Рішення № 111512006, 25.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/308/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Національної академії медичних наук України «Національний інститут хірургії та транспонтології імені О.О. Шалімова», про порушення прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про порушення прав споживача.

В обґрунтування позову посилається на те, що в листопаді 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Вказує на те, що з відповідачем ніякого договору не укладала. Керівним органом роботодавця - Державна установа Національної академії медичних наук України «Національний інститут хірургії та транспонтології імені О.О. Шалімова», де позивач працює, з відповідачем укладено відповідний правочин, умови якого позивачу не відомі. Всім працівникам були видані зарплатні платіжні картки, на які перераховувалась заробітна плата, яку робітники повинні були отримувати за трудовими договорами з роботодавцем.

06.08.2014 року з платіжної картки позивача за невідомих обставин було знято кошти в сумі 13479,23 грн., в зв`язку з чим було порушено кримінальне провадження, яке знаходиться у провадженні Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві.

Зазначає, що відповідач, без ухваленого судового рішення, самоправно почав відраховувати із заробітної картки позивача кошти, в рахунок погашення заборгованості. Це призвело до постійного неотримання заробітку у розмірі, обумовленого трудовим договором з роботодавцем.

22.01.2018 року на адресу суду надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач просить залучити до розгляду справи у якості співвідповідача Державну установу Національної академії медичних наук України «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова».

Ухвалою судді від 22.01.218 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про порушення прав споживача залишено без руху та наданням строку для усунення недоліків.

18.05.2018 року на адресу суду надійшла позовна заява на виконання ухвали суду щодо усунення недоліків.

Ухвалою судді від 22.01.218 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про порушення прав споживача - в зв`язку з неусуненнями недоліків вважано неподаною та повернуто заявнику.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.08.2018 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2018 року, цивільну справу передано судді Печерського районного суду м. Києва Новаку Р.В.

Ухвалою судді від 30.08.2018 року прийнято позовну заяву до провадження та вказану справу прийнято розглядати за правилами позовного (спрощеного) провадження.

25.05.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву від АТ КБ «Приватбанк», в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість. Зазначає, що 16.11.2011 року між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, що складається із анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та самих умов та правил надання банківських послуг, що за своєю правовою природою є змішаним договором та поєднує в собі зокрема, умови договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку та кредитування рахунку. Договір про надання банківських послуг за своєю правовою природою є змішаним договором та містить в собі елементи як договору банківського (карткового) рахунку, так і договору кредитування рахунку. А тому на вказаному рахунку можуть акумулюватися як власні кошти, так і кредитні. Вказує на те, що за результатами розслідування Служби безпеки АТ КБ «Приватбанк» встановлено, що спірні транзакції по картці були здійснені через систему LigPay. Щахрайства з боку співробітників АТ КБ «Приватбанк» не виявлено. Тобто, вбачається, що позивачем були порушені умови і надання банківських послуг, оскільки операції проведено із коректним введенням логіну та паролю.

Відповідач Національна академія медичних наук України «Національний інститут хірургії та транспонтології імені О.О. Шалімова» не скористалася своїм право на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.08.201420 року, з платіжної картки НОМЕР_1 , якою користувавлася позивачка, були здійснені транзакції, та знято кошти в сумі 13479,23 грн.

За заявою позивача порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014100090006834 від 06.08.2014 року, яке знаходиться в провадженні Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Представник відповідача в письмовому відзиві зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір у вигляді підписання Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які є публічною офертою та розміщенні на офіційному сайті Приватбанк та до яких приєднався Позивач, чим це засвідчив своїм підписом в Анкеті. На підставі укладеного Кредитного договору, Позивачу було видано картку «Універсальну» з номером НОМЕР_1 , на рахунок якої в подальшому було встановлено кредитний ліміт.

Отримання вказаної картки позивачем не оспорюється, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, дані обставини доказуванню не підлягають.

Договір про надання банківських послуг, який укладено між сторонами, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить в собі елементи як договору банківського (карткового) рахунку, так і договору кредитування рахунку. А тому на вказаному рахунку можуть акумулюватися як власні кошти, так і кредитні.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, в свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року, банк у разі здійснення не дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів»: «Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8).»

Згідно п.9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути незаконно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ № 72044195) та від 12.02. 2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ № 72199299) досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

У вказаних рішеннях Верховний суд вказував на те, що задовольняючи позов споживача суд має враховувати положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15: «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника».

Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України, саме банк має довести відсутність своєї вини, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.

Судом встановлено, що 06.08.2014 року з платіжної картки позивача були зняті грошові кошти за допомогою правильно введеного ПІН-коду картки.

Крім того, позивач в позовній заяві стверджує, що вона ніякого кредитного договору з відповідачем не укладала.

Дане твердження не може бути прийняте судом уваги та спростовується рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва, в яких встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, шляхом підписання 16.11.2011 року анкети/заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Також в рішенні Солом`янського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва, зазначено, що справжність підпису ОСОБА_1 на відповідній анкеті/заяві не оспорювала, жодних експертиз щодо підтвердження підробки підпису не проводилось.

Також, вказаними судовими рішеннями встановлено і відсутність вини банку у здійсненні спірної транзакції, нарахуванні відсотків та списанні коштів з інших рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок спірної транзакції.

Беручи до уваги судові рішення, які набрали законної сили та не підлягають доказуванню, твердження позивача про те, що їй не відомо про спірну транзакцію, не відповідає дійсності та не береться судом до уваги, оскільки не підтверджується матеріалами справи.

Суд враховує посилання представника відповідача у відзиві на позов, як на правову підставу відповідальності позивача за несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунків.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 22, 321, 614, 1213, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13,76-81, 82, 258 - 259, 263, 354, 355 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Національної академії медичних наук України «Національний інститут хірургії та транспонтології імені О.О. Шалімова», про порушення прав споживача - відмовити.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код 14360570.

Суддя Р.В. Новак