Ухвала суду № 111518115, 14.06.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

14 червня 2023 року № 903/613/23 за позовом: підприємця Кіпрі Сергія Юрійовича, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Електротехнічна Компанія», м. Луцьк

про стягнення 539 634 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

встановив: 13.04.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява підприємця Кіпрі Сергія Юрійовича від 02.06.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Електротехнічна Компанія» про стягнення 539 634 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договори поставки товарів №0103 від 01.03.2021, зберігання №0103/3 від 01.03.2021.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

З аналізу частини першої статті 173 ГПК України вбачається, що позивач має право на об`єднання в одній позовній заяві кількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.

Зі змісту частини першої статті 173 ГПК України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Окрім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Згідно позовної заяви підприємець Кіпря Сергій Юрійович просить стягнути з ТОВ «Волинська Електротехнічна Компанія» грошові кошти, зокрема відшкодування вартості поставлених, але не оплачених стояків в сумі 358 680 грн. 00 коп. на підставі договорів:

- поставки товарів №0103 від 01.03.2021, згідно якого підприємець Кіпря Сергій Юрійович є постачальником, ТОВ «Волинська Електротехнічна Компанія» - замовником;

- зберігання №0103/3 від 01.03.2021, згідно якого підприємець Кіпря Сергій Юрійович є поклажодавець, ТОВ «Волинська Електротехнічна Компанія» - зберігач;

У позовній заяві позивач зазначає про поставку товару згідно договору поставки від 01.03.2021 №0103 та не повну його оплату.

До позовної заяви додає акти приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, акти наданих послуг по зберіганню.

У клопотанні від 02.06.2023 позивач просить витребувати у відповідача документи про фактичні залишки матеріальних цінностей, що були передані на відповідальне зберігання позивачем за договором зберігання №0103/3 від 01.03.2021; інформацію про фактично поставлену електротехнічну продукцію у вигляді стояків; про облік вимірювань чи перевірок фактичних залишків стояків за адресою відповідача.

Договори поставки та зберігання є відмінними за правовим регулюванням.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Отже, предмет позову становить позовні вимоги майнового характеру, які по суті є двома окремими вимогами. Фактично, в межах одного позовного матеріалу, позивачем заявлено два окремих позови до відповідача, які виникли на підставі двох різних договорів, предметом яких є передача позивачем у власність відповідача товару відповідно до замовлення, який оплачується відповідачем та передача позивачем на зберігання відповідача товару, де оплата за зберігання здійснюється позивачем, а відповідач після закінчення строку зберігання має повернути позивачу товар або відшкодувати його вартість у разі втрати.

Оскільки предметом даного позову є стягнення коштів за різними договорами, для вирішення спору по суті, суд повинен буде дослідити та вивчити кожний з зазначених договорів, правовідносини сторін, що виникли на їх підставі та визначити стан виконання зобов`язань за ними на підставі різних доказів.

Обґрунтування позивача щодо об`єднання позовних вимог ґрунтуються на тому, що в договорі зберігання вказано «зберігач та поклажодавець, які в подальшому іменуються як сторони, а кожна окрема сторона уклали цей договір поставки товарів про таке…», «предметом договору зберігання є товар, а саме електротехнічна продукція».

Обґрунтування пов`язаності спірних вимог підставою виникнення або поданими доказами, чи є вони основні чи похідні позовні вимоги у позовній заяві відсутнє.

Судом враховано, що згідно договору поставки від 01.03.2021 товар передається у відповідності до специфікації. Датою відвантаження є дата штемпелю у товарній накладній. Товар повинен відповідати стандартам і технічним умовам, підтверджуватись сертифікати якості.

В той же час, згідно договору зберігання від 01.03.2021 передача товару на зберігання здійснюється за товарно-транспортною накладною, актом приймання-передачі товару.

Таким чином, всупереч вимоги ст. 173 ГПК України, фактично, позивач об`єднав в одній позовній заяві два окремі позови, які ґрунтуються на різних правових підставах, не пов`язані поданими доказами, у зв`язку з чим суд повинен буде дослідити та вивчити кожний з зазначених договорів, правовідносини сторін, що виникли на їх підставі та визначити стан виконання зобов`язань за ними. Даний факт суттєво ускладнює вирішення спору та дослідження доказів.

Відтак, заявлені вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження.

Хоча сторонами правовідносин є одні й ті ж особи, проте позовні вимоги заявлені з різних підстав, предметом заявлених вимог є стягнення за двома окремими договорами та на підставі різних доказів, тому сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, отже має місце порушення правил об`єднання позовних вимог.

Якщо позивач порушив правила об`єднання вимог або об`єднання цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 173 та пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України).

Крім того, суд зазначає, що об`єднання позовних вимог є правом, а не обов`язком суду, а тому суд дійшов висновку, що об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань господарського судочинства, встановлених в ст. 2 ГПК України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті (аналогічні доводи висловлені в постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2018 по справі № 910/3569/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 162, 173-174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву підприємця Кіпрі Сергія Юрійовича від 02.06.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Електротехнічна Компанія» про стягнення 539 634 грн. 00 коп. повернути позивачу без розгляду.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 14.06.2023.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук