Рішення № 111550680, 14.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2023Справа № 910/3225/23

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/3225/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" ( 85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка, вул. Нагорна, будинок 1А; ідентифікаційний код: 33959754)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5)

Про стягнення 156463, 16 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 156 463, 16 грн.

07.03.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/3225/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.05.2023 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява та відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 відповідача повернута зустрічну позовну заяву.

23.05.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.06.2023 від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, також до зазначеної заяви була долучена зустрічна позовна заява щодо якої суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд констатує, що провадження у справі № 910/3225/23 відкрито 07.03.2023 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Строк для завершення даної справи, який визначений статтею 248 Господарського процесуального кодексу України є таким, що настав.

Отже, відповідач подав заяву про поновлення процесуального строку за межами строку для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, який визначений Господарським процесуальним кодексом України.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідач 02.05.2023 звертався до суду з зустрічною позовною заявою та яка була повернута заявнику ухвалою суду від 11.05.2023, у зв`язку з пропуском процесуального строку для подачі зустрічного позову.

В силу частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 10 та 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У зв`язку з зазначеним, суд залишає заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява заява про поновлення процесуальних строків з зустрічним позовом по справі була подана поза межами, визначеними в статті 248 Господарського процесуального кодексу України, а також беручи до уваги, що дане питання було вирішено ухвалою від 11.05.2023, яка відповідачем не оскаржувалася та з врахуванням розумності строків розгляду справи і своєчасного вирішення спору.

Суд також зазначає, що як регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця", так і АТ "Укрзалізниця" знаходяться на території України, де протягом розгляду справи впродовж березня- червня 2023 не велись активні бойові дії, а тому саме лише посилання на запровадженні на території України воєнного стану не є поважною причиною пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову. Відповідач знав про відкриття провадження у даній справі з 16.03.2023 року (момент вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідача), проте своїм право на подання зустрічного позову в межах встановлених законом процесуальних строків, не скористався, як і не звертався з заявою про поновлення процесуальних строків при зверненні з зустрічним позовом в травні 2023 року.

Наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій в межах встановлених процесуальним кодексом строків, покладаються на сторону справи.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права звернутися до суду з цим же позовом у загальному порядку шляхом подання позовної заяви.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Судом встановлено, що у липні-серпні-вересні 2022 року відповідно до залізничних накладних № 53827010 (40332108), 53865432 (45625928, 45629839, 40594822, 45625928), 53902789 (45879632), 53904033 (45879624), 53903530 (45879640), 53922928, 53930582, 53931226, 53931143 залізницею прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вантажовідправник - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ").

На станціях Знам`янка Одеської залізниці, Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниця, Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля в деяких вагонах, про що складені комерційні акти.

За даними комерційних актів:

- № 450003/208/326 недостача у вагоні № 616666350 складає 2 100 кг;

- № 450003/207/311 недостача у вагоні № 53187209 складає 3 000 кг;

- № 450003/205/321 недостача у вагоні № 53522777 складає 2 400 кг;

- № 388103/330 недостача у вагоні № 62197553 складає 2 800 кг;

- № 388103/332 недостача у вагоні № 60726288 складає 1 000 кг;

- № 388103/333 недостача у вагоні № 60455441 складає 3 250 кг;

- № 388103/335 недостача у вагоні № 56962012 складає 1 600 кг;

- № 388103/336 недостача у вагоні № 53543054 складає 1 450 кг;

- № 388103/334 недостача у вагоні № 60355203 складає 3 450 кг;

- № 450003/173/303 недостача у вагоні № 60972601 складає 4 250 кг;

- № 450003/174/304 недостача у вагоні № 54752266 складає 4 050 кг;

- № 416006/118/305 недостача у вагоні № 56998750 складає 2 950 кг;

- № 416006/119/306 недостача у вагоні № 53541389 складає 3 150 кг;

- № 450003/172/302 недостача у вагоні № 56962517 складає 4 400 кг;

- № 410006/103/292 недостача у вагоні № 61079455 складає 2 100 кг;

- № 410006/104/293 недостача у вагоні № 54783089 складає 4 100 кг.

У той же час позивачем разом із позовною заявою надано довідки про вартість кам`яного вугілля за залізничними накладними.

За даними довідок відправника - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" про вартість вугільної продукції:

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53865432 складає 4 550, 77 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля ДГ (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53827010 складає 4 794, 98 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53902789 складає 4 426, 72 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53904033 складає 2 889, 43 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53903530 складає 4 536, 46 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53922928 складає 4 345, 61 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53930582 складає 4 551, 25 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53931226 складає 4 544, 57 грн з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною № 53931143 складає 4 544,57 грн з урахуванням ПДВ.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу для мінерального палива 1% становить 156 463, 16 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 156 463, 16 грн вартості нестачі вантажу, у зв`язку із незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах № 616666350, 53187209, 53522777, 62197553, 60726288, 60455441, 56962012, 53543054, 60355203, 60972601, 54752266, 56998750, 53541389, 56962517, 61079455, 54783089.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" є стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 156 463, 16 грн.

Юридичними підставами позову є статті 909, 920, 924 Цивільного кодексу України статті 4, 12, 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 110, 113-115, 129 - 131, 133 Статуту залізниць України.

Фактичними підставами позову є не виконання відповідачем зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яного) під час здійснення його перевезення.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яного) під час здійснення його перевезення, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з АТ "Українська залізниця" 156 463, 16 грн вартості нестачі вугілля.

IV. Заперечення відповідача.

Суд зазначає, що відзив відповідача, який надійшов до суду 02.05.2023, поданий з пропуском процесуального строку.

Пунктом 3 резолютивною частини ухвали від 11.05.2023, суд попередив відповідача, що у разі відсутності клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінить відповідну обставини при винесені рішенні.

(1) У відзиві на позовну заяву АТ "Українська залізниця" заперечило проти вимог позивача з огляду на безпідставність тверджень позивача про вжиття відправником усіх заходів, які забезпечували б збереження вантажу на всьому шляху слідування та наявність ознак, що вказують на втрату вантажу саме під час перевезення.

(2) Крім того, АТ "Українська залізниця" зазначило про відсутність у матеріалах справи доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника, наявності завданої позивачу шкоди, а також вини відповідача у неналежному виконанні договірних зобов`язань по договору перевезення.

Однак, на момент винесення рішення клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву від відповідача не надходили, у зв`язку з чим твердження відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, судом не оцінюються.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи виник у залізниці обов`язок відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з частковою втратою вантажу?

- Чи правильно здійснені розрахунки вартості втраченого вантажу, виходячи з 1 % маси, зазначеної у перевізних документах?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про обов`язок відповідача відшкодувати збитки.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 307 Господарського кодексу України).

При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (частина 2 статті 307 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 475, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 2.1 Правил оформлення перевізних документів.

Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов завантажило у вагони вугілля кам`яне марки Г (Г2) (0-100) та ДГ (0-100) (за накладною № 53827010) та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці за накладними № 53827010 (40332108), 53865432 (45625928, 45629839, 40594822, 45625928), 53902789 (45879632), 53904033 (45879624), 53903530 (45879640), 53922928, 53930582, 53931226, 53931143.

У свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов`язався доставити його на станцію призначення отримувачу - ДТЕК «Бурштинська ТЕС».

Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.

За приписами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (частина 2 статті 308 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (частина 1 статті 110 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних статичних вагах та виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає фактичній масі, вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідні комерційні акти (форми ГУ-22).

Так, на станції Знам`янка Одеської залізниці було складено комерційний акт № 410006/103/292 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 61079455 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 67 700 кг, що менше вантажного документу на 2 100 кг.

Так, на станції Знам`янка Одеської залізниці було складено комерційний акт № 410006/104/293 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 54783089 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 65 700 кг, що менше вантажного документу на 4 100 кг.

Так, на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450006/173/303 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 60972601 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 65 750 кг, що менше вантажного документу на 4 250 кг.

Так, на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450006/174/304 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 54752266 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 65 950 кг, що менше вантажного документу на 4 050 кг.

Так, на станції Знам`янка Одеської залізниці було складено комерційний акт № 410006/118/305 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 56998750 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 65 750 кг, що менше вантажного документу на 2 950 кг.

Так, на станції Знам`янка Одеської залізниці було складено комерційний акт № 410006/119/306 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 53541389 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 65 850 кг, що менше вантажного документу на 3 150 кг.

Так, на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/172/302 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 56962517 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 64 600 кг, що менше вантажного документу на 4 400 кг.

Так, на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/208/326 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 61666350 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 67 900 кг, що менше вантажного документу на 2 100 кг.

Так, на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/207/311 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 53187209 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 66 700 кг, що менше вантажного документу на 3 300 кг.

Так, на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/205/321 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 53522777 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 66 600 кг, що менше вантажного документу на 2 400 кг.

Так, на станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційний акт № 388103/330 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 62197553 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 67 200 кг, що менше вантажного документу на 2 800 кг.

Так, на станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційний акт № 388103/332 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 60726288 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 69 000 кг, що менше вантажного документу на 1 000 кг.

Так, на станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційний акт № 388103/333 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 60455441 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 66 750 кг, що менше вантажного документу на 3 250 кг.

Так, на станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційний акт № 388103/335 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 56962012 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 67 400 кг, що менше вантажного документу на 1 600 кг.

Так, на станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційний акт № 388103/336 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 63543054 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 67 550 кг, що менше вантажного документу на 1 450 кг.

Так, на станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційний акт № 388103/334 згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 60355203 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 66 550 кг, що менше вантажного документу на 3 450 кг.

Згідно з частинами 1, 2 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Надані з позовом комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних № 53827010 (40332108), 53865432 (45625928, 45629839, 40594822, 45625928), 53902789 (45879632), 53904033 (45879624), 53903530 (45879640), 53922928, 53930582, 53931226, 53931143.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (частина 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та стаття 113 Статуту).

Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту залізниць України).

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. У той же час відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим АТ "Українська залізниця" у комерційних актах, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків, у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

У відповідності до положень пунктів 3.20, 3.21 роз`яснення Президії ВГС України від 29.05.2002 року № 04-5/601, у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Пунктом 3 статті 27 Статуту залізниць України передбачено, що під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються відправник зобов`язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів.

Разом із тим, доказів відмови залізниці у перевезенні вантажу за спірними накладними внаслідок, зокрема, невжиття відправником заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, відповідачем суду надано не було.

Наведені обставини спростовують вищенаведені заперечення відповідача, які зводяться до відсутності вини перевізника у втраті вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням такого вантажу під час його перевезення.

Щодо розрахунку вартості втраченого вантажу.

На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач передав право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними № 53827010 (40332108), 53865432 (45625928, 45629839, 40594822, 45625928), 53902789 (45879632), 53904033 (45879624), 53903530 (45879640), 53922928, 53930582, 53931226, 53931143 вантажовідправнику - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувача.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки вантажовідправника про вартість вугільної продукції, які в силу положень частини 3 статті 314 Господарського кодексу України та статей 114, 115 Статуту є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов`язкової форми щодо такого документу, у тому числі, необхідність його підписання саме головним бухгалтером.

Відповідно до пункту 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Разом із тим, у вказаному роз`ясненні наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово "зокрема".

Як було зазначено, згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року в справі № 916/4345/14).

У цій справі документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу, є довідки відправника про вартість 1 тони вугілля, які видані щодо спірних залізничних накладних № 53827010 (40332108), 53865432 (45625928, 45629839, 40594822, 45625928), 53902789 (45879632), 53904033 (45879624), 53903530 (45879640), 53922928, 53930582, 53931226, 53931143.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 року в справі № 910/118/20.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Як вбачається з пункту 20 залізничних накладних № 53827010 (40332108), 53865432 (45625928, 45629839, 40594822, 45625928), 53902789 (45879632), 53904033 (45879624), 53903530 (45879640), 53922928, 53930582, 53931226, 53931143 вантаж (вугілля кам`яне) було відвантажено у твердому стані, вологість - 0 %.

За таких обставин та з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення мінерального палива (вугілля кам`яного), вологість якого складає 0 %.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21.06.2018 року в справі № 910/435/17, від 26.06.2018 року в справі № 910/5497/17, від 24.07.2018 року в справі № 910/22325/16, від 07.08.2019 року в справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 року в справі № 910/22324/16, від 16.10.2019 року в справі № 910/16904/18 та від 05.02.2020 року в справі № 910/3868/19.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу, судом встановлено, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 156 463, 16 грн.

У свою чергу, контррозрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів або доказів, що підтверджують заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків, відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 616666350, 53187209, 53522777, 62197553, 60726288, 60455441, 56962012, 53543054, 60355203, 60972601, 54752266, 56998750, 53541389, 56962517, 61079455, 54783089; завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 156 463, 16 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до статті 127 Статуту залізниць України.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини нестачі частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при його перевезенні, підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Про стягнення інших судових витрат позивач не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 156 463, 16 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька обл., Мар`їнський район, село Вовчанка, вул. Нагорна 1-а; ідентифікаційний код: 33959754) 156 463 (сто п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят три) грн 16 коп., а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви залишити без розгляду.

5. Звернути увагу заявника, що залишення без розгляду заяви про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви не позбавляє Акціонерне товариство "Українська залізниця" права звернутися до суду з цим же позовом у загальному порядку шляхом подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких