Рішення № 111501094, 12.06.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2023 року справа № 520/7322/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є,м. Харків,61158, код ЄДРПОУ: 30036332) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А,м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від №UA 500130/2023/000016/2 від 23.02.2023 р.;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України №UA 500130/2023/000050 від 23.02.2023 р.;

- стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України витрати зі сплати судового збору на користь ТОВ «Велотрейд».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення та картка відмови відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ними порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі відповідно до ст.262 КАС України без виклику сторін.

Представником Одеської митниці було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови цілком обґрунтованими та законними, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст.262 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.05.2021р. між ТОВ "Велотрейд" та NINGBO PAFEITE BICYCLE INDUSTRY INCORPORATED CO., LTD (Китай) було укладено Договір № 26/05/2021 поставки продукції.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору №26/05/2021 продавець (NINGBO PAFEITE BICYCLE INDUSTRY INCORPORATED CO., LTD) повинен поставити на адресу позивача (покупець) частини і комплектуючі велосипеда, а покупець повинен прийняти і оплатити його на умовах, вказаних в цьому контракті.

До вказаного Договору був оформлений Інвойс №TNS20221105 від 08.12.2022р. на загальну суму 5840,00 доларів США. Умови оплати згідно вказаного Інвойсу 120 днів після отримання товару.

В зв`язку з виконанням зазначеного контракту декларантом в інтересах позивача було подано до Одеської митниці електронну митну декларацію, яку було прийнято митним органом з присвоєнням їй номера №23UА500130003914U3 від 23.02.2023р. для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно зазначеного вище договору (контракту).

До митної декларації було додано: контракт № 26/05/2021 від 26.05.2021р.; Інвойс № TNS20221105 від 08.12.2022р. на загальну суму 5840,00 доларів США.; платіжне доручення про сплату; пакувальний лист від 08.12.2022р.; копія Договору № 204018-119 від 04.01.2018р. щодо транспортного експедирування, укладеного між ТОВ «Хіллдом Логістікс» та ТОВ «Велотрейд»; рахунок на оплату № 727 від 20 лютого 2023 року ТОВ «Хіллдом Логістікс» щодо морського фрахту контейнеру MRKU7255413; рахунок на оплату № 729 від 20 лютого 2023 року ТОВ «Хіллдом Логістікс» щодо контейнеру MRKU7255413; довідка про транспортні витрати № 2002-3 від 20 лютого 2023 року ТОВ «Хіллдом Логістікс»; коносамент (Bill of lading) № 223811104 від 12.01.2023р.; коносамент (Bill of lading) № UTRUST22121160D від 12.01.2023р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.02.2023р.; лист NINGBO TUNAISI FREEWHEEL CO., LTD про вміст Контейнеру MRKU7255413 з перекладом на українську мову; договір про надання послуг митного брокера з ФОП ОСОБА_1 ; копія митної декларації країни відправлення № 310120230519909073 від 08.01.2023р. з перекладом на українську мову; сертифікат CCPIT № 236745В0/775011 від 03.01.2023р., виданого ССРІТ/ССООІС Республікою КНР на англійській мові та китайській мові; звіт про оцінку майна 23/02/2023/05 від 23.02.2023р.

Вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2023/000050 від 23.02.2023р. (а.с. 95-96) та, в подальшому, ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів: №UA500130/2023/000016/2 від 23.02.2023р. (а.с. 97-98), відповідно до якого скориговано митну вартість товару за резервним методом.

Ухвалюючи зазначене рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи містять розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, що підтверджує митну вартість товарів. Крім того, відповідачем було взято до уваги не надання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару.

Суд з такими доводами та висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257Митного кодексу України).

Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірного рішення митний орган посилався на те, що надані документи містять розбіжності, щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте, відповідач не вказав у чому саме полягає розбіжність, яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Розглядаючи доводи заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Стосовно доводів відповідача про відсутність даних щодо вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням, суд вказує, що, як слідує із зібраних у справі доказів, упаковка та маркування товару здійснюється за рахунок продавця та її вартість включена до ціни товару, тому при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Щодо дати оформлення митної декларації країни відправлення (КНР) 310120230519909073 від 08.01.2023р. та поданого до митного контролю коносаменту 223811104 від 12.01.2023р., суд зазначає, що складання декларації країни відправлення є виключно прерогативою продавця і втручатися в її складання покупець немає права. Згідно до умов укладеного контракту сторони обумовили, що продавець поставляє покупцеві товари, що продаються за цим контрактом на умовах FOB, якщо інше не обумовлено в додатках. Сторони обумовили з якого порту Китаю буде поставлений товар.Згідно міжнародних Правил Інкотермс 2010, умови поставки - FОВ означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це свідчить, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FОВ на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Таким чином, позивач не міг вплинути на зміст експортної декларації країни відправлення.

Щодо розташування печатки посадової особи банку слід зазначити, що ТОВ «Велотрейд» не надавав до митного оформлення банківські платіжки, що були засвідчені працівником банку, оскільки оплата по інвойсу настає після 120 днів з дня отримання товару.

Щодо співпраці з компанією-перевізником та пояснень щодо вказівок на оплату в поданих коносаментах, а саме «Freight prepaid» і «Freight collect, суд зазначає, що вказані умови оплати та співпраці відносяться виключно до компетенції експедитора та третіх осіб. Водночас ТОВ «Велотрейд» надав повний пакет документів, що підтверджує транспортні витрати, а саме: договір перевезення, рахунок на оплату, довідку про транспортні витрати, коносаменти, платіжні доручення про сплату за надані транспортні послуги, акти виконаних робіт, тому вказана обставина не може слугувати для коригування митної вартості товару.

Щодо надання звіту про оцінку майна слід зазначити, що вказаний звіт мав характер додаткового підтвердження, його вплив на фактичну ціну товару відповідачем не підтверджено.

Стосовно спрацювання ризиків, відповідач у відзиві вказує, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформації системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. Водночас, позивач стверджував, що відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів і за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В даному випадку відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.

Доказів порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару, відповідачем до суду не подано.

Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в даній справі допустимими та належними доказами не доведено суду законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та, відповідно, картки відмови у митному оформленні товарів, як складової процесу ухвалення управлінського рішення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків,61158, код ЄДРПОУ: 30036332) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А,м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від №UA 500130/2023/000016/2 від 23.02.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України №UA 500130/2023/000050 від 23.02.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ: 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (код ЄДРПОУ: 30036332) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3635 (три тисячі шістсот тридцять п`ять) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров