Ухвала суду № 111551216, 15.06.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2023Справа№914/1851/23

Господарський суд Львівської області у складі судді У.І. Ділай, розглянувши заяву Львівської міської ради,

про забезпечення позову у справі №914/1851/23

За позовом: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207», м.Львів

до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, м.Чернігів

до відповідача-3: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни, м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна», м.Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м.Львів

про: скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування права постійного користування

встановив:

14.06.2023 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівської міської ради. Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2711496046101).

В обґрунтуванні заяви позивач покликається на наступні обставини.

Згідно з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно Львівською міською радою встановлено, що 23.03.2023 Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона № 2207» зареєструвало право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га що знаходиться за адресами: АДРЕСА_1 . Реєстрація права постійного користування земельною ділянкою відбулась на підставі державного акту Б № 060878, виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів від 1982 року, Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР на постійне користування земельною ділянкою площею 11 га, що знаходилася за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (Промзона Сигнівка).

Як зазначає Львівська міська рада, Державний акт Б № 060878 від 1982р., виданий Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту був предметом розгляду двох судових справ, якими встановлювався факт припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок припинення діяльності підприємства (рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 у справі №29/55, в рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2020 у справі №914/490/20). Майно відповідача-1 на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 (площею 9,4433 га) також неодноразово відчужувалось.

На думку заявника, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі існує велика загроза вчинення ТДВ «Львівська автоколона 2207» самовільних дій щодо відчуження об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 (площею 9,4433 га), що ускладнить виконання рішення суду.

Крім цього, за повідомленням Львівської міської ради, на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна (будівля «Г-1» (контрольно- пропускний пункт) площею 151,8 кв. м та будівля «Г-1» (будівля навісу з воротами) площею 170,2 кв. м, та будівля під літ. "К-1-2" загальною площею 2670,3 кв. м), що належать ТОВ «Грінера Україна» та ОСОБА_1 , які мають право на виділення їм земельних ділянок для обслуговування їхніх будівель згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України,

За твердженням Львівської міської ради існує висока вірогідність можливого здійснення ТДВ «Львівська автоколона № 2207» передачі земельної ділянки третім особам, її відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на земельну ділянку іншим особам, що в свою чергу призведе до можливого вчинення державними земельними кадастровими реєстраторами реєстраційних дій та внесення записів щодо спірної земельної ділянки.

Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначив, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки місцезнаходження Львівської міської ради відоме, зареєстроване у встановленому законом порядку, майна позивача є достатньо для відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням, у випадку відмови у позові.

При прийнятті ухвали суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову Львівської міської ради є вимоги немайнового характеру, зокрема:

1.Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9, 4433 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

2.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на земельну ділянку площею 9.4433 га кадастровий 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711496046101, з одночасним припиненням речового права.

3.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування за ТДВ «Львівська автоколона № 2207» (код ЄДРПОУ 03117626) на земельну ділянку площею 9.4433 га кадастровий 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711496046101, з одночасним припиненням речового права.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач в користуванні спірну земельну ділянку, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Суд звертає увагу на те, що за обставинами цієї справи можливість відповідача-1 в будь-який момент як розпорядитися спірною земельною ділянкою, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності та розташоване на цій земельній ділянці, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача-1 в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. До того ж, під час розгляду саме відповідач-1 має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, в такому немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18.

За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб`єктивне право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування права постійного користування.

Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема

1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Отже, виходячи з предмета та підстав позову, позовні вимоги спрямовані на усунення можливих процедурних порушень (бездіяльності), що були вчинені відповідачем-1. Кінцевою метою позову у цій справі є відновлення порушеного права Львівської міської ради, яке існувало до реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У випадку задоволення позовних вимог, таке рішення буде спрямоване на захист порушеного права позивача та у майбутньому надасть йому змогу відновити права Львівської територіальної громади. Тобто, зазначені вимоги, фактично, є спонуканням до вчинення певних дій не пов`язаних із передачею грошових коштів, майна чи інших благ, є немайновими вимогами.

Відповідно до положень ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із вищенаведеного, господарський суд вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову взагалі, може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі вчинення ТзДВ «Львівська автоколона №2207» передачі земельної ділянки третім особам, її відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на земельну ділянку іншим особам, буде неможливим захист або поновлення прав та законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до інших судових органів з відповідними позовами.

Такі обставини можуть мати триваючий характер, а наслідком неможливість усунення перешкод у реалізації, зокрема для позивача, ефективного захисту та поновлення порушених прав (охоронюваних законом інтересів) за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем такий захід забезпечення позову як арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2711496046101), є обґрунтованим та адекватним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, слід зазначити, що відмова (в даному випадку) позивачу у судовому захисті шляхом забезпечення позову з підстав невиконання закону саме відповідачем-1, на яке позивач не може вплинути ніяким чином, не відповідає таким встановленим п.6 ст.3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову, запропоновані позивачем та які суд вбачає за необхідне вжити, тимчасово унеможливлюють лише відчуження в будь-який спосіб спірної земельної ділянки, і на час розгляду справи не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Товариства, та спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Враховуючи наведене вище положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога щодо забезпечення заявника є немайновою та не вираженою в грошовій оцінці, не обмежить у можливості користуватись власним майном відповідачу-1 та не зумовить покладення жодних майнових обов`язків чи обмежень, відтак застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.

Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Львівської міської ради задоволити.

2.До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1851/23 накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2711496046101).

Стягувач: Львівська міська рада (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896).

Боржник: Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 30; ідентифікаційний код 03117626).

3.Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання три роки з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.