Ухвала суду № 111506415, 12.06.2023, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/774/13-ц

№ 4-с/688/2/23

Ухвала

Іменем України

12 червня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

секретаря судового засідання Зінченка Д.В.,

з участю представника скаржника Підопригори Р.Б.,

розглянувшиувідкритомусудовомузасіданнівзалі суду в м. Шепетівка скаргу адвоката Підопригори Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа ТОВ «Фінансова компанія «Манібігут», ОСОБА_2 ,

встановив:

04.04.2023 року адвокат Підопригора Р.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Шепетівського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у невжитті заходів щодо зняття арешту, за заявою скаржника, в межах виконавчого провадження №44762710, за виконавчим листом від 12.06.2013 року №688/774/13-ц; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.09.2014 року винесену державним виконавцем Шепетівського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Куценко О.М. в межах виконавчого провадження №44762710 за виконавчим листом від 12.06.2013 року №688/774/13-ц, якою накладено арешт та оголошено заборону відчуження майна, що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги послався на те, що у Шепетівському ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче повадження №44762710 з примусового ввиконання виконавчого листа від 1206.2013 року №688/774/13-к, нго Шстягнена користь П «КБ «Надра» 51421,10 дол США, що по курсу НБУ становило 41100,,,.85 гн заборовза кредитним договором №9/К/2007. 19.09.2014 року державним виконавцем Куценко О.М. була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 24.11.2015 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягував перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Було встановлено строк повторного пред`явлення виконавчого листа, а саме 24.11.2016 року. Право вимоги стягнутої судовим рішенням заборгованості неодноразово відступалось, у зв`язку з чим ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 22.01.2021 року у справі №688/774/13-ц було замінено стягувача на ТОВ «Галицька фінансова компанія». 18.10.2021 року укладено договір №32/21/П-2 про відступлення права вимоги для ТОВ «ФК «Манібігут» . Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.03.2022 року ТОВ «ФК «Манібігут» відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. При цьому питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання заявником не заявлялось.

Так як на даний час виконавче провадження №44762710 завершено, виконавчий лист повернутий стягувачу, будь-які дії державним виконавцем з 24.11.2015 року не проводяться, строк повторного пред`явлення сплив 24.11.2016 року, вважає, що стягувач втратив право відкривати виконавче провадження. А тому звернувся до ВДВС із заявою про зняття арешту зі всього майна боржника ОСОБА_1 , що накладений в межах ВП №44762710. У відповідь поштовим зв`язком 29.03.2023 року отримав відповідь, з якої вбачається, що відсутні підстави припинити чинність обтяження/арешту.

Таку бездіяльність вважає незаконною, порушує право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном, а тому із скаргою звернувся до суду за захистом його порушених прав.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Підопригора Р.Б. в судовому засіданні скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце його проведення.

Державний виконавець Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куценко О.М. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на відсутність підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представника скаржника, з`ясувавши думку державного виконавця, викладену у письмовій заяві, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно частин 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав скаржника.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, правонаступником якого є Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі ВДВС), перебував виконавчий лист №688/774/13-ц, виданий 12.06.2013 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 51421,10 доларів США або по курсу НБУ 411008,85 грн за кредитним договором №69/МК/2007-840 від 17.12.2007 року.

17.09.2014 року державним виконавцем Куценко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44762710, 19.09.2014 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 з оголошенням заборони на його відчуження.

Постановою державного виконавця Куценко О.М. від 24.11.2015 року вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали виконавчого провадження передано на зберігання до архіву, а в подальшому 04.02.2019 року знищено.

Вказане підтверджується повідомленнями начальника Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Репецької Ю.Л. №19005/09 від 28.03.2023 року, №33186/08/09 від 12.06.2023 року, ВП-спецпідрозділ.

21.03.2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Підопригору Р.Б. звернувся до начальника Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Репецької Ю.Л. із заявою про скасування зазначеного вище арешту, у задоволенні поданої заяви йому було відмовлено.

В листі від 28.03.2023 року №19005/09 ВДВС боржнику повідомлено, що виконавчий лист був повернутий стягувачу згідно п. 4ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий документ не надходив і на виконанні не перебуває. Станом на 28.03.2023 року будь-яких повідомлень, підтверджень сплати боргу, рішень, ухвал, постанов судів щодо виконання рішення суду або підстав припинення обтяження/арештів до відділу не надходило, а тому відсутні підстави припиняти обтяження/арешти, застосовані до боржника ОСОБА_1 , з метою примусового виконання вказаного вище рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягував перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування ких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону(частина п`ятастатті 47 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Вказаною нормою не передбачено зняття арешту у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки провадження не є закінченим, а тому й не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення суду, а відповідно і від негативних наслідків, передбачених Законом, за його невиконання.

Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі №686/6010/14-ц.

Докази того, що стягувач втратив право відкрити виконавче провадження у справі відсутні. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подана скарга є безпідставною, відсутні підстави для зняття арешту у виконавчому провадженні №447627108, відкритому відносно боржника ОСОБА_1 , посадові особи ВДВС діяли в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України і Законом України «Про виконавче провадження».

Слід також зазначити, що станом на час звернення до ВДВС з заявою про зняття арешту набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, за приписами ст. 59 якого встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частина 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає випадки зняття арешту та не містить такої підстави як повернення виконавчого документа стягувачу.

Інших підстав, передбачених Законом, які б надавали право державному виконавцю зняти арешт, скаржником та його представником не наведено.

Станом на час звернення з заявою про зняття арешту відомостей, які б свідчили про повне виконання рішення суду, за яким проводиться стягнення відносно боржника ОСОБА_1 , до ВДВС також надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012 року роз`яснено, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої скарги в повному обсязі за відсутності законних підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-260, 263, 447, 450, 451 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні скарги адвоката Підопригори Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.

Суддя: С.В. Козачук