Рішення № 111519189, 14.06.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року Справа № 915/517/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін,

справу № 915/517/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ",

вул. Запорізька, 49, м. Нікополь, Дніпропетровська обла., 53200;

rados-2009@ukr.net;

ІНФОРМАЦІЯ_1;

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом",

вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032,

в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

office@sunpp.atom.gov.ua;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 578614,05 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "РАДОС СВ" пред?явлено позов про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі ? ДП "НАЕК "Енергоатом", ВП "ПУ АЕС") грошових коштів у загальній сумі 578614,05 грн., із яких: 70182,01 грн. ? 3 % річних; 508432,03 грн. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобов?язань за укладеним з ТОВ "РАДОС СВ" договором на постачання товару від 25.06.2021 № 53-123-01-21-07003 (далі - договір), а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість, стягнута з відповідача рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21; за період прострочення сплати указаної заборгованості позивачем на суму цієї заборгованості здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ДП "НАЕК "Енергоатом" у відзиві від 20.04.2023 № 32/488 не заперечило існування прострочення за договором, проте зазначило, що станом на 29.03.2023 заборгованість, стягнення нарахувань на котру є предметом спору, погашена у повному обсязі; крім того, відповідач вважає виконані позивачем розрахунки нарахувань на суму прострочення такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідач указав, що відповідно до п. 2.2 договору, оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 договору. Отже, початок перебігу строку на оплату товару, починається саме з моменту виконання позивачем усіх визначених пунктом 2.2 умов, у повному обсязі.

За твердженнями відповідача, поставка товару за договором, проходження вхідного контролю, та реєстрація податкових накладних в ЄРПН, відбулися у наступні строки: 1) дата фактичної поставки - 02.07.2021; 2) дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 3.2 Договору) - 30.07.2021; 3) дата проходження ВК (п. 5.1 Договору) - 07.07.2021.

Відповідач стверджує, що, з урахуванням наведених вище обставин, граничний термін оплати товару за умовами п. 2.2 договору - 04.10.2021. Таким чином, розрахунки інфляційних втрат та 3% річних можуть здійснюватися лише з 05.10.2021, а не з 07.09.2021, як це здійснено позивачем.

Відповідач також зазначив, що порушення строків оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації на ринку електричної енергії України; в умовах функціонування нового ринку електричної енергії існує надвелика заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за відпущену електричну енергію. У зв?язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" та суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії виникла криза неплатежів, що, у свою чергу, призвело до порушення відповідачем строків виконання зобов?язань за договорами, зокрема, і за договором від 25.06.2021 № 53-123-01-21-07003.

Викладені обставини відповідач вважає такими, що свідчать про відсутність його вини у порушенні умов договору, як підстави для відповідальності.

ТОВ "РАДОС СВ" у відповіді на відзив від 08.05.2023 № 434 виклало незгоду з твердженнями відповідача щодо неправильного обчислення позивачем періодів нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, позивач зазначив, що остаточна поставка товару за договором була здійсненна 02.07.2021; за фактом поставки складено рахунок на оплату від 01.07.2021 № 44 на суму 1537657,40 грн. без ПДВ.

ТОВ "РАДОС СВ" склало та подало на реєстрацію податкову накладну від 01.07.2021 № 43, яка була зареєстрована в ЄРПН, що було підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21.

На думку позивача, з урахуванням положень п. 2.2 договору, граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно указаної видаткової накладної є 06.09.2021.

Отже, з 07.09.2021 (а не з 05.10.2021, як про це зазначає відповідач) за ВП "ПУ АЕС" рахувалася заборгованість в сумі 1537657,40 грн.

Таким чином, позивач правомірно, з дотриманням матеріального та процесуального законодавства здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, на думку позивача, відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів.

Так, відповідач не надав жодних належних доказів, які б:

- обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов?язання зі своєчасної оплати поставленого товару;

- обґрунтовували доводи та підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду даної справи судом;

- доводили б ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову.

Додатково, позивач звернув увагу суду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/11610/20, стягнуто на користь відповідача з ДП "Гарантований покупець" 3747022503,50 грн. основного боргу, 78762707,84 грн. ? пені, 269879244,19 грн. ? штрафу, 26841498,41 грн. ? 3% річних та 21768780,75 грн. ? інфляційних витрат. Тобто, за указаним рішенням суду на рахунок відповідача стягнуто більше ніж 4,14 млрд. грн., що вказує про наявність у відповідача коштів і небажання останнього своєчасно виконувати обов?язки з оплати товару по договорам поставки.

Відповідач у запереченнях від 29.05.2023 № 32/634 на відповідь на відзив наполягав на твердженнях про відсутність вини ВП "ПУ АЕС" у порушенні умов договору, з посиланнями на: втрату відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС; виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов?язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу; необхідність в указаних вище умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської).

Позивач у поясненнях від 08.06.2023 № 582 наполягав на доводах, викладених у відповіді на відзив, зазначивши також, що відповідач є суб?єктом господарювання, а тому усі ризики своєї діяльності свідомо розуміє і повинен враховувати на етапі укладення договорів.

Крім того, ТОВ "РАДОС СВ" є невеликим підприємством, яке своєчасно сплачує податки до місцевого бюджету та виконує обов?язки перед своїм персоналом щодо оплати заробітної плати, не дивлячись на те, що м. Нікополь внесено до переліку територій, на яких проводяться активні бойові дії. З вересня 2022 року підприємство позивача неодноразово потрапляло під обстріли окупаційної російської армії та частково було зруйноване.

За такого, на думку позивача, посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан не може братися до уваги.

Окрім документів по суті справи відповідачем подане клопотання від 29.05.2023 № 32/633 про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %.

Клопотання мотивоване зазначеними вище посиланнями на складний фінансовий стан відповідача, кризову ситуацію на ринку електричної енергії України, відсутність вини ВП "ПУ АЕС" у порушенні умов договору, як підстави для відповідальності, а також тим, що відповідач не ухилявся від сплати основного боргу; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов?язань.

Позивач у запереченнях від 08.06.2023 № 581 зазначив, що вважає указане вище клопотання не підлягаючим задоволенню з підстав, викладених у відповіді на відзив та поясненнях від 08.06.2023 № 582.

Позивач також зазначив, що санкція, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є неустойкою, а тому законодавчо не передбачене зменшення нарахованого розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, позивач зазначив, що на даний час знаходиться фактично на межі закриття через активні бойові дії на території м. Нікополя; наявність кредиторської заборгованості відповідача призводить до неможливості своєчасно здійснювати оплати за кредитними зобов?язаннями позивача.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір 25.06.2021 № 53-123-01-21-07003 на постачання товару (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ "РАДОС СВ" (постачальник) зобов`язалося передати ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЮУ АЕС" (назву якого у подальшому змінено на ВП "ПУ АЕС") (покупцю), а покупець ? прийняти та сплатити товар - код CPV 18140000-2 по ДК 021:2015- Аксесуари до робочого одягу (засоби індивідуального захисту), у кількості, асортименті і цінами, зазначеним специфікації № 1 та 2 (додатки до договору № 1 та № 2), що є невід`ємною частиною цього договору. Пік виготовлення товару - не раніше 2020 року. Місцем виконання цього договору, у т.ч. (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов?язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов?язань, пов?язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ (п.п. 1.1, 1.3 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору, загальна вартість товару є твердою та складає 3012507,62 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) є твердою та складає разом: 1537657,85 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги", у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- копії сертифікатів перевірки або експертизи типу, декларацій про відповідність, копій висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товар або сировину, з якої виготовляється товар.

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2017 (даний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом".

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата за ним відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та № 2 (додаток до договору № 1 та № 2) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов?язань ? до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов?язань за договором (п.п. 13.1-13.2 договору).

До договору сторонами укладено, зокрема, специфікацію № 1, в якій погоджено поставку товарів загальною вартістю 1537657,40 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ "РАДОС СВ" поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної від 01.07.2021 № 42 на суму 15370657 грн. 40 коп. з ПДВ.

ДП "НАЕК "Енергоатом" в порушення умов договору не оплатило кошти у розмірі 15370657,40 грн. за отриманий товар, у зв`язку з чим виник борг перед ТОВ "РАДОС СВ", стягнутий з відповідача рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21.

У подальшому відповідачем сплачено заборгованість, стягнуту судом у справі № 915/1788/21 у повному обсязі згідно платіжних доручень: від 27.02.2023 № УВТК/268 на суму 90000 грн.; від 07.03.2023 № УВТК/347 на суму 200000 грн.; від 13.03.2023 № УВТК/488 на суму 70000 грн.; від 14.03.2023 № УВТК/489 на суму 500000 грн.; від 22.03.2023 № УВТК/575 на суму 200000 грн.; від 24.03.2023 № УВТК/578 на суму 463874,07 грн.; від 24.03.2023 № УВТК/577 на суму 9483,43 грн.; від 24.03.2023 № УВТК/579 на суму 1932,90 грн.; від 24.03.2023 № УВТК/580 на суму 1137 грн.; від 24.03.2023 № УВТК/581 на суму 1230 грн.

Предметом спору в даній справі є стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення сплати указаної вище заборгованості, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначалося вище, згідно п. 2.2 договору, відповідач мав оплатити отриманий товар на протязі 45 робочих днів після постачання товару та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору.

У відповідності до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю, зокрема, документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат, тощо).

Згідно відмітки на видатковій накладній від 01.07.2021 № 42, проходження поставленим товаром вхідного контролю відбулося 07.07.2021.

Відповідну електронну податкову накладну оформлено та зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.07.2021 (накладна № 43від 01.07.2021), що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 30.07.2021 № 9214356402 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Викладені обставини не заперечені позивачем.

Отже, в даному випадку перебіг строку оплати поставленого за договором товару мав розпочатися не раніше виконання постачальником вимог п. 3.2 договору щодо надання покупцю електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, не раніше 30.07.2021.

Таким чином, оплата товару за договором мала бути проведеною відповідачем у строк до 04.10.2021 (30.07.2021 + 45 р.д.).

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, отримані товари ДП НАЕК "Енергоатом" у строк, визначений договором, не оплачені.

Доказів часткової або у повному обсязі оплати поставлених товарів матеріали справи не містять.

Викладені підстави зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, указує на те, що заборгованість за договором виникла внаслідок скрутного фінансового становища ВП "ЮУ АЕС" та фінансової кризи неплатежів, що свідчить про відсутність вини відповідача, як підстави для відповідальності. При цьому ВП "ЮУ АЕС" посилається на положення ст. 614 ЦК України.

Щодо указаних тверджень відповідача суд приходить до такого.

Умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов?язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої владні підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України/регіональною ТПП або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов?язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3-х місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду (п.п. 8.1-8.3 договору).

Такі умови договору кореспондуються з положеннями законодавства, згідно яких підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов?язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов?язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов?язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов?язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов?язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб?єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України

від 15.07.2014 № 40(3)).

Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб?єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ ? сертифікат (довідку) ТПП.

При цьому Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об?єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов?язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв?язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов?язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

В даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про настання обставин, передбачених пунктом 8.1 договору, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом ? сертифікатом ТПП.

Інших положень, які передбачали б можливість відстрочення виконання договірних зобов?язань з оплати поставленого товару, договір не містить.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем доведено порушення ВП "ПУ АЕС" обов?язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

В даному випадку відповідачем порушені договірні зобов?язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ "РАДОС СВ" виникло право на стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що нарахування 3 % річних здійснене позивачем на суму простроченої заборгованості по видатковій накладній від 01.07.2021 № 42 (1537657,40 грн.) за період 07.09.2021-23.03.2023, а нарахування інфляційних втрат ? за період вересень 2021 року - березень 2023 року.

Разом із тим, періоди указаних вище нарахувань позивачем визначені невірно.

Так, як визначено судом вище, оплата товару за договором мала бути проведеною відповідачем у строк до 04.10.2021, а тому нарахування за прострочення оплати за договором можливо здійснювати з 05.10.2021.

Судом за допомогою програми "IpLex" здійснено перерахунок 3% річних за загальний період прострочення 05.10.2021-23.03.2023 (з урахуванням здійснених відповідачем погашень), і вони склали суму 66643,28 грн.; інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року склали суму 497535,61 грн., а тому саме ці суми належить стягнути з відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій), тобто пені та/або штрафу. Предметом спору у даній справі є виключно стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, позивачем не заявлено до стягнення пеню.

За такого указане вище клопотання не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у загальній сумі 564178,89 грн., із яких: 66643,28 грн. ? 3 % річних; 497535,61 грн. ? інфляційні втрати.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат з оплати судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплаченим судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ "РАДОС СВ" оплачено звернення до суду з позовом у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 29.03.2023 № 539 на суму 8679,21 грн.

Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги у загальній сумі 564178,89 грн., яка підлягає оплаті судовим збором у сумі 8462,68 грн. (564178,89 * 1,5%).

Отже, таку суму судового збору належить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Позивач в прохальній частині позовної заяви також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

До позовної заяви на виконання ст. 124 ГПК України позивачем долучено попередній розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 4000,00 грн., а саме:

- 4000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України) відповідно до п. 6.2 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" ? у справах по ГПК України участь у суді першої інстанції (підготовка позовної заяви) згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023;

- 28930,70 грн. - у разі задоволення позовних вимог 5 % від ціни позову відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" ? у справах по ГПК України участь у суді першої інстанції (Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023.

Відповідачем подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 1000 грн.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що доводи позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. та 5 % у разі задоволення позовних вимог зводяться лише до наявності в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги (адвокатської угоди) від 02.01.2023, копії ордеру про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, але відсутнє платіжне доручення про попередню оплату судового супроводу.

Відповідач зазначає, зокрема, що в договорі про надання правничої допомоги не зазначено розрахунку вартості професійної допомоги; відсутній опис виконаної роботи; заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, мають неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатських послуг, зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін. Позивач не довів надання йому адвокатських послуг.

Позивачем у запереченнях від 07.06.2023 № 576 на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката зазначено, зокрема, що АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" у повному обсязі виконані зобов?язання за договором про надання правничої допомоги, що підтверджується актом про надання правової допомоги від 29.03.2023; позивачем оплачені послуги АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" в сумі 4000 грн. згідно наявної у матеріалах справи довідки про отримання коштів.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023, укладеним між АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" та ТОВ "РАДОС СВ" (клієнт);

- актом про надання правової допомоги б/н від 29.03.2023 на суму 32930,70 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023.

- листом АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" без дати та номера, в якому зазначено про отримання останнім винагороди за правову допомогу в сумі 4000 грн.

- ордером серії АЕ № 1189985 від 29.03.2023;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4250 від 22.04.2019;

- посвідченням адвоката України Кобеляцького Д.М. № 1973 від 22.04.2019.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, позивачем документально підтверджено користування послугами адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об?єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, то суд зазначає, що обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, суд з урахуванням клопотання відповідача дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат на професійну правничу допомогу є оплата у розмірі 4000 грн.

Разом із тим, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, якими передбачено покладання судових витрат з оплати судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3900,16 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція", промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", вул. Запорізька, 49, м. Нікополь, Дніпропетровська обла., 53200, ідентифікаційний код 44055420, грошові кошти у загальній сумі 564178,89 грн., із яких: 66643,28 грн. ? 3 % річних; 497535,61 грн. ? інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 8462,68 грн. та грошові кошти на відшкодування витрат з оплати правничої допомоги в сумі 3900,16 грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Давченко