Ухвала суду № 111549109, 14.06.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16867/23

Провадження № 2-о/127/299/23

УХВАЛА

14 червня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про визнання фізичної особи недієздатною.

Зазначена заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 297 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків (відповідно до ст. 10 ЦПК України застосовується аналогія закону).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 ЦПК України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Заявник звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з вказаною заявою.

Однак ні сама заява, ні матеріали до неї не містить обґрунтування та належних доказів в підтвердження обставин можливості розгляду та вирішення цієї заяви Вінницьким міським судом Вінницької області.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання підлягає обов`язковому декларуванню/реєстрації згідно Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265.

Як вбачається з матеріалів заяви, зокрема ксерокопії паспорта ОСОБА_2 , щодо якого ставиться вимога про визнання недієздатним, вказана особа має зареєстроване місце проживання на території м. Димитров (теперішня назва Мирноград) Донецької області, що знаходиться за межами територіальної підсудності Вінницького міського суду Вінницької області.

Слід також звернути увагу, що заява може бути подана за місцезнаходженням закладу з надання психіатричної допомоги, однак з системного аналізу ст. 295, 296 ЦПК України слідує, що в такому випадку особа повинна знаходиться на лікуванні в закладі, який надає психіатричну допомогу, і в такому випадку заява подається саме цим закладом.

Разом з тим, ні заява, ні матеріали заяви не відповідають вказаним вимогам.

Вказане унеможливлює встановити підсудність цієї цивільної справи та вирішити питання про відкриття у ній провадження з прийняттям до розгляду саме цим судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До 01.09.2015 редакція Закону України «Про судовий збір» (зокрема, п. 9 ч. 2 ст. 3) передбачала, що судовий збір не справляється за подання заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015 року, яким із Закону України «Про судовий збір» було виключено пункт 9 частини другої статті 3. Відтак, чинна редакція Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір за подання заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи сплачується на загальних підставах.

Частина 2 ст. 299 ЦПК України передбачає, що судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. Водночас, стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відтак, системний аналіз положень статі 299 та статті 133 ЦПК України свідчить, що на рахунок держави у справах про визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати пов`язані із розглядом справи. Натомість, розмір судового збору та порядок його сплати визначається виключно Законом України «Про судовий збір», чинна редакція якого не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання фізичної особи недієздатною.

Відповідну правову позицію висловив Верховний суд в ухвалі від 28 грудня 2019 року у справі № 755/12409/15-ц.

Згідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною підлягає сплаті судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ч. 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Подаючи заяву, заявник не обґрунтувала обставин наявності у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу здоров`я, заявник виклала власні міркування з цього приводу. Разом з тим, подана заява, окрім копії службової записки від 26.05.2023, не містить жодного посилання на докази, що підтверджують обставину хронічного, стійкого психічного розладу внаслідок якого ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тобто на відповідну медичну документацію. Такими доказами можуть бути виписки з історії хвороби, довідки про стан здоров`я, видані лікувально-профілактичними закладами, показання свідків, які підтверджують вчинення особою дій, що не властиві психічно здоровій людині, та інше.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Окрім того, суд звертає увагу, що заявник у тексті заяви вказує про необхідність проведення судово-психіатричної експертизи щодо визначення психічного стану ОСОБА_2 та здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними, водночас, заява не містить вмотивованого клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст.298ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно із ч. 1 ст.104ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Таким чином, клопотання учасника судового розгляду про призначення експертизи має містити перелік питань, з яких експерт має надати суду висновок, найменування закладу, якому необхідно доручити проведення експертизи, мотиви призначення експертизи.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.

Натомість заявник у своїй заяві жодного органу опіки та піклування в якості заінтересованої особи не зазначила.

Заявником також не зазначено в заяві жодних відомостей про батьків ОСОБА_2 та інших його близьких родичів, їх позицію щодо визнання останнього недієздатним, а також не надано доказів на підтвердження викладених обставини. Вказаними доказами можуть бути, серед іншого, їх письмові пояснення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без руху, а заявникові надати строк для усунення недоліків.

При цьому, слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною - залишити без руху, надавши заявникові строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна