Рішення № 111519217, 02.06.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/432/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г., за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/432/23 за позовом: Приватного підприємства Прем`єра Південь(73020, м. Херсон, вул. М. Куліша, буд.11, кв.32, код 34785446)

до відповідача: Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23, код 31918234)

про стягнення 849 561, 59 грн.

Представники:

від позивача: Машкіна В.М., за довіреністю

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Прем`єра Південь звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця про стягнення 849 561, 59 грн.

В обґрунтовані позовних вимог, заявник посилається на неналежне виконання відповідачем договору № 09/10-2020 від 09.10.2020 року.

Ухвалою від 03.02.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства Прем`єра Південь було залишено без руху.

07.02.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3766/23) від Приватного підприємства Прем`єра Південь про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2023р. було відкрито провадження по справі №916/628/23, справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23.

Згідно ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання положень названого Закону Господарським судом Одеської області вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачем були надані клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою господарського суду від 01.05.2023р. було відмовлено в задоволенні вказаних клопотань, підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи у спосіб, визначений ч. 1 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватним підприємством Прем`єра Південь (Позивач) укладено договір № 09/10-2020 від 09.10.2020 р. (Договір поставки) з Дочірнім підприємством Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (Відповідач).

За умовами п. 1.1, 1.2 Договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар, окремими партіями згідно заявок покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Згідно пункту 2.1. договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам, які діють в Україні: ДСТУ, ТУ, іншими технічними документами, які встановлюють вимоги до його якості та іншим умовам якості.

Відповідно до п. 2.3. зазначено, що якість кожної партії товару на відповідності вимогам п. 2.1. визначається покупцем в момент приймання партії товару. Претензії до якості товару після його отримання в ємкості покупця не приймаються постачальником.

Згідно п. 3.1. договору ціна договору складається із суми всіх специфікацій на основі рахунків та видаткових накладних на поставлений товар в межах строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у даному договорі, протягом 15 банківських днів після отримання товару на підставі рахунку-фактури.

За умовами п. 5.4., 5.5. договору датою поставки товару вважається дата отримання покупцем та оформлення уповноваженими представниками сторін, у встановленому чинним законодавством порядку, видаткових накладних та право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару, який вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем н підставі підписаних сторонами видаткових накладних.

Позивачем було здійснено поставки за наступними видатковими накладниими:

- № 278 від 10.10.2020 року на суму 389 070, 50 грн.;

- № 309 від 23.10.2020 року на суму 245 044, 80 грн.;

- №312 від 24.10.2020 року на суму 403 921, 70 грн.

15.04.2021 року філією Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України було здійснено оплату за видатковою накладною № 278 від 10.10.2020 року згідно платіжного доручення № 4008 від 15.04.2021 року з призначенням платежу згідно рахунку № 287 та частково здійснено оплату за видатковою накладною № 309 від 23.10.2020 року у розмірі 177 930 грн. згідно платіжного доручення № 4009 від 15.04.2021 року з призначенням платежу згідно рахунку № 335.

З урахуванням вказаних сплат відповідачем неоплаченою залишилась видаткова накладна № 312 від 24.10.2020 року у розмірі 403 921,70 грн. та частково неоплаченою видаткова накладна № 309 від 23.10.2020 року у розмірі 67 114, 80 грн., заборгованість в сумі складає 471 036, 50 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем договору поставки №292/21-О від 25.11.2021р. нараховано 138 810,53грн. пені, 33 114,98 грн. 3 % річних, 206 599,58 грн. інфляційного збільшення.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення Приватного підприємства Прем`єра Південь до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Приватним підприємством Прем`єра Південь (Позивач) укладено договір № 09/10-2020 від 09.10.2020 р. (Договір поставки) з Дочірнім підприємством Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (Відповідач).

За умовами п. 1.1, 1.2 Договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар, окремими партіями згідно заявок покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем було здійснено поставки за наступними видатковими накладниими:

- № 278 від 10.10.2020 року на суму 389 070, 50 грн.;

- № 309 від 23.10.2020 року на суму 245 044, 80 грн.;

- №312 від 24.10.2020 року на суму 403 921, 70 грн.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у даному договорі, протягом 15 банківських днів після отримання товару на підставі рахунку-фактури.

15.04.2021 року філією Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України було здійснено оплату за видатковою накладною № 278 від 10.10.2020 року згідно платіжного доручення № 4008 від 15.04.2021 року з призначенням платежу згідно рахунку № 287 та частково здійснено оплату за видатковою накладною № 309 від 23.10.2020 року у розмірі 177 930 грн. згідно платіжного доручення № 4009 від 15.04.2021 року з призначенням платежу згідно рахунку № 335.

З урахуванням вказаних сплат відповідачем неоплаченою залишилась видаткова накладна № 312 від 24.10.2020 року у розмірі 403 921,70 грн. та частково неоплаченою видаткова накладна № 309 від 23.10.2020 року у розмірі 67 114, 80 грн., заборгованість в сумі складає 471 036, 50 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 471 036,50грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пеню в розмірі 138 810,53грн.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначив, що на момент звернення до суду з цим позовом позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 01.02.2023р.

Як уже було встановлено судом, з огляду на умови Договору відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар за накладною № 309 в строк до заборгованість за товар у строк по 13.11.2020 року та за накладною № 312 в строк до заборгованість за товар у строк по 13.11.2020 року.

У зв`язку зі зверненням позивачем із позовом у даній справі 01.02.2023р. строк позовної давності по стягненню пені, нарахованої на заборгованість, що виникла 13.11.2020р., обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 01.02.2022р.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення 138 810,53 грн. штрафу за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 15 банківських днів задоволенню не підлягають у зв"язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем по справі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 33 114,98 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 33 114,98 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 206 599,58грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 206 599,58грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Прем`єра Південь є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Прем`єра Південь(73020, м. Херсон, вул.М.Куліша, буд.11, кв.32, код 34785446) до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23, код 31918234) задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23, код 31918234) на користь Приватного підприємства Прем`єра Південь(73020, м. Херсон, вул.М.Куліша, буд.11, кв.32, код 34785446) основний борг в сумі 471 036 (Чотириста сімдесят одна тисяча тридцять шість)грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 33 114 (Тридцять три тисячі сто чотирнадцять)грн. 98 коп., інфляційні витрати в сумі 206 599 (Двісті шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять)грн. 58 коп., та судовий збір 10 661 (Десять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 27 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 червня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна