Постанова № 11153968, 02.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р. Справа № 2-а-274/09/1609

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретареві Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради на постанову Київського районного суду м. Полтава від 23 липня 2009 року по справіза позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, треті особи Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення коштів, -

В с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 в березні 2009 року звернувся до суду з позовом, яким, просить визнати неправомірними відмови відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради (далі УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради) та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за інвалідність, що передбачені ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII), та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2007-2008 років в розмірах, що передбачені ч.4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ з наступними змінами (подалі Закон № 3551-ХІІ); зобов'язати УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради зробити перерахунки та донарахувати щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 5045 грн. за період 2006-2008 років; - одноразової компенсації як інваліду ІІІ та ІІ групи в сумі 18615 грн.; - щорічної развої грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни в сумі 5990 грн. за період 2007-2008 років; зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплатити вказані суми.

Постановою Київського районного суду м. Полтава від 22 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації за інвалідність у розмірах, що передбачені ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щорічної развої грошової допомоги до 5 травня за період 2007-2008 років в розмірах, що передбачені ч.4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплату щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 5.045 грн. за період з 2006 року по 2008 рік, одноразової компенсації як інваліду ІІ групи в сумі 18.615 грн., щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни в сумі 5.990 грн. за період 2007-2008 роки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України, слід частково скасувати, виходячи з наступного.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

За матеріалами справи встановлено, що позивач мав статус інваліда ІІІ групи з 04.01.2007 року по жовтень 2007 року, - з 01.11.2007 року є інвалідом ІІ групи учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.

Щодо вимог про призначення та сплату щорічної грошової допомоги відповідно до положень ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП з наступними змінами.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-Х1У статтю 13 цього Закону доповнено частиною пятою такого змісту: "щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Частиною 1 ст. 17-1 Закону № 3551-XII визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, - особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

За матеріалами справи вбачається, та дане не спростовується сторонами, щорічно до 5 травня позивачу ОСОБА_2 сплачувалась щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ч. 3 ст. 15 Закону № 3551-ХІІ, з урахуванням змін, які вносились Законами про Державні бюджети України на відповідний рік, зокрема 300 грн. у червні 2007 року та 400 грн. у квітні 2008 року.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Дію частини п'ятої ст. 13 Закону № 3551-XII зупинено на 2007 рік згідно із п. 13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 року N 489-V.

Зупинення дії частини пятої ст. 13 даного закону на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" змінена редакція ч. 5 статті 13 Закону № 3551-XII, - "щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги в 2007 (у червні 2007 року) та 2008 (у квітні 2008 року) роках проведена до 5 травня, а Рішення Конституційного Суду України прийнято 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року відповідно, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законами України Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки фактично змінені положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів Про Державний бюджет України.

Крім цього, суд не може застосувати до спірних правовідносин норму, яка не діяла під час здійснення виплат позивачеві.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в даній їх частині, оскільки позивачу були виплачені суми одноразової щорічної грошової допомоги в 2007 та 2008 роках в розмірах, як це передбачено законом який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 171 Закону України N 3551-XII, - особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таким чином позивач мав право звернутися за допомогою та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги. Відтак з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та виходячи з приписів ст. 99 КАС України звернутися до суду з позовом про їх захист.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог позивача (стосовно 2007 року) слід відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягають відповідачі (а.с. 29-32, 35-40, 45-46).

Щодо вимог про призначення та сплату щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII.

Частиною 4 ст. 48 Закону № 796-XII (в редакції Закону від 06.06.1996 року № 230/96-ВР) визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірах чотирьох мінімальних заробітних плат, а інвалідам ІІ групи в розмірах пяти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати за період 01.01.2006 31.12.2006 рр.

Термін дії Розмір Підстава

01.01.2006 30.06.2006350 грн.Закон України від 20.12.2005 р. № 3235-IV

01.07.2006 30.11.2006375 грн. "

01.12.2006 31.12.2006400 грн. "

Розмір мінімальної заробітної плати за період 01.01.2007 31.12.2007 року складав:

Термін дії Розмір Підстава

01.01.2007 31.03.2007 400 грн. Закон України від 19.12.2006 р. № 489-V

01.04.2007 30.06.2007 420 грн."

01.07.2007 30.09.2007440 грн."

01.10.2007 31.12.2007460 грн. "

Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2008 - 31.12.2008 року складав:

Термін дії Розмір Підстава

01.01.2008 31.03.2008 515 грн.Закон України від 28.12.2007 р. № 107-VI

01.04.2008 30.09.2008 525 грн."

01.10.2008 30.11.2008 545 грн."

01.12.2008 31.12.2008 605 грн."

Законом № 796-XII не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні Законом.

Частиною 1 статті 67 Закону № 796-XII встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон № 796-XII статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-У від 5 жовтня 2006 року).

Дія абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону № 796-XII зупинялася на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (подалі Закон № 489-V).

Рішенням Конституційний Суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 статті 71 Закону № 489-V, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" зі змінами та доповненнями (подалі Закон № 107-VI), (підпункт 11 пункту 28 розділу II), стаття 48 Закону № 796-XII викладена у новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Дані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Як зазначалося вище Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Колегія суддів зазначає, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік відповідачем проведена у червні 2006 року у розмірі 100 грн., за 2007 рік відповідачем проведена до прийняття Конституційним Судом України рішення по справу № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, - у червні 2007 року сплачено 90 грн. Однак виплата позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідачем проведена після прийняття Конституційним Судом України рішень по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, зокрема у липні 2008 року 120 грн.

Таким чином, виходячи з приписів ст.ст. 19, 150, 152 Конституції України, при здійсненні нарахування та виплаті в 2006-2007 роках позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідач обґрунтовано керувався положеннями ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII з урахуванням положень Законів про Державний бюджет України на 2006 рік та на 2007 рік, а при здійсненні нарахування та виплаті в 2008 році позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно по положень ч. 1 ст. 76 Закону України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" в редакції із Закону України від 03.12.97 року N 684/97-ВР, - право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоровю особи, не обмежується строком давності.

Частиною 1 даного Закону визначено, що ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоровю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення (крім розділу XIII, де цей термін вживається у значенні відповідно до частини другої цієї статті).

Колегія суддів не вбачає підстав щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобовязання відповідача виконати перерахунок та здійснити виплату, фактично, різниці між сумами щорічної грошової допомоги на оздоровлення, отриманими в 2006-2008 роках, та сумами, які він, на його думку, мав право отримати в 2006-2008 році, в твердій грошовій сумі, оскільки такі виплати не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування зазначеної допомоги замість органу, на який покладено такі повноваження.

Частиною 2 ст. 162 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Однак, колегія суддів зазначає, що в даній справі спор, який виник між позивачем та відповідачем, стосується права позивача на отримання вищезазначеної допомоги саме в розмірі, який чітко визначений приписами абзацу 4 ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII, а не постановами Кабінету Міністрів України: № 836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12.07.2005 року, № 936 від 20.09.2005 року.

Позивач не посилалася на необґрунтованість проведених відповідачем розрахунків, в результаті навмисного перекручення інформації або арифметичних чи логічних помилок.

Обовязок щодо нарахування та вчинення дій щодо виплати щорічної допомоги позивачі відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законодавством держави покладений на органи праці та соціального захисту населення, яким є відповідач Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради.

Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 790, визначено, що серед основних завдань управління праці та соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду в даній частині та частково скасовує рішення суду.

Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 790, визначено, що серед основних завдань управління праці та соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги.

Відповідно до Положення про обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 25 січня 2001 року № 29, зі змінами внесеними розпорядженням № 557 від 26 жовтня 2006 року, до функцій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не відносяться такі, як призначення та виплата соціальних допомог.

Згідно з зазначеним Положенням Центр, окрім іншого, здійснює контроль за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальних допомог. Забезпечує у строк не більше 6 днів оформлення документів на виплату всіх видів грошових допомог і відправку їх підприємствам звязку та установам банків відповідно до узгоджених графіків.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобовязання вчинити відповідні дії (здійснити виплату суми допомоги) відповідача Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, оскільки дані виплати Центр проводить лише після призначення управлінням праці та соціального захисту населення допомоги та перерахування коштів через відповідну банківську установу.

Щодо вимог про виплату одноразової компенсації як інваліду ІІІ та ІІ групи в сумі 18.615 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:

інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата компенсації відповідачем була проведена, виходячи з її розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та застосувати при розрахунку компенсації розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак при цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Встановлено, що УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради здійснив нарахування та виплату щорічної грошової допомоги в квітні 2007 року в розмірі 94 грн. 80 коп., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 26 липня 1996 року № 836.

Зупинення дії положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007.

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо зобовязання УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради нарахувати та виплатити одноразову компенсацію як інваліду ІІІ та ІІ групи в сумі 18.615 грн. є безпідставним, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги дію абз. 3 ч. 4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було зупинено, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. "З" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача, УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради, судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, ст. 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу УПСЗН виконкому Київської районної в м. Полтаві ради - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Полтава від 23 липня 2009 року в частині визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації за інвалідність у розмірах, що передбачені ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2007-2008 років в розмірах, що передбачені ч.4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та в частині зобовязання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплату щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 5.045 грн. за період з 2006 року по 2008 рік, одноразової компенсації як інваліду ІІ групи в сумі 18.615 грн., щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни в сумі 5.990 грн. за період 2007-2008 роки скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради здійснити нарахування ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік виходячи з розміру такої допомоги, встановленого приписами ч. 4 ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вчинити дії по виплаті ОСОБА_2 перерахованих сум, з урахуванням раніш виплачених сум.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Полтава від 23 липня 2009 року - залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді(підпис) З.Г. Подобайло

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 лютого 2010 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мельнікова Л.В.