Постанова № 11151291, 02.09.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 рокуСправа № 2а-1947/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача Бабіч І.І.,

представників відповідача Сахарчука А.А., Саган О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000302200/1 від 21.05.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-словацьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» звернулося до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000302200/0 від 15.03.2010 року та податкового повідомлення-рішення №0000302200/1 від 21.05.2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Луцькою ОДПІ на підставі акта про результати планової перевірки від 04.03.2010 року № 569/2399/30297270 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302200/0 від 15.03.2010 року, яким СП «Лігум» донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 13073,82 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26147,64 грн., разом на суму 39221,46 грн. Позивач звертався із скаргою до Луцької ОДПІ 20.05.2010 року. Однак дана скарга залишена без задоволення та на адресу позивача надіслане податкове повідомлення-рішення № 0000302200/0 від 21.05.2010 року. В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302200/1 від 21.05.2010 року.

Позивач не погоджується з твердженням Луцької ОДПІ щодо доходів, оплачених нерезиденту фірмі «LIGUM-Pol» (Польща) згідно договору б/н від 01.06.2007 року та договору б/н від 01.04.2007 року як доходів «роялті». Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та неправомірними. Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача Луцької ОДПІ позову не визнали. Вважають, що якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на обєкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього обєкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умов, які б надавали право користувачу обєкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений обєкт, тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на обєкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті». Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку СП ТзОВ «Лігум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

За наслідками перевірки складено акт №569/2399/30297270 від 04.03.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000302200/0 від 15.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 39221,46 грн., в тому числі за основним платежем 13073,82 грн. та за штрафними санкціями 26147,64 грн.

Судом встановлено, що позивачем подавалась первинна скарга до Луцької ОДПІ 20.05.2010 року. За результатами розгляду даної скарги було прийняте рішення згідно якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010 року № 0000302200/0, а скаргу без задоволення. Натомість Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302200/1 від 21.05.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що між СП ТзОВ «Лігум» (Україна) та фірмою «LIGUM-Pol» (Польща) було укладено договір № б/н від 01.06.2007 року з оплатою в іноземній валюті. Предметом даного договору є надання ліцензії на користування інформаційною системою SIMPiK.UA в обсязі бази клієнтів та виробництва, продажу, експедицій, калькуляції та цінових пропозицій, складування та зберігання, яка створена на базі програми 0ffісе Ассеss 2007.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- чи аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торговельної марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються Книгою четвертою главою 35 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІУ (далі по тексту - ЦК).

Згідно зі статтею 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної діяльності. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті майнові та немайнові права інтелектуальної власності. Згідно статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є:1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності; 4) інші майнові права, встановлені законом.

Статтею 427 ЦК України визначено, що майнові права можуть бути передані повністю або частково іншій особі.

У відповідності до статті 433 ЦК України комп'ютерні програми відносяться до об'єкта авторського права - твору. Способи використання цього об'єкта визначаються статтею 441 ЦК України. Використанням твору є його: опублікування (випуску світ); відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі; переклад, переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання, продаж, передання в найми (оренду) тощо; імпорт примірників, примірників перекладів, переробок тощо.

Вказаний перелік не містить жодного визначення, яке б хоч якимось чином наближалось до змісту поняття «користування примірником твору з метою отримання його корисних властивостей».

Відповідно до статті 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму: 1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право; 2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним; 3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов: а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел; б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії; в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право; 4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

З дослідженого в судовому засіданні договору між СП ТзОВ «Лігум» (Україна) та фірмою «LIGUM-Pol» (Польща) № б/н від 01.06.2007 року вбачається, що одержувач ліцензії (замовник) не отримує а ні права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на програмне забезпечення, а ні права використання обєкта права інтелектуальної власності жодним способом, визначеним статтею 441 ЦК України, а отримує лише право на користування самим програмним продуктом згідно §3 вищевказаного договору «лише в рамках внутрішньої комп'ютерної мережі».

Виходячи з умов даного договору, надавач не реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності-комп'ютерну програму шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта, оскільки використання цього обєкта визначене статтею 441 ЦК України в даному договорі відсутнє.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

В даному випадку позивач є кінцевим користувачем цього забезпечення, а тому платежі згідно умов договору не відповідають визначенню роялті наведеному в пункті 1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суд вважає, що плата за користування інформаційною системою SIMPiK.UA не є роялті і не підлягає оподаткуванню згідно пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Виходячи з норм чинного законодавства, суд вважає, що оплата послуг по договору №б/н від 01.06.2007 року, який було укладено між СП ТзОВ «Лігум» (Україна) та фірмою «LIGUM-Pol» (Польща) з оплатою в іноземній валюті та згідно §1 договору «предметом якого є надання інформативних послуг стосовно програмування та виконання підготовчих дій в діапазоні продажу готової інформативної системи SIMPiK.UA, є доходом нерезидента у вигляді виручки за послуги, надані резиденту від нерезидента та не оподатковуються згідно підпункту «й» пункту 3.1 статті 13 «Оподаткування нерезидентів» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники відповідача не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000302200/1 від 21.05.2010 року, в звязку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог СП ТзОВ «Лігум».

Таким чином, сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення №0000302200/1 від 21.05.2010 року прийняте суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача, без дотримання рівності перед законом, а тому його слід визнати протиправним.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000302200/1 від 21.05.2010 року, яке суперечить вимогам чинного законодавства, підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 3 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову згідно квитанції №2187.45.3 від 30.06.2010 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі на підставі ЦК України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000302200/1 від 21.05.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на України на користь Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 7 вересня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський