Рішення № 111533229, 14.06.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року Справа № 480/882/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/882/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошового забезпечення, і просить суд:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2022 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повні роки служби з урахуванням уже виплачених коштів за 2 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби за контрактом, речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, та без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену у витягу з наказу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідною займаною посадою, передбаченну Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб`та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію мого грошового забезпечення за період з 24.02.2022 до 26.12.2022;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 26.12.2022 до дня прийняття рішення судом у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення 550,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2022 позивач був призваний до лав Збройних Сил України, на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, призначений на посаду командира 1 мінометного взводу мінометної батареї в/ч НОМЕР_2 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 20.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 № 308, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі позивача звільнено відповідно до п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 26.12.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач зазначає, що при звільненні з військової служби, виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з ним не було проведено повного розрахунку, не нараховано та не виплачено, зокрема, у повному обсязі компенсацію вартості за неотримане під час проходження служби речове майно за період служби з 24.02.2022 до 26.12.2022, індексацію грошового забезпечення за період служби з 24.02.2022 до 26.12.2022, зазначено, однак не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, не у повному обсязі виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен рік служби - виплачено за 2 повних років служби, а не 3 роки.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до абз.3 п.3.318 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №20 позивачеві дійсно було розраховано вислугу років (станом на 24.02.2022) 3 роки 0 місяців 0 днів, дане нарахування було здійснено помилково у зв`язку із необхідністю особі, відповідальній за ведення обліку особового складу військової частини НОМЕР_1 , провести значний обсяг робіт по зарахуванню до списків особового складу 351 військовослужбовця. По звільненню позивача з військової служби його вислугу років було перевірено та внесено правильні дані по такій вислузі на момент звільнення до його військового квитка офіцера запасу, а саме, 2 роки 9 місяців 19 днів та відповідно до таких даних здійснено виплату належного йому грошового забезпечення.

Враховуючи, що у позивач на дату звільнення не мав 10 років вислуги років, а тому права на виплату, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2022 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повні роки служби, з урахуванням уже виплачених коштів за 2 роки, також не має .

Також зазначив, відповідно до п.17 р.ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі, таким чином, права на виплату грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна за виключенням обов`язкових платежів за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не має права.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу зазначену у витягу з наказу про звільнення з військової служби матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного забезпечення за відповідною займаною посадою, передбаченою Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зауважує, що позивача, відповідно до п.415 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (но стройовій частині) від 20.12.2022 №370, було включено до списків особового складу, який повинен отримати вищезазначену матеріальну допомогу та витяг із такого наказу направлено до військової частини НОМЕР_3 , яка є забезпечувальним органом військової частини НОМЕР_1 . Станом на теперішній час грошового забезпечення для надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного забезпечення за відповідною займаною посадою, передбаченою Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 до військової частини НОМЕР_1 не надходило, тому виплатити її неможливо.

Крім того, зазначив, що нарахувати та виплатити позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 26.12.2022 відповідач не має права, оскільки позивач вже отримував такі виплати, що підтверджується довідкою про виплачену йому суму індексації.

Позивачем було подано відповідь на відзив, якою просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та зазначив, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби» означає, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Також, зазначено, що Законом № 2011-ХІІ регламентовано право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, наголосив, що матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідною займаною посадою не отримував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 20 позивача призвано ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24 лютого 2022 року та призначено на посаду КОМАНДИРА 1 МІНОМЕТНОГО ВЗВОДУ МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 №308, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі позивача звільнено відповідно до п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 26.12.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Також у вказанову витязі з наказу зазначено наступне:

"Виплатити горошову компенсацію за 22 дні невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік.

Грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік отримав.

Виплатити грошове забезпечення по 26 грудня 2022 року включно.

Виплатити премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 202% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 01 по 26 грудня 2022 року включно.

Виплатити додаткову винагороду за період з 01 по 26 грудня 2022 року включно.

Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню.

Вислуга років у Збройних Силах станом на 26 грудня 2022 року становить: календарна 2 роки 9 місяців 19 днів, пільгова 00 років 00 місяців 00 дні, загальна 2 роки 9 місяців 19 днів.

Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений."

Як зазначає позивач у позові, при звільненні з військової служби, виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з ним не було проведено повного розрахунку, не нараховано та не виплачено: у повному обсязі компенсацію вартості за не отримане під час проходження служби речове майно за період служби з 24.02.2022 до 26.12.2022, індексацію грошового забезпечення за період служби з 24.02.2022 до 26.12.2022, зазначено, однак не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, не у повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен рік служби - виплачено за 2 повних років служби, а не 3 роки.

Таким чином, спірним є нарахування та виплата: одноразової грошової допомоги при звільненні; грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідною займаною посадою; індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 до 26.12.2022.

Крім того, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 26.12.2022 до дня прийняття рішення судом у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення 550,62 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2022 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повні роки служби з урахуванням уже виплачених коштів за 2 роки, суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 2 Закону № 2011-ХІІ визначає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.2022 позивач був призваний до лав Збройних сил України згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, призначений на посаду командира 1 мінометного взводу мінометної батареї в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 № 20, крім того, в даному витязі зазначається, що календарна вислуга років позивача складає 3 роки, 0 місяців, 0 днів.

Поряд з цим, відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 № 308, яким у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі позивача звільнено відповідно до п.2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 26.12.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, календарна вислуга років складає 2 роки 9 місяців 19 днів.

Відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 2 повні роки служби згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 № 308, проти чого не заперечує позивач.

Проте, позивачем не оспорюється та не є предметом розгляду справи витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 № 308 щодо визначення позивачу розрахунку вислуги років в календарному обчисленні.

Позивачем не зазначається та не обґрунтовується, який саме період військової служби, на яких саме посадах не враховано відповідачем до вислуги років у зазначеному наказі. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 № 308 позивачем не оспорюється, не є предметом розгляду даної справи, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2022 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повні роки служби, з урахуванням уже виплачених коштів за 2 роки, не підлягає задоволенню.

Крім того, як зауважується відповідачем у відзиві, після звільнення позивача з військової служби розрахунок його вислуги було перевірено та внесено правильні дані на момент звільнення до його військового квитка офіцера запасу, а саме: 2 роки 9 місяців 19 днів та відповідно до таких даних здійснено виплату належного йому грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби за контрактом, речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, та без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до п.3.318 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №20 ОСОБА_1 було призвано до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію Сумським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.17 р.ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Враховуючи, що позивача було призвано під час мобілізації на особливий період, а також норми Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, права на виплату грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна за виключенням обов`язкових платежів за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не має, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену у витягу з наказу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідною займаною посадою, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб`та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, суд зазначає наступне.

Основні засади соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про правовий та соціальний статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011 визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, яким регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (даліПоложення).

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 242 Положення передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентована розділом ХХІV Порядку № 260.

Так, згідно з пунктом 1 розділу ХХІV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 розділу ХХІV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Абзацом четвертим пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 визначено, що під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами.

Згідно з пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.

Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейне" визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повноваження щодо визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надано Міністру оборони України.

Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та Порядком № 260 встановлено лише верхній, граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищує місячного грошового забезпечення. Також право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Таким чином, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.

Суд також звертає увагу на те, що 31.01.2022 Міністерством оборони України прийнято наказ № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік».

Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 року № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.

Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально- побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини.

Накази про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту у випадках, визначених в абзацах п`ятому - сьомому цього пункту, видавати після погодження рапортів: військовослужбовців, які проходять військову службу у військових частинах, підпорядкованих видам (родам) військ (сил), та командуваннях видів (родів) військ (сил), - з командувачами видів (родів) військ (сил) Збройних Сил України.

Як встановлено судом, позивач не подав рапорт, яким просив клопотання перед вищим командуванням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, а з посиланням на норми законодавства лише зазначив, що йому взагалі не виплачено спірної допомоги.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що право на отримання вищезазначеної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення за відповідною займаною посадою на момент звільнення з військової служби позивач матиме лише у випадку отримання відповідачем бюджетних асигнувань відповідного розміру.

Поміж тим, відповідачем взагалі не зазначено у відзиві, чи виплачено позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №308 від 26.12.2022.

Суд також звертає увагу на те, позивачем ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив не було зазначено підстави визначені пунктом 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 № 30 переліку підстав, за наявності яких виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється у розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, враховуючи викладене, а також той факт, що відповідачем матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №308 від 26.12.2022 не виплачено, суд дійшов висновку, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань 2022 рік згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №308 від 26.12.2022.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2022 до 26.12.2022, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка №9ф від 27.02.2023, згідно якої позивачу виплачено індексацію за період 2022 року у сумі 10964,78 грн, що не заперечується самим позивачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 26.12.2022 до дня прийняття рішення судом у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення 550,62 грн, суд зазначає, що оскільки розрахунок з позивачем, згідно матеріалів справи, проведений лише частково, то вимоги про виплату за затримку розрахунку при звільненні, є передчасними, а відтак ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 26.12.2022 до дня прийняття рішення судом, суд також визнає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп\2012 від 22.02.2012, аналіз ст.ст.116, 117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно з постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП У країни, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим порушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, який є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У даному випадку не існує спору про стягнення суми заборгованості по невиплаченій заробітній платі, мова іде про зобов`язання виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, тобто сума заборгованості не визначена.

Також відсутній факт проведення з позивачем остаточного розрахунку, який є обов`язковим при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

З урахуванням того, що у задоволенні позовної вимоги, за яку було сплачено судовий збір відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошового забезпечення задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань 2022 рік згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №308 від 26.12.2022.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька