Ухвала суду № 111533322, 14.06.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 червня 2023 року Справа № 480/5673/23

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:

1. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на відшкодування заподіяної позивачу матеріальної шкоди кошти в розмірі 409031,86 гривень з нарахуванням компенсації втрати доходів.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди кошти в розмірі 45000,0 гривень;

3. Зобов`язати відповідача у триденний термін завдану матеріальну та моральну шкоду на суму 454031,86 грн перерахувати за реквізитами власника карткового рахунку ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивач, заявляє про недовіру за його впевненості в упередженості всього складу суддів Сумського окружного адміністративного суду. Також додатком до позовної заяви позивачем додано клопотання про відвід усьому складу Сумського окружного адміністративного суду.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що воно є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Так, з підстав, зазначених у ст.ст. 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи може заявити відвід судді чи складу суду, яким розглядається справа.

При цьому на підставі ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд наголошує, що позивач, звертаючись за захистом своїх прав до Сумського окружного адміністративного суду, одночасно з поданням позовної заяви, заявляє про недовіру не конкретному судді, який розглядає спір за його позовною заявою, а усьому складу Сумського окружного адміністративного суду, що не може свідчити про завявлення відводу судді ДісціА.Б. у розумінні ст.39 КАС України.

Також у позовній заяві позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 25 КАС України, просить звернутися до голови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду щодо направлення матеріалів скарги з Сумського окружного адміністративного суду до іншого суду першої інстанції.

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 28 КАС України ухвалою суду вищої інстанції визначається підсудність лише справ, у яких однією із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами.

Підстави для передачі адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду визначені ч. 1-2 ст. 29 КАС України.

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, у випадку, визначеному пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, зокрема, після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи чи, якщо однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду.

Отже положеннями цієї статті визначено вичерпний перелік підстав для передачі справи на розгляд іншого адміністративного суду. При цьому вказана норма не передбачає підстав для передачі справи на розгляд до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду для визначення підсудності справи.

Позивачем у своєму клопотанні не наведено, а судом не встановлено, визначених КАС України, підстав для передачі справи на розгляд іншого суду чи передачі до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду для визначення підсудності справи. При цьому посилання позивача на ч. 2 ст. 25 КАС України є помилковим, оскільки у вказаній нормі такі підстави не зазначені та порядок передачі справ за підсудністю не встановлений.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання про передачу матеріалів справи до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду щодо вирішення питання про направлення матеріалів справи до іншого суду першої інстанції слід відмовити.

Крім того, приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

За наслідками перевірки позовної заяви та доданих до неї доказів встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 грн), тобто 1073,60 грн.

Суд зазначає, що позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 480/7219/21 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки № 52135, з урахуванням виплачених сум. Однак відповідачем вимоги суду не було виконано, не виплачено заборгованість із перерахованої пенсії, чим завдано йому матеріальну та моральну шкоду. Також позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати нарахованої пенсії. До позовної заяви також додано розрахунок ціни позову станом на 01.06.2023, який включає пеню 120%, інфляційні витрати та 3% річних за період з 2019 по 2022 роки.

Так, суд зазначає, що відповідно до пункту 7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, спори про відшкодування передбаченихстаттею 625 Цивільного кодексу Українигрошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов`язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов`язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.

Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов`язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Отже, можна дійти висновку, щоспори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання є похідними від вирішення спорів, які виникли внаслідок невиконання суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), а тому повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Позивач, посилаючись на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, просить звільнити його від сплати судового збору.

Проте, суд зазначає, що частиною п`ятою статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. Слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано протиправною бездіяльність відповідача і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі №9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі№826/12286/15,від 30 липня 2020 року у справі №9901/194/20, від 01 грудня 2022 року у справі №360/3119/21.

Відтак, вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 45000 грн є майновою.

Таким чином, дослідивши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено дві вимоги майного характеру: про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 409031,86 грн та моральної шкоди у розмірі 45000 грн., а також одну вимогу немайнового характеру щодо виплати компенсації втрати частини доходів.

Отже, сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає 5613,92 грн ((409031,86 + 45000) * 1%) + 1073, 60 грн.

Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, ухвала від 12.04.2023 у справі №520/17342/18.

Також у клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач посилається на частину третю статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Однак суд зазначає, що даний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на публічно-правові відносини. У цій справі позивач звернувся до суду з позовною заявою не як споживач, а відповідач не є виробником чи продавцем товарів, виконавцем робіт або надавачем послуг у розумінні цього Закону. Таким чином, положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин не може бути застосовано.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, оскільки предметом позову є захист соціальних прав позивача, за наявності призначеної субсидії - як свідоцтва незадовільного майнового стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є зокрема незадовільний майновий стан фізичної особи. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд зазначає, що майновий стан визначається за сукупністю доказів, зокрема: довідки про доходи за попередній календарний рік, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків.

При цьому, позивачем до суду подано копії протоколів про перерахунок пенсії, відповідно до яких позивач з 01.01.2020 отримує пенсію в розмірі 8807,32 грн, а з 01.03.2022 - 10040,34 грн, з огляду на які суд вважає, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Будь-яких інших доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача ним суду не надано, тому на даний час у суду відсутні підстави для задоволення клопотання та звільнення позивача від сплати судового збору з цих підстав.

Таким чином, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або надати докази сплати судового збору у сумі 5613,92 грн, які мають бути перераховані за наступними реквізитами:

- Рахунок - UA878999980313151206084018540

- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101

-Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)

- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404

- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

-Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

-Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотань позивача про відвід всьому складу Сумського окружного адміністративного суду та про звернення до голови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду щодо направлення матеріалів скарги з Сумського окружного адміністративного суду до іншого суду першої інстанції - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Б. Діска