Рішення № 111549073, 12.06.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29246/22

Провадження № 2-др/127/71/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши заяву представника відповідача Комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» адвоката Кононової Євгенії Андріївни про розподіл судових витрат на правничу допомогу в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2023 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При ухвалені цього рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, про вирішення яких було заявлено представником відповідача, про що подана відповідна заява з вказівкою, що докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

02.06.2023 адвокатом Кононовою Є.А. надіслано суду заяву про відшкодування судових витрат (вх. №43620). В обґрунтування цієї заяви адвокатом вказано, що КП «МЛДЦ» з метою захисту своїх прав та представлення інтересів під час розгляду судової справи звернулося для отримання професійної правничої допомоги адвоката. Витрати на професійну правничу допомогу становлять 25000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги б/н від 04.01.2023, довідкою про рух коштів по рахунку ФОП ОСОБА_2 , а також актом здачі-приймання наданих послуг. З огляду на викладене, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь КП «МЛДЦ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

За змістом положень ст. 270 ЦПК України в разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд вправі ухвалити саме додаткове рішення, що і має місце в даному випадку незалежно від найменування поданої заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання і сукупність наявних в матеріалах справі доказів, суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.

08.06.2023 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх. №45144), згідно якого вважає, що розмір витрат (25000,00 грн) є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначила, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, дана справа не є складною, а судова практика в аналогічних справах є сталою. Розмір витрат пов`язаний із наданням адвокатом консультацій у справі щодо предмета спору вважає явно завищеним, неспівмірним те необґрунтованим. Щодо послуги ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 зазначає, що у сторони відповідача була відсутня така необхідність, оскільки разом із ухвалою про відкриття провадження відповідачу надсилалася копія позовної заяви з додатками, тому вважає, що такі дії спрямовані виключно на збільшення витрат на правничу допомогу. Зауважила, що дослідження обставин справи, документів та доказів, а також підготовка та написання відзиву на позовну заяву є одним і тим же видом послуг й охоплюється такою послугою як «підготовка відзиву на позовну заяву», тому вважає безпідставним окреме зазначення вказаних етапів з підготовки відзиву. Щодо подання відповідачем додаткових доказів зауважила, що останні було надано на виконання вимог ухвали суду про їх витребування, тому їх надання не може вважатися послугою з надання правової допомоги. Крім того, вважає, що фактично розгляд позовної заяви було проведено за одне судове засідання, яке відбулося 29 травня 2023 року. До того ж, зауважила, що КП «МЛДЦ» будучи комунальним підприємством, володіє значними фінансовими ресурсами на відміну від неї, яка на даний час є безробітною та жодних доходів не отримує. При цьому сума заявлена до відшкодування істотно перевищує суму, заявлену у попередньому розрахунку. З огляду на викладені обставин ОСОБА_1 просила зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього змісту, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою, отже їх розмір є небґрунтованими.

Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

За положеннями п. 4. ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що відповідач скористався допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правової допомоги від 04.01.2023.

Зі змісту п. 2.3 цього договору слідує, що клієнт зобов`язався здійснити оплату праці «Адвоката» в розмірі та на умовах передбачених окремою домовленістю сторін, згідно акта здачі-приймання наданих послуг та виставленого рахунку.

Згідно акту здачі-приймання наданих послуг, складеного 29.05.2023 Комунальним підприємством «Міський лікувально-діагностичний центр» та адвокатом Кононовою Є.А., виконуючи обов`язки передбачені договором про надання послуг, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: консультації клієнта щодо предмету спору 2000,00 грн; ознайомлення з матеріалами судової справи 1000,00 грн; дослідження обставин справи, документів та доказів 1000,00 грн; підготовка та написання відзиву на позовну заяву 10000,00 грн; подання додаткових доказів 1000,00 грн; участь у 4 судових засіданнях 10000 грн. Вартість наданих послуг по договору складає 25000,00 грн без податку на додану вартість.

Сплата цієї суми підтверджується наданими платіжними документами, а саме: рахунком-фактурою №1 від 01.06.2023, довідкою про рух коштів по рахунку фізичної особи- підприємця від 02.06.2023 згідно якої КП «МЛДЦ» сплачено 25000,00 грн за юридичні послуги згідно рахунку №1 від 01.06.2023.

Оскільки вказані докази подані адвокатом Кононовою Є.А до суду у межах визначеного законом п`ятиденного строку після ухвалення судом 29.05.2023 рішення, про що також у судовому засіданні заявлено відповідну заяву до закінчення судових дебатів, то суд бере їх до уваги.

З огляду на надані представником відповідача докази, ухвалене судом 29.05.2023 рішення про відмову у задоволенні позову суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених КП «МЛДЦ» в суді першої інстанції.

Разом з тим, суд вважає слушними та частково погоджується із доводами заперечень позивачки про завищення заявлених представником відповідача витрат.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, з огляду на усі вищевказані норми процесуального законодавства, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та підлягає зменшенню до 18000,00 грн, з урахуванням поданого відповідачкою клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі №127/18734/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міський лікувально-діагностичний центр» 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальне підприємство «Міський лікувальнодіагностичний центр», код ЄДРПОУ 37898491, місцезнаходження: вул. Київська, буд. 68, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна