позов в повному обсязі та просить провести підготовче засідання, призначене на 06.04.2023 без участі представника позивача.

05.04.2023 відповідачем надано до суду клопотання від 05.04.2023 № 79/15-59 про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 06.04.2023 відкладено підготовче засідання у справі №920/646/22 на 27.04.2023, 12:20 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 19.04.2023).

20.04.2023 відповідачем надано до суду заяву №79/15-75 від 20.04.2023 (вх.№1403) про розстрочення виконання рішення та заяву №79/15-76 від 20.04.2023 (вх.№1404) про зменшення процентів річних та інфляційних втрат у справі №920/646/22.

Ухвалою суду від 27.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/646/22 до судового розгляду по суті, призначено розгляд справи по суті на 25.05.2023, 10:30.

01.05.2023 позивачем надано до суду Заперечення на заяву відповідача від 20.04.2023 (вх.№1403) про розстрочення виконання рішення та заяву №79/15-76 від 20.04.2023 (вх.№1404) про зменшення процентів річних та інфляційних втрат

25.05.2023 позивачем надано до суду Клопотання, відповідно до змісту якого, зазначає, що з технічних причин у представника позивача відсутній доступ до підсистеми відеозв`язку для підключення до судового засідання 25.05.2023, через що просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

25.05.2023 відповідачем надано до суду клопотання від 24.05.2023 № 79/15-104 про відкладення судового засідання. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що між сторонами справи вживаються заходи до примирення, зокрема, шляхом укладення мирової угоди, та проводяться переговори щодо можливих способів погашення боргу.

Ухвалою суду від 25.05.2023 відкладено розгляд справи на 13.06.2023, 10:15.

В судовому засіданні 13.06.2023 представник відповідача до початку розгляду справи по суті визнала позовні вимоги, у зв`язку з чим просила суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а також підтримала раніше подану заяву від 20.04.2023 (вх.№1403) про розстрочення виконання рішення та заяву №79/15-76 від 20.04.2023 (вх.№1404) про зменшення процентів річних та інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2023 підтримала усну заяву представника відповідача про визнання позову та вирішення питання щодо розподілу судових витрат, проти задоволення заяви відповідача від 20.04.2023 (вх.№1403) про розстрочення виконання рішення та заяви №79/15-76 від 20.04.2023 (вх.№1404) про зменшення процентів річних та інфляційних втрат заперечувала.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.06.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:

17.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд та Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб укладено договір про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20 шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

18.11.21 між Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд (позивач, кредитор) та Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб (відповідач, боржник) була кладена Угода про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) (далі по тексту Угода).

Відповідно до пункту 2 Угоди сторони зафіксували, що станом на 17.11.2021 розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлену електроенергію відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЄЕТ- ОБВТ-ЕЕ-17/02/20 від 17.02.2020 (далі договір), становить 31 346 973 грн 93 коп, включаючи ПДВ. При цьому сторони підтвердили, що вищевказана заборгованість виникла у розрахункові періоди згідно Договору: квітень-жовтень 2021 р.

Згідно з пунктом 3 Угоди, враховуючи тяжкий фінансово - економічний стан Боржника, Сторони домовились, що Боржник обов`язується перед Кредитором погасити відповідно до визначеного у п. 4 Угоди графіку суму Заборгованості за електроенергію, що загалом становить 31 346 973 грн 93 коп., включаючи ПДВ.

Відповідно до пункту 4 Угоди сторони домовились, що заборгованість за поставлену за Договором електроенергію погашається Боржником на користь Кредитора згідно з наступним погодженим Сторонами графіком погашення заборгованості:

- до 30 грудня 2021 р. - 5 618 190, 22 грн. з ПДВ;

- до 31 січня 2022 р. - 8 593 884, 14 грн. з ПДВ;

- до 28 лютого 2022 р. - 7 789 607, 29 грн. з ПДВ;

- до 31 березня 2022 р. - 5 433 848,74 грн. з ПДВ;

- до 30 квітня 2022 р. - 3 911 443, 54 грн. з ПДВ.

Пунктом 8 Угоди сторони домовились, що правовідносини між Сторонами щодо сплати Заборгованості за електроенергію регулюються положеннями Угоди протягом строку дії Угоди. При цьому умови Договору, що суперечать умовам Угоди, до зазначених правовідносин не застосовуються.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви до суду Відповідачем, в порушення наведених норм зазначених кодексів та умов Угоди, зобов`язання за Угодою зі сплати суми заборгованості за електроенергію, спожиту відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20 від 17.02.2020 виконані лише частково, а саме сплачено грошові кошти в сумі 1 247 223, 31 грн. Таким чином, до цього часу залишається неоплаченою сума заборгованості за Угодою в загальному розмірі 30099 750 грн 62 коп., що і стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

Відповідач позовні вимоги в частині заборгованості за угодою у розмірі 30 099 750 грн 62 коп. визнав.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено, а також визнано відповідачем 30099750 грн 62 коп. несплаченої заборгованості перед позивачем за Угодою про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості від 18.11.2021, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30099750 грн 62 коп. заборгованості є законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача 438338 грн 92 коп. 3% річних та 3985015 грн 64 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку у позовній заяві, останнім нараховано відповідачу 438338 грн 92 коп. 3% річних та 3985015 грн 64 коп інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, зазначаючи про тяжкий матеріальний стан свого підприємства, подав заяву про зменшення 3% річних та інфляційних, в якій просить при вирішенні справи №920/646/22 зменшити на 66% заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат - до суми 1354905 грн, 3% річних - до суми 150082 грн.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов Угоди, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 438338 грн 92 коп. 3% річних та 3985015 грн 64 коп інфляційних втрат.

Водночас, статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який передбачає стаття 625 ЦК України.

З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для зменшення сум відсотків річних, а тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні його заяви про зменшення 3% річних та інфляційних.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 30099750 грн 62 коп заборгованості за Угодою про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 18.11.2021, що виникла у зв`язку із несплатою вартості електроенергії, спожитої згідно з Договором про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2020 №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20, 438338 грн 92 коп. 3% річних та 3985015 грн 64 коп інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.

Водночас, відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішенням у справі №920/646/22 від 20.04.2023 № 79/15-75 (вх №1403 від 20.04.2023).

Розглянувши дану заяву суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач звертає увагу суду на те, що останній виготовляє обважнені бурильні та ведучі бурильні труби для вітчизняних і зарубіжних контрагентів, надходження коштів від реалізації виробленої господарської продукції залежить від своєчасного виконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань по укладеним контрактам на постачання виготовленої продукції.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і на час звернення відповідача із заявою про відстрочення та/або розстрочення судового рішення.

Від початку запровадження воєнного стану в Україні відповідачем прийнято рішення припинити роботу підприємства, перш за все у зв`язку з неможливістю забезпечення безпеки працівників, 24.02.2022 видано наказ № 24/П Про початок простою ДП Завод ОБ та ВТ. З набранням чинності Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, було видано наказ від 24.03.2022 № 25/П Про організацію трудових відносин в ДП Завод ОБ та ВТ в умовах воєнного стану (копії зазначених наказів додано відповідачем до заяви).

Відповідач також звертає увагу, що внаслідок авіаудару 03.03.2022 в ході ведення бойових дій Російською Федерацією було пошкоджено майно відповідача, у тому числі трансформатор електропідстанції, через що робота підприємства стала повністю неможливою. Наразі проводяться відновлювальні роботи, які не завершені. На підтвердження, викладеної обставини, відповідачем наданий витяг з листа-заяви від 21.04.22 №79/0-66 Про проведення опису та визначення попередньої оцінки шкоди спричиненої майну ДП Завод ОБ та ВТ в ході збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідач наголошує, що листом від 28.02.2022 № 2021/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Згідно з офіційною фінансовою звітністю станом на 31.12.2023 заборгованість відповідача по заробітній платі становить 31432 тис. грн, фінансовий результат до оподаткування від`ємний та становить - 174685 тис. грн, що підтверджує збитковість підприємства.

Унаслідок вказаних обставин відповідач зазначає, що його підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, негайне виконання рішення господарського суду у даній справі паралізує господарську діяльність відповідача. Відстрочення та розстрочення виконання рішення забезпечить належне функціонування відповідача і, як наслідок, планове виконання судового рішення на користь позивача.

Відповідач, наголошує, що на сьогоднішній день не має можливості негайно виконати рішення через скрутне фінансове становище підприємства та загрозу банкрутства внаслідок обставин виняткового характеру, які полягають у збитковості діяльності відповідача за незалежних від його обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, отримання авіудару та пошкодження майна).

Таким чином, відповідач просить при ухваленні рішення розстрочити виконання рішення у цій справі терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення та затвердити графік виконання рішення у цій справі на 12 (дванадцять) місяців однаковими рівними частинами.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за угодою, неналежне виконання якого відповідачем є предметом спору у справі №920/646/22. Беручи до уваги виняткові обставини, як: припинення роботи відповідача, наявність заборгованості перед відповідачем інших учасників ринку, наявність у відповідача збитків унаслідок агресії Російської Федерації проти України, суд вважає, що розстрочення виконання рішення у даній справі в частині сплати боргу, інфляційних та 3% річних не порушить баланс інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для відповідача та співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.

Відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд частково задовольняє заяву відповідача про розстрочення виконання рішення від 20.04.2023 № 79/15-75 (вх №1403 від 20.04.2023) та вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду у справі №920/646/22 в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу, 3% річних та інфляційних втрат строком на 2 місяці з дати набрання рішення законної сили шляхом сплати заборгованості в загальному розмірі 34523105 грн 18 коп. рівними частинами відповідно по 17261552 грн 59 коп щомісяця.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як доказ сплати судового збору в сумі 517846 грн 58 коп. позивачем до позову додане платіжне доручення від 24.08.2022 №3301.

Згідно із ч. 1ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 258 923 грн 29 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжним дорученням № 3301 від 24.08.2022, підлягає поверненню позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 258 923 грн 29 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд до Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб про стягнення 34523105 грн 18 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (вул. Комарова, 2, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд (вул. Надпільна, 261, офіс № 7, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 40111046) 30 099 750 грн 62 коп. заборгованості, 438338 грн 92 коп 3% річних, 3 985 015 грн 64 коп інфляційних втрат, 258 923 грн 29 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору (50 відсотків судового збору).

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд (вул. Надпільна, 261, офіс № 7, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 40111046) з Державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач ГУК Сумськ.обл/Сумська МТГ/22030101, ЄДРПОУ 37970404, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат)) 50% судового збору в сумі 258 923 грн 29 коп., сплачений платіжним дорученням № 3301 від 24.08.2022.

4. Розстрочити виконання рішення суду у справі №920/646/22 щодо заборгованості в загальній сумі 34523105 грн 18 коп. строком на 2 місяці з дати набрання рішенням законної сили, шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 17261552 грн 60 коп. щомісяця.

5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.06.2023.

СуддяС.В. Заєць