Рішення № 111501164, 13.06.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13 червня 2023 р. справа № 520/5039/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявниця, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявила вимоги про: 1) скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №535 від 21.12.2022р. про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аргументуючи ці вимоги зазначила, що спеціальний стаж заявниці є достатнім для призначення і виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, проте, відповідачем протиправно не виплачена вказана допомога на день призначення пенсії.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління-1), подав відзив на позов, в якому посилався на відсутність підстав для виплати спірної грошової допомоги заявниці за відсутності необхідного стажу, який дає право на призначення спірної грошової допомоги.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління-2), подав відзив на позов, в якому зазначив, що посада, яку обіймала позивачка не відноситься до посад, які дають право на отримання грошової допомоги.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За матеріалами справи судом встановлено, що заявниця народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заявниця працювала: з 01.09.1981 по 01.09.1982 викладачем по класу скрипки в Новопетрівській дитячій музичній школі; з 09.09.1987 по 20.06.1994 викладачем по класу скрипки в Харківській дитячій музичній школі №9; з 21.06.1994 по 22.12.2011 викладачем по класу скрипки в Державному комунальному учбово-виховному закладі культури Дитяча музична школа № 9 ім. В.І. Сокальського; з 23.12.2011 по теперішній час викладачем по класу скрипки в Комунальному початково спеціалізованому мистецькому навчальному закладі "Дитяча музична школа № 9 ім. В.І. Сокальського" Департаменту культури Харківської міської ради.

З 07.08.2022р. заявниця перебуває на обліку в Управлінні-1 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

19.12.2022р. заявниця звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій у порядку п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказані обставини сторонами по справі не заперечуються.

За результатами розгляду за принципом екстериторіальності поданого звернення рішенням №535 від 21.12.2022 року Управлінням-2 відмовлено в призначенні грошової допомоги у порядку п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Зі змісту рішення №535 від 21.12.2022 року до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років зараховано період роботи заявниці на посаді викладача по класу скрипки в Новопетрівській дитячій музичній школі №9 з 09.09.1987 по 31.12.1991 року, без врахування періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати. До страхового стажу період роботи з 01.01.1992 року по теперішній час не зараховано, оскільки розділом 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, не передбачена посада викладача по класу скрипки.

Не погоджуючись із відповідністю закону управлінського волевиявлення пенсійного органу з приводу відмови в призначенні та виплати спірної грошової допомоги, заявниця ініціювала даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.

Згідно з п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

У відповідності до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (затверджено постановою КМУ від 23.11.2011р. №1191; далі за текстом - Порядок №1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі за текстом Порядок №637).

Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Дослідивши зміст копії трудової книжки заявниці, суд відзначає, що записи про роботу з 01.09.1981 по 01.09.1982 викладачем по класу скрипки в Новопетрівській дитячій музичній школі; з 09.09.1987 по 20.06.1994 викладачем по класу скрипки в Харківській дитячій музичній школі №9; з 21.06.1994 по 22.12.2011 викладачем по класу скрипки в Державному комунальному учбово-виховному закладі культури Дитяча музична школа № 9 ім. В.І. Сокальського; з 23.12.2011 до моменту виходу на пенсію викладачем по класу скрипки в Комунальному початково спеціалізованому мистецькому навчальному закладі "Дитяча музична школа № 9 ім. В.І. Сокальського" Департаменту культури Харківської міської ради, є чіткими та однозначним, не порушують хронологічної послідовності попередніх та наступних записів.

Відповідачами не заперечуються обставини того, що у спірні періоди заявниця працювала в закладі освіти.

Як вбачається з Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (затверджено постановою КМУ від 04.11.1993р. №909 із змінами і доповненнями; далі за текстом - Перелік №909), до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, зокрема в музичних школах, відносяться викладачі.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд доходить висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає що згідно із ст. 63 Закону України «Про освіту» Кабінет міністрів України, зокрема, затверджує перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти, поряд з іншими, є позашкільна освіта та спеціалізована освіта.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту. Перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про освіту» здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічним працівником закладу позашкільної освіти повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров`я якої дозволяє виконувати професійні обов`язки в закладах позашкільної освіти. Педагогічним працівником закладу позашкільної освіти може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності освітнього процесу.

Абзацом 3 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, концертмейстер (в т.ч. і музичних шкіл) включені до переліку посад педагогічних працівників.

Відповідно до п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Отже, Харківська Дитяча музична школа №9, яка була перейменована у комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа №9 ім. В.І. Сокальського» є позашкільним закладом освіти, що відповідачами не заперечується.

Отже, посада викладач в музичній школі відноситься до категорії посад, робота на яких дає право на вихід на пенсію за вислугу років та отримання одноразової неоподатковуваної грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій виходячи із розміру на день її призначення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Верховного Суду України від 02.04.2019р. у справі №820/503/18.

Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що у постанові від 26.03.2019 у справі №484/211/17 при розгляді подібних правовідносин Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15 і дійшов наступних висновків: «Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.».

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2020 року №756/9879/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спільних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Між тим, пенсійним органом не спростовані обставини виконання заявницею у закладі освіти у період з 01.01.1992р. до моменту виходу на пенсію саме роботи викладача.

Тому суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого діяння, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого діяння.

Наведені ж приватною особою доводи не відкидають можливості існування в умовах реальної дійсності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Тому, у спірних відносинах, належним і ефективним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні та виплати спірної грошової допомоги та обтяження владного суб`єкта здійснити призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій у порядку п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №535 від 21.12.2022 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код - 20490012; місцезнаходження - 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б) на користь ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева