Ухвала суду № 111510056, 13.06.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/7608/20

Провадження № 1-кп/229/111/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медвин Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира 2-го гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 408, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , в якому зокрема зазначено, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, також враховуючи вкрай напружену ситуацію в регіоні є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 , може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом зміни запобіжного заходу на більш м`який та підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не має. Також зазначено, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля. Розглядаючи можливість застосування будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою. Крім того, згідно з вимогами ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 402-402, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою, без визначення розміру застави із зазначених в ньому підстав, заперечував проти зміни запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, необґрунтованість клопотання та недоведеність ризиків, які заявлені як припущення. Також зазначив, що суд залишає поза увагою застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тяжкість покарання не може виправдовувати подальше тримання під вартою. ОСОБА_6 має сім`ю, нагороди, позитивну характеристику, звертався до Президента України з метою продовження військової служби. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання. Також звертає увагу суду, що клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор направив йому 12.06.2023 р. о 17-00 годині, що порушує його права належним чином підготуватися до захисту, що порушує принцип рівності сторін.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, просив відмовити в його задоволенні, підтримує свого захисника. Зазначає, що в клопотанні прокурора три роки кожен раз зазначено одне і теж. Прокурором відповідно до ст.177 КПК Україн перелічені ризики, які нічим не доведені. Просив визначити розмір застави.

Встановлено, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18.04.2023 року відносно, обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів тобто до 16 червня 2023 року включно.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує враховує стадію судового провадження, воєнний стан, а також те, що ОСОБА_6 неодружений, має малолітню дитину, є військовослужбовцем, має нагороди та заохочення, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а також продовження існування ризиків, які не зменшилися, а саме вплив на свідків, які проходять службу разом з обвинуваченим; переховування від суду з врахуванням тяжкості покарання, а також те, що ОСОБА_6 після вчинення злочину в якому він обвинувачується залишив місце служби з метою переховування від органів досудового розслідування та направився за місцем свого мешкання та був затриманий співробітниками поліції у смт. Чутова Полтавської області.

Наявність інших ризиків прокурором не доведена.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також те, ще на даній стадії судового провадження застосування в тому числі такого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження. Запобіжний захід у вигляді застави також не може бути застосований, оскільки відсутні докази на час розгляду клопотання на підтвердження матеріальної можливості внести кошти у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок у межах розміру передбаченому КПК України.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 408, ч. 1 ст. 115 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 11 серпня 2023 року включно, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_2 .

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити обвинуваченому та направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації Дніпропетровська область м.Павлоград для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3