Рішення № 111533364, 08.06.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року Справа № 480/2130/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Жучкова Т.В.,

представників позивача - Дахно Н.М., Афанасьєвої І.М.,

представника відповідача - Великодної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2130/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Сумської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про скасуваня рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якій просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 р. № UA805000/2023/000010/1.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.02.2023р. позивачем на виконання п.2.5. контракту була здійснена 100% попередня оплата вартості товару, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №300 в сумі 48 504,00 Євро.

У цю суму увійшла вартість товару в сумі 48 300,00 євро, що поставляється за проформою-інвойсом від 17.02.2023р. №90028831, та сплата заборгованості позивача перед постачальником в сумі 204 Євро, що виникла внаслідок розбіжності оплаченого та фактично поставленого товару протягом 2022 року, про що позивачем було повідомлено митному органу під час митного оформлення, якому був наданий акт звірки з постачальником та копія додаткової угоди про порядок погашення заборгованості.

Проте відповідач не взяв до уваги подані підприємством документи, хоча законом не заборонено здійснення оплати різних партій товару одним платіжним дорученням, а подані позивачем документи вичерпно відповідають на питання митниці про причини розбіжності у вартості товару та сумі платежу.

Заборгованість позивача виникла через те, що товар є рідиною, і тому відсутня реальна можливість визначення фактичного об`єму поставки на момент його оплати, оскільки фактичне відвантаження здійснюється за умови проведення покупцем 100% попередньої оплати.

Тому, кожна фактично поставлена партія товару може відрізнятися від оплаченого об`єму в більшу, або в меншу сторону.

Постачальником та покупцем була проведена звірка на кінець 2022 року, за результатами якої сторони досягли згоди про порядок погашення заборгованості покупця, яку оформили у вигляді додаткової угоди, згідно з якою позивач мав сплатити заборгованість за 2022 рік під час оплати першої партії товару у 2023 році, з посиланням на платіжні документи за останню партію, що поставлялася у 2022 році.

Однак відповідач не врахував такі пояснення ТОВ «Виробниче підприємство «Полісан» та надані документи і, на думку представника позивача, безпідставно здійснив коригування митної вартості.

Ухвалою від 14.03.2023р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.04.2023р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40-43), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що декларантом позивача розрахунки здійснено на основі необ`єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України.

Також під час митного оформлення товару було виявлено, що надані до митного органу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: відповідно до рахунку-проформи від 17.02.2023 № 90028831, вартість товару складає 48 300 євро. Разом з тим, згідно з банківським платіжним документом від 21.02.202 № 300, кошти за імпортований товар склали 48 504 євро; інформація у банківському платіжному дорученні стосовно адреси місцезнаходження банку отримувача, а саме: CITIBANK CENTRE 25 CANADA SQUARE UNITED KINGDOM, відрізняється від тієї, що зазначена в зовнішньоекономічному договорі від 04.05.2022 №0405; відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно- експедиційних послуг не містить умов платежу, як передбачено графою 20 наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Таким чином, зважаючи на вищевказані підстави та на те, що подані декларантом документи є неповними і такими, що обчисленню не піддаються, митниця дійшла висновку про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому й про необхідність коригування відповідачем заявленої митної вартості за другорядним методом на основі наявної інформації з програмно-інформаційного комплексу ЄАІС щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Тому, керуючись частиною першою статті 55 МК України, 07 березня 2023 року відносно заявлених у МД товарів відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2023/000010/1 (далі - рішення).

14.04.2023р. представником позивача подана відповідь на відзив (а.с.55-56), відповідно до якої відомості про транспортний засіб перевізника (РАК ВС5354 СО/ НОМЕР_1 ), яким здійснювалося перевезення товару, повністю співпадають та відображені в документах, що подавалися відповідачу під час митного оформлення.

Зокрема, відомості щодо транспортного засобу РАР ВС5354 СО/ НОМЕР_1 ) містяться в автотранспортній накладній (СМК) від 28.02.2023, довідці про транспорту-експедиційні витрати від 28.02.2023 № 2802/1, а також у замовленні на перевезення.

Згідно з вимогами митного законодавства під час митного оформлення документи подаються митному органу лише у разі проведення оплати до моменту митного оформлення. На момент митного оформлення оплата транспортних послуг позивачем не здійснювалася, тому неподання підприємством платіжного доручення не може слугувати підставою для виникнення сумнівів у заявленій митній вартості.

Крім того, до повноважень митного органу не входить перевірка правильності заповнення платіжних реквізитів у платіжних документах та їх відповідність платіжним реквізитам, зазначеним у контракті. Сторони договору наділені вільним правом обирати банківську установу для проведення взаєморозрахунків між собою і це право не обмежено жодним законодавчим актом.

Також платіжні реквізити постачальника жодним чином не відносяться до інформації, яка враховується при обчисленні митної вартості товару, а отже жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару.

Тому, на думку представника позивача, зауваження відповідача стосовно банківських реквізитів отримувача платежу та суми оплати не можуть бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів.

Представник позивача зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Ухвалою від 18.04.2023р. підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що між ТОВ «Виробниче підприємство «Полісан» (Покупець) та Synthomer Trading Limited (Продавець) був укладений контракт 0405 від 04.05.2022р., за умовами якого Продавець зобов`язувався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар для потреб виробництва лакофарбових матеріалів в асортименті, кількості та цінами, зазначеними в погоджених проформах - інвойс на кожну партію товару.

На підтвердження замовленого Покупцем товару 17.02.2023р. Продавцем була надана проформа-інвойс №90028831 щодо поставки Акрилових полімерів у первинних формах, марки PLEXTOL А 6474 ВULK-22920, вагою 23 тони за ціною 2,100 Євро загальною вартістю 48 300,00 Євро.

06.03.2023р. вищевказаний товар був поданий до митного оформлення за митною декларацією № 23UА805020002152U7.

За результатами митного оформлення 07.03.2023р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000010/1 (надалі - рішення), згідно з яким вартість товару скоригована в сторону збільшення та визначена на рівні 2,6022 Євро за кілограм, замість 2,100 Євро за кілограм та видав позивачу картку відмови №UА805020/2023/000138 в прийнятті митної декларації, оскільки «надані декларантом банківські платіжні документи, що стосуються товару, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, який поставляється.

Відповідно до проформи-інвойсу від 17.02.2023р. №90028831 вартість товару складає 48300 Євро.

Згідно з банківськими платіжними документами від 21.02.2023р. № 300 кошти були перераховані в сумі 48504 Євро, що дає підстави вважати, що заявлені декларантом відомості стосовно оплати за товар, не стосуються товару, який декларується за митною декларацією №UА805020/2023/002159 від 06.03.2023р., а отже, не може підтверджувати числове значення заявленої митної вартості.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, ч.2. ст.58 МКУ.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на аналогічний товар.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Зазначене можливо здійснити тільки шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією - рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено і інформація про які ретельно перевірялася.

Основою для визначення митної вартості, є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно частини сьомої ст.318 МКУ митні органи використовують системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.

На інформаційних ресурсах митних органів (системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів) міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару в максимально наближений час до часу експорту в Україну з рівнем митної вартості 2,62 вро/кг, митне оформлення якого здійснене за основним методом визначення митної вартості товарів, що імпортуються (митна декларація від 15.12.2022 UA805020/2022/13798).Розрахунок митної вартості по товару «акрилові полімери у первинних формах, марка PLEXTOL А 6474» : кількість товару - 22920 кг., фактурна вартість - 2,55 євро/кг, транспортні витрати згідно рахунку на оплату від 06.03.2023 № 603- 1 - 64000 грн., курс євро на 06.03.2023 - 38,80480000 22920*2,55= 58446 євро * 38,80480000 = 2 267 985,34 +64000= 2 331 985,34 /22920= 101,74/ 38,80480000 = 2,62 євро /кг.

Відповідно до ст. 57 МКУ проведена процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 59 МКУ».

Не погодившись із прийнятим щодо нього рішенням про коригування митної вартості товару, підприємство звернулося із відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару

«Акрилові полімери у первинних формах, марка РЬЕХТОЬ А6474 ВІІЬК - 22920 кг - є водно. дисперсією акрилових співполімерів (вміст нелетких речовин становить 44,6 %). Використовується для виробництва водно - дисперсійних акрилових фарб та лаків» за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем, оскільки під час митного оформлення товару було виявлено, що надані до митного органу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: відповідно до рахунку-проформи від 17.02.2023 № 90028831 вартість товару складає 48 300 євро. Разом з тим, згідно із банківським платіжним документом від 21.02.2023р. №300 кошти за імпортований товар склали 48 504 євро.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що містять розбіжності.

Так, пунктом 1.2 контракту №0405 від 04 травня 2022 сторони визначили, що партія товару це товар одного виду, найменування та визначення, вироблений (виготовлений) одним виробником, однією датою оформлений відповідно до документів, які підтверджують якість та безпечність товару, а також постачається від продавця покупцю відповідно до проформ-інвойсів до даного контракту.

Пунктом 2.1 контракту передбачено, що загальна вартість контракту складає 900000 Євро. Сторони вправі змінити у будь-який момент загальну суму контракту шляхом підписання додаткової угоди до цього контракту.

Згідно з п.2.3 контракту ціна товару обумовлюється для кожної партії окремо та відображається в проформі-інвойсу до даного контракту.

Відповідно до п.2.5 контракту оплата товару здійснюється на наступних умовах: 100% попередня оплата шляхом переказу грошових коштів на валютний рахунок продавця (вказаний в проформі інвойс) протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення проформу-інвойсу, якщо інше не передбачено в проформі-інвойсі до даного контракту. У випадку, якщо фактична вага товару буде перевищувати вагу, зазначену у проформі-інвойсу, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару проти комерційного інвойсу до дати фактичного отримання товару.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Постачання товару здійснюється продавцем окремими партіями на умовах, перелічених в узгодженій проформі-інвойс на кожну партію товару згідно з правилами Інкотермс-2020 в редакції Інкотермс 2020 (п.3.1)

При цьому, пунктом 4.1 передбачено, що відвантажуваний товар повинен супроводжуватися супровідними документами, в тому числі, комерційним інвойсом на суму фактично відвантаженого товару.

Отже, умовами контракту безпосередньо передбачено окрему оплату кожної партії товару відповідно до проформи-інвойсу на таку партію фактично відвантаженого товару в межах цієї партії.

Суд зазначає, що в даному випадку визначальну роль відіграє вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як це передбачено статтею 49 МК України.

При здійсненні митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача на підтвердження факту оплати за товар надано, зокрема проформу-інвойс №90028831 від 17.02.2023р. на суму 48300 Євро, умови оплата «попередній платіж», платіжну інструкцію в іноземній валюті №300 від 21.02.2023р. на суму 48504 Євро із призначенням платежу «попередня оплата за контрактом 0405D, інвойс 90028831DD17.02.2023, платіж за інвойсом 900215572 DD 14.11.2022р.».

Також до митного оформлення надавався акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 2022р. та додаткова угода до контракту №0405 від 04.05.2022р., згідно з п.1.1 якої в результаті здійсненої звірки взаємних розрахунків за 2022 рік за контрактом №0405 від 04.05.2022р. сторони зафіксували в акті звірки взаємних розрахунків заборгованості покупця в сумі 204 Євро, яка сформувалася в результаті різниці між кількістю фактично поставленого товару за 2022 рік та кількістю товару, за який покупець сплатив на умовах 100% передоплати.

Відповідно до п.1.2 додаткової угоди з метою закриття заборгованості за 2022 рік сторони домовилися, що сума заборгованості у розмірі 204 Євро буде сплачена покупцем при оплаті першої партії товару, запланованої до постачання в 2023 році. При цьому, у призначенні платежу постачальник зобов`язаний вказати проформу-інвойс №90021572 від 14.11.2022р., за якою здійснювалася оплата за останню партію товару, яка постачалася в 2022 році.

Отже, платіжним документом від 21.02.2023р. №300, як стверджують представники позивача, була здійснена оплата як за поточну поставку товару згідно з проформою-інвойсом №90028831 від 17.02.2023р., так і за минулу поставку товару згідно з проформою-інвойсом №90021572 від 14.11.2022р., оскільки даний вантаж є наливним, що по суті не дає можливості точно визначити його вагу до моменту відвантаження.

Проте, суд вважає необхідним відмітити, що МК України не передбачено подання до митного оформлення документів, що стосуються визначення митної вартості товарів за минулими поставками, в тому числі і платіжного доручення, до якого включена вартість товару за попередньою поставкою, оскільки митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто митна вартість товару визначається на підставі документів, що стосується кожної окремої партії товарів, яка переміщується через митний кордон України, та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Згідно з проформою-інвойс №90021572 від 14.11.2022р. платіж за товар було здійснено на умовах «100% попередньої оплати» у строк до 09.12.2022р.

Крім того, на момент поставки товару в 2022 році згідно з проформою-інвойсом №90021572 від 14.11.2022р. сторонами ще не було укладено додаткової угоди від 16.01.2023р. до контракту №0405 від 04.05.2022р., якою передбачалося сплата суми заборгованості у розмірі 204 Євро, що утворилася за 2022 рік, під час оплати першої партії товару, запланованої до постачання в 2023 році.

Тобто на момент митного оформлення минулої поставки товару його повна вартість вже мала бути сплачена.

Водночас, у пред`явленому позивачем до митного оформлення платіжному документу від 21.02.2023р. №300 була вказана сума, яка включала також і 204 Євро та стосувалася оплати згідно з ВМД 22UА805020013798U7 від 15.12.2022р. за минулою поставкою, отже у випадку не врахування такої суми під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за поставкою в 2023 році із відповідної суми взагалі не будуть обчислені відповідні платежі до бюджету, оскільки така сума фактично не ввійшла до митної вартості товарів ані під час митного оформлення минулої поставки товару в 2022 році, ані під час його митного оформлення за поставкою в 2023 році.

Отже, сума у розмірі 204 Євро не була і не є сумою, яка станом на 2022 рік базувалася на ціні, що фактично сплачена чи підлягала сплаті за товар згідно з ВМД 22UА805020013798U7 від 15.12.2022р. за минулою поставкою, а тому вона фактично стосується поставки в 2023 році та вона повинна враховуватися під час визначення митної вартості товару за митною декларацією №23UA805020002152U7.

Отож митна вартість товару, в даному випадку, відповідно до умов контракту та статті 49 МК України має базуватися на ціні, що фактично сплачена.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 53 КМ України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

А тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, у своєму повідомленні, на думку суду, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Проте, позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 р. № UA805000/2023/000010/1.

Відповідно до статті 55 МК України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Зазначеним вимогам спірне рішення про коригування митної вартості відповідає, оскільки містить всю передбачену законом інформацію, у графі 33 вказаного рішення зазначені та обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 04 липня 2022 року №804/1053/16 касаційне провадження № К/9901/45832/18, зокрема зазначає наступне: «Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи».

З огляду на встановлені судом обставини, визначення митницею митної вартості імпортованого товару за другорядним методом є правомірним.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 р. № UA805000/2023/000010/1 Сумська митниця діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами довів правомірність оскаржуваного рішення, яке прийняте з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів належить відмовити.

При цьому, суд відхиляє наведені у відзиві доводи представника відповідача про те, що інформація у банківському платіжному дорученні стосовно адреси місцезнаходження банку отримувача, а саме: CITIBANK CENTRE 25 CANADA SQUARE UNITED KINGDOM, відрізняється від тієї, що зазначена в зовнішньоекономічному договорі від 04.05.2022 №0405; а також про відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури, та те, що рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно- експедиційних послуг не містить умов платежу, як передбачено графою 20 наказу Мінфіну від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», оскільки такі доводи не були покладені в обґрунтування оскаржуваного рішення, що вбачається з його змісту, а тому вони не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Сумської митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про скасуваня рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 14.06.2023 р.

Суддя О.О. Осіпова