Ухвала суду № 111522512, 13.06.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16099/23

Провадження № 2/127/1938/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 доУправління усправах національностейта релігійВінницької облдержадміністраціїпро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дію, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації щодо реєстрації Статуту Свято-Покровської релігійної громади Української православної церкви Тульчинської єпархії у новій редакції;

- зобов`язати Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації здійснити реєстрацію Статуту Релігійної громади статуту Свято- Покровської релігійної громади Української православної церкви Тульчинської єпархії у новій редакції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19).

Разом з тим, пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено,що юрисдикціяадміністративних судівпоширюється насправи упублічно-правовихспорах,зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1частини 1статті 4КАС Українивизначено,що адміністративнасправа -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

-хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 надала оцінку підсудності спорів, пов`язаних з діяльністю релігійних організацій в Україні.

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» № 987-ХІІ, який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року (Закон).

Положеннями статті 14 вказаного Закону було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнятоГПК.

Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.

В подальшому Верховною Радою України з ЦПК України була виключена глава 31-А та було прийнято КАС України, який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Нормами КАС України було визначено юрисдикцію спорів, у яких, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4).

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІвнесені не були.

При цьому, КАС поряд з ЦПК та ГПК є спеціальними нормативними актами, до предмета регулювання яких входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути на цей час предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.

А тому, положення Закону № 987-ХІІ щодо судового оскарження рішення органу державної влади про відмову в реєстрації змін до установчих документів релігійної організації в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України, є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі №461/3008/20.

На виконання ухвали суду від 05.06.2023 року про залишення матеріалів позовної заяви без руху, позивачем надано Протокол №1 загальних зборів Свято-Покровськоїрелігійної громадиУкраїнської православноїцеркви Тульчинської єпархіївід 27.05.2022року.Так,зі змістувказаного протоколувбачається,що ОСОБА_1 діє якуповноважена особарелігійної громади,голова Парафіяльної ради в інтересах Свято-Покровської релігійної громади Української православної церкви Тульчинської єпархії.

Отже, виходячи з аналізу вказаного вище документу, приходжу до висновку, що позивачем у цій справі виступає юридична особа релігійна громада «Свято-Покровської релігійної громади Української православної церкви Тульчинської єпархії», а не її учасник. При цьому, відсутній спір між релігійною організацією та її учасником та корпоративного спору між учасниками релігійної організації з приводу керівника релігійної громади. Разом з тим, рішення державного реєстратора, яке оскаржується релігійною організацією у даній справі не має похідного характеру (тобто оскарження даного рішення не обумовлене будь-яким іншим оспорюванням тих чи інших дії чи рішень в середині релігійної організації).

Таким чином,суд дійшоввисновку,що зверненнярелігійної організаціїдо судуіз цимпозовом покликаненеобхідністю захиступрав релігійноїорганізації усфері публічно-правовихвідносин,а некорпоративних тамайнових прав,що виключаєрозгляд цієїсправи впорядку господарського чицивільного судочинства, натомість підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові №500/765/21 від 07.02.2022 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на викладені положення норм чинного законодавства та заявлені вимоги, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260, 352, 354 ЦПК України суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити увідкритті провадженняу справіза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дію.

Роз`яснити позивачу його право звернення до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дію.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: