Рішення № 111551318, 07.06.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/528/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/528/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна (79016, м. Львів, вул. Ярослава Мудрого, 9 Б; код ЄДРПОУ 34768216)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин ( 65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер буд. 5 прим. 304н; код ЄДРПОУ 33656758)

про стягнення заборгованості за договором поставки 364877,53 грн.

Представники:

від позивача: Астапович О.В., ордер

від відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Меркор Україна звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин, у якій просить суд стягнути заборгованість за договором поставки № 210005 від 26.04.2021р. в розмірі 348 597,28 грн (триста сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень двадцять вісім копійок), а саме: заборгованість в розмірі 251093,95 грн; пеня в розмірі 11364,65 грн; 3% річних у розмірі 10889,27 грн; інфляційні витрати в розмірі 75249,41 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна від 10.02.2023р. вх. №ГСОО 547/23 залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду та надати до суду відомості з зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Меркор Україна, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

14.02.2023р. до господарського суду Одеської області представником позивача були надані пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 14.02.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна до розгляду та відкрито провадження у справі №916/528/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "13" березня 2023 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 13.03.2022р. о 10:40.

10.03.2023р. до суду позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 364877,53 грн., а саме заборгованість 252193,32 грн., пеня 22827,51 грн., 3% річних 11643,43 грн., інфляційні втрати 78213,27грн.

13.03.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

13.03.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.04.2023р. о 10:45. Встановлено строк позивачу на оформлення відповіді на відзив до 03.04.2023р. включно. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від позивача, відповідачу запропоновано оформити письмові пояснення до 03.04.2023р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2023р. повідомлено учасників справи №916/528/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Меркор Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю Будмарин про судове засідання, яке відбудеться "10" квітня 2023 р. о 10:45.

16.03.2023р. до суду позивачем надано заяву про виклик свідка.

16.03.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

10.04.2023р. до суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів скерування представником позивача відповіді на відзив представнику відповідача.

10.04.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2023р. о 09:45. Встановлено відповідачу строк на оформлення письмових заперечень на відповідь на відзив до 20.04.2023р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/528/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Будмарин про судове засідання, яке відбудеться "24" квітня 2023 р. о 09:45.

24.04.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви.

24.04.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.05.2023р. о 12:15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/528/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Будмарин про судове засідання, яке відбудеться "11" травня 2023 р. о 12:15.

У судовому засіданні 11.05.2023р. представник позивача не наполягав на заяві про виклик свідка.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/528/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "29" травня 2023 р. о 11:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 29.05.2023р. о 11:45.

29.05.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 07.06.2023р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/528/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Будмарин про судове засідання, яке відбудеться "07" червня 2023 р. о 10:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 07.06.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено14.06.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

26 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» замовник) уклали договір № 210005 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати поставку люків димовидалення (Товар) та виконати монтаж на об`єкті «Будівництво багатоквартирного чотирьохсекційного 14- ти поверхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями та з вбудовано- прибудованим двоповерховим паркінгом, за адресою: вул. Марсельська, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область» (1, 2 черга будівництво), надалі роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.2 Договору, замовник проводить оплату:

- 45 % суми рахунку здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору, Специфікації та Підтвердження замовлення, на основі рахунку;

- 45 % суми Рахунку здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання офіційного підтвердження готовності;

- 10 % від вартості відповідної Специфікації поставки протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Сторонами двосторонніх Актів виконаних робіт.

26 квітня 2021 року сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору, де вказали кількість та номенклатуру товару, а також загальну вартість специфікації, яка складає 768516,00 грн.

Позивачем було зазначено суду, що на підтвердження замовлення 12.05.2021р. він надіслав відповідачу Рахунок № 7942.

Таким чином, настала подія, з якою пов`язується виникнення першого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем в розмірі 45 % від загальної вартості, що становить 345832,20 грн, із строком виконання - 3 банківські дні, тобто до 16.05.2021. Проте, відповідач порушив грошове зобов`язання, а саме частково виконав зобов`язання в розмірі 300000,00 грн. лише 18.05.2021

На підставі ст. 534 ЦК України, кошти оплати від 18.05.2021 були зараховані як погашення пені в розмірі 284,25 грн, що була нарахованою за прострочення (останній день виконання 16.05.2021, нарахування 17.05.2021 і 18.05.2021), решта в розмірі 299715,75 грн - погашення основного грошового зобов`язання. Таким чином, після оплати 18.05.2021 непогашеною залишилась частина грошового зобов`язання в розмірі 46116,45 грн.

Також було зазначено суду, що 11.08.2021 представник позивача повідомив Сергія Денщикова, який є директором з будівництва відповідача, про готовність обладнання до відвантаження.

Як вказує позивач, відповідно до п.2.2 Договору, настала подія, з якою пов`язується виникнення другого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем в розмірі 45 % від загальної вартості, що становить 345832,20 грн, із строком виконання 3 банківські дні, тобто до 16.08.2021. Але, відповідач сплатив 17.08.2021 на користь позивача кошти в розмірі 218516,00 грн, із простроченням та не в повному розмірі.

На підставі ст. 534 ЦК України, ці кошти зараховані як погашення: - пені в розмірі 1757,48 грн, що нарахована в період за 19.05.2021 по 17.08.2021 щодо першого грошового зобов`язання несплачених 46116,45 грн.; пені в розмірі 151,60 грн, що нарахована за 17.08.2021 щодо другого грошового зобов`язання; основний борг в розмірі 46116,45 грн. щодо першого грошового зобов`язання; основний борг в розмірі 170490,48 грн. щодо другого грошового зобов`язання.

Таким чином, після оплати 17.08.2021 було погашено основний борг за першим грошовим зобов`язанням, але непогашеною залишилась частина другого грошового зобов`язання в розмірі 175341,72 грн.

Згідно з Видатковою накладною № 310 від 20.08.2021 позивач поставив підповідачу Товар на загальну вартість 648516,00 грн. в номенклатурі та кількості відповідно до Договору. Згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 65 від 12.11.2021 позивач та відповідач засвідчили факт належного виконання монтажних робіт на загальну суму 120000,00грн.

Таким чином, настала подія, з якою пов`язується настання третього грошового зобов`язання в розмірі 10% від загальної вартості, що становить 76851,60 грн. , із строком виконання 3 банківські дні, тобто до 17.11.2021. Відповідач не оплатив та прострочив виконання третього грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.6. Договору, у випадку порушення замовником термінів проведення оплати за роботи, вчасно та належним чином виконані підрядником, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 22827,51 грн., а також здійснено нарахування 3% річних у розмірі 11643,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 78213,27 грн.

Також позивач просить суд визначити порядок виконання майбутнього рішення у разі задоволення цієї позовної заяви, а саме: платежі боржника для виконання грошового зобов`язання погашають вимоги кредитора у черговості: в першу чергу - витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання (судові витрати, витрати виконавчого провадження); в другу чергу пеня; в третю чергу борг; в четверту чергу три проценти річних; в п`яту чергу - інфляційні втрати.

Органу (особі), який здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення.

Остаточна сума трьох відсотків річних розраховується за наступними правилами: починаючи з 10.03.2023 продовжити нарахування процентів щодо непогашеного грошового зобов`язання в розмірі 174 242,35грн, кінцевою датою виконання якого було 17.08.2021 та щодо непогашеного грошового зобов`язання в розмірі 78851,60 грн, кінцевою датою виконання якого було 17.11.2021;

Остаточна сума інфляційних втрат розраховується за наступними правилами: щодо непогашеного грошового зобов`язання в розмірі 174 242,35грн, кінцевою датою виконання якого було 17.08.2021, продовжити нарахування індексу інфляції, який за період прострочення з вересня 2021 по січень 2023 індекс інфляції становив 132,14 %, шляхом його множення на індекси інфляції за наступні місяці; щодо непогашеного грошового зобов`язання в розмірі 78851,60 грн, кінцевою датою виконання якого було 17.11.2021, продовжити нарахування індексу інфляції, який за період прострочення з грудня 2021 січень 2023 індекс інфляції становив 128,38 %, шляхом його множення на індекси інфляції за наступні місяці; 3) остаточну суму інфляційних втрат відповідного грошового зобов`язання отримувати шляхом множення суми заборгованості на остаточний індекс інфляції.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що на виконання умов Договору відповідачем 18.05.2023р. було сплачено грошові кошти на рахунок позивача та зазначено, що твердження позивача про порушення строків оплати є необґрунтованими, позивач не надавав жодного документа, яким підтверджується отримання відповідачем рахунку на оплату №7942 від 12.05.2021р., а саме 12 травня 2021р.

Відповідач зазначав, що він 17.08.2021р. сплатив 218516,00 грн. на рахунок позивача, проте, замовник жодних підтверджень готовності не отримував.

Також було зазначено, що наразі позивач не виконав умови Договору та не здійснив поставку товару.

За поясненнями відповідача, твердження позивача про поставку товару не відповідають дійсності, жодних актів прийому-передачі чи видаткових накладних до суду не надходило, вимога про стягнення заборгованості за товар та нарахованих відсотків, пені та інфляційних втрат є безпідставними.

Окремо відповідачем було зазначено суду, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №65 від 12.11.2021р. не підписувався та він має ознаки фіктивності.

Також було зазначено суду, що печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин, які здійснені на Договорі №210005 від 26.04.2021р. та Акті здачі приймання робіт (надання послуг) №65 від 12.11.2021р. відрізняються.

Відповідачем зазначалось про подання до суду клопотання про призначення експертних досліджень.

Однак, жодних клопотань відповідачем до суду не подавалось.

Надаючи відповідь на відзив, позивач зазначав, що позивачем у позові було описано про спосіб комунікації між сторонами, а саме представники комунікували через відповідні застосунки. Зазначено, що рахунок було надіслано 12.05.2021р. через застосунок «Телеграм», оскільки саме так, сторони обмінювались документами.

Позивачем зазначено, що на підтвердження факту поставки надано видаткову накладну №310 від 20.08.2021р.

Також на підтвердження наданих пояснень позивачем надано до суду податкові накладні, де фіксується податкові зобов`язання, які виникають відповідно до подій у правовідносинах між сторонами.

За посиланням позивача, відсутність заперечень відповідача щодо відображених у податковому обліку подій, свідчить про існування таких подій.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна», як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмарин», як замовником, виникли на підставі укладеного між ними 26 квітня 2021 року Договору договір № 210005.

Матеріали справи містять специфікацію №1 від 26 квітня 2021р., рахунок на оплату №7942 від 12.05.2021р. на суму 768516,00 грн., платіжне доручення №136 від 18.05.2021р., за яким відповідачем на користь позивача було перераховано 300000,00 грн., платіжне доручення №767 від 17.08.2021р., за яким відповідачем на користь позивача було перераховано 218516,00грн.

Також матеріали справи містять Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №65 від 12.11.2021р. на суму 120000,00 грн., видаткову накладну №310 від 20.08.2021р. на суму 648516,00 грн., довіреність №6 від 20.08.2021р., Акт надання послуг №162 від 12.11.2021р. на суму 81600,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, п. 2.2 Договору сторонами було узгоджено, що замовник проводить оплату:

- 45 % суми рахунку здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору, Специфікації та Підтвердження замовлення, на основі рахунку;

- 45 % суми Рахунку здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання офіційного підтвердження готовності;

- 10 % від вартості відповідної Специфікації поставки протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Сторонами двосторонніх Актів виконаних робіт.

Щодо виконання зобов`язання з перерахування 45 % суми рахунку замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору, Специфікації та Підтвердження замовлення, на основі рахунку, суд зазначає таке.

Матеріали справи містять рахунок на оплату №7942 від 12.05.2021р. на суму 768516,00грн. Позивачем зазначалось, що ним було надіслано такий рахунок відповідачу та з 12.05.2021р. настала подія, з якою пов`язується виникнення першого зобов`язання. Поряд з цим, у відзиві, відповідачем зазначалось, що такий рахунок ним отримано було 18.05.2021р.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що позивачем взагалі не надано докази, які б засвідчували скерування рахунку на оплату №7942 від 12.05.2021р. відповідачу саме 12 травня 2021р. Поряд з цим, за відсутності документального підтвердження зворотнього, судом приймаються до уваги твердження відповідача щодо отримання ним такого рахунку саме 18 травня 2021р., оскільки платіжним дорученням №136 від 18.05.2021р. відповідачем на користь позивача було перераховано 300000,00 грн.

Отже, приймаючи до уваги необхідність сплати 345832,20 грн. та перерахування відповідачем 300000,00 грн. 18 травня 2021 року, починаючи з 19.05.2021р. за відповідачем рахувався борг по сплаті перших 45% грошового зобов`язання - у розмірі 45832,20 грн.

Щодо виконання зобов`язання з перерахування грошових коштів в розмірі 45 % "суми рахунку замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання офіційного підтвердження готовності" (п.п.2.2 п.2 Договору), суд зазначає наступне.

За твердженням позивача, ним було повідомлено відповідача про готовність обладнання до відвантаження 11.08.2021р., поряд з цим, відповідач вказує, що такого повідомлення ним отримано не було і він 17.08.2021р. перерахував позивачу 218516,00 грн.

Аналізуючи наявні у справі докази та позицію сторін, суд зазначає, що доказ, яким обґрунтовується рішення, має бути належним. У свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Надана з боку позивача копія скриншоту листування через застосунок «Телеграм», не приймається судом до уваги як допустимий доказ, а отже, як факт повідомлення відповідача про готовність обладнання до відвантаження саме 11.08.2021р.

Суд не може взяти до уваги як належний доказ - переписку через застосунок «Телеграм», як факт настання події, що засвідчує факт отримання офіційного підтвердження готовності відповідачем, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Поряд з цим, враховуючи дії відповідача щодо здійснення сплати відповідної грошової суми 17.08.2021р. у розмірі 218516,00 грн., як підтвердження настання події щодо отримання офіційного підтвердження про готовність обладнання до відвантаження, у останнього з 18.08.2021р. починається прострочення виконання зобов`язання.

Також, щодо здійснення зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів у поточну та попередню наявну заборгованість з основного боргу та зарахування таких сплат у заборгованість зі штрафних санкцій, які було самостійно здійснено позивачем, суд зазначає таке.

Так, статтею 534 ЦК України врегульовано черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Алгоритм розподілу коштів урегульований у цій статті визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2019 року в справі № 910/12934/18 зауважив, що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Зі змісту платіжного доручення №767 від 17.08.2021р., за яким відповідачем було перераховано позивачу 218516,00 грн., вбачається, що вказані кошти перераховувались згідно рахунку №7942 віл 12.05.2021р.

Таким чином, сплачені відповідачем кошти можуть зараховуватись лише в межах їх призначення.

Отже, приймаючи до уваги здійснення відповідачем другої сплати в розмірі 218516,00грн., наявність боргу після першої сплати в розмірі 45832,20 грн., та враховуючи зарахування частини коштів до першої сплати, судом встановлено, що основний борг за першим зобов`язанням відсутній, борг за другим зобов`язанням становить 173148,40 грн., а його прострочення починається з 18.08.2021р.

Щодо виконання зобов`язання з перерахування 10 % від вартості відповідної Специфікації поставки протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Сторонами двосторонніх Актів виконаних робіт, суд зазначає, що відповідачем, на спростування доводів позивача, не було надано суду докази виконання такого зобов`язання, у зв`язку з чим, у нього з 18.11.2021р., почалося прострочення виконання зобов`язання зі сплати 76851,60 грн., оскільки Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) було підписано 12.11.2021р. та у відповідача було 3 банківських дні для проведення оплати.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що ним за час розгляду справи не було спростовано доводи та твердження позивача, що були викладені ним у поданому позові, також не було спростовано належними та допустимим доказами факт поставки, підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.11.2021р.

Відповідачем зазначалось, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №65 від 12.11.2021р. не підписувався та він має ознаки фіктивності, печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин, які здійснені на Договорі №210005 від 26.04.2021р. та Акті здачі приймання робіт (надання послуг) №65 від 12.11.2021р. відрізняються. Однак, такі доводи не знайшли свого підтвердження та не були спростовані відповідачем, зокрема, останнім не було заявлено відповідного клопотання про призначення експертного дослідження у даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмарин» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору № 210005 від 26.04.2021р. у розмірі 250000,00грн. (173148,40+76851,60) що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 250000,00 грн. підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.6. Договору, у випадку порушення замовником термінів проведення оплати за роботи, вчасно та належним чином виконані підрядником, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування пені 22827,51 грн., 3% річних 11643,43 грн. та інфляційні втрати 78213,27 грн.

Перевіривши такі розрахунку позивача суд вважає їх частково не вірними, оскільки позивачем було не вірно визначено початки прострочення зобов`язання та не вірно визначено суми таких прострочень, з урахуванням обставин, що вже вище встановлені судом.

Так, вірно нараховувати пеню на суму боргу 45832,20 грн. з 19.05.2021р. по 16.08.2021р., на суму боргу 173148,40 грн. з 18.08.2021р. по 17.02.2022р. та на суму боргу 76851,60 грн. з 18.11.2021р. по 17.05.2022р. Та сума пені, за розрахунком суду, становить 24359,92 грн. Поряд з цим, позивачем завлено до стягнення 22827,51 грн.

Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, де визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішення за межі позовних вимог, судом стягується з відповідача саме заявлена позивачем сума пені у розмірі 22827,51 грн.

Також судом було здійснено перерахування 3% річних, оскільки вірно нараховувати 3% річних на суму боргу 45832,20 грн. з 19.05.2021р. по 16.08.2021р., на суму боргу 173148,40 грн. з 18.08.2021р. по 09.03.2023р. та на суму боргу 76851,60 грн. з 18.11.2021р. по 09.03.2023р. Та сума 3% річних становить 11449,68 грн.

Судом було здійснено перерахування інфляційних втрат, які вірно нараховувати на суму боргу 45832,20 грн. з 19.05.2021р. по 16.08.2021р., на суму боргу 173148,40 грн. з 18.08.2021р. по 31.01.2023р. та на суму боргу 76851,60 грн. з 18.11.2021р. по 31.01.2023р. Таким чином, сума інфляційних втрат позивача становить 77508,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 250000,00 грн., пені 22827,51 грн., 3% річних 11449,68 грн. та інфляційних втрат 77508,05грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5426,77 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 6 чт. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: порядок і строк виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає, що даною нормою передбачено право здійснення нарахування до моменту виконання рішення саме відсотків або пені, поряд з цим, не передбачено здійснення відповідного нарахування інфляційних втрат.

З урахування викладеного, суд вважає за можливе зазначити, що органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості - 173148,40 грн. за період з 10.03.2023р. і до моменту виконання рішення суду:3% річних за формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості - 76851,60 грн. за період з 10.03.2023р. і до моменту виконання рішення суду: 3% річних за формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

В частині встановлення порядку виконання рішення, суд не вбачає наразі здійснювати відповідні зазначення, оскільки судове рішення буде виконуватись державним або приватним виконавцем, в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин ( 65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер буд. 5 прим. 304н; код ЄДРПОУ 33656758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна (79016, м. Львів, вул. Ярослава Мудрого, 9 Б; код ЄДРПОУ 34768216) заборгованість у розмірі 361785 (триста шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) грн. 24 коп., а саме: заборгованість у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеня в розмірі 22827 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 11449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 77508 (сімдесят сім тисяч п`ятсот вісім) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5426 (п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 77 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості - 173148,40 грн. за період з 10.03.2023р. і до моменту виконання рішення суду: 3% річних за формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

5.Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості - 76851,60 грн. за період з 10.03.2023р. і до моменту виконання рішення суду: 3% річних за формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Повний текст рішення складено 14 червня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко