Рішення № 111498464, 12.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14780/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 жовтня 2022 року (документ сформований в системі Електронний суд 15.10.2022) надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), в якій позивач просив:

Визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 28 жовтня 2022 року після усунення недоліків у позовній заяві позивачу поновлено строк звернення до суду та позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач з 10.10.2011 року по 27.04.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 27.04.2021 року позивача було виключено зі списків особового складу.

Позивач зазначив, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 30.01.2020 року по 27.04.2021 року позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021).

Також позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою з проханням надати відомості про виплачене грошове забезпечення в розрізі всіх складових починаючи з 10.10.2021, але відповідь на цю заяву не була надана позивачу.

Крім того, позивач зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року у справі № 420/10440/21 нараховано позивачу одноразову допомогу при звільненні за 9 календарних років виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, яке обраховане виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року, що, на думку позивача, є виплаченою у заниженому розмірі.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними, оскільки згідно з п. 4 Постанови № 704 в редакції, чинної на момент її прийняття визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому в п. 4 постанови були внесені зміни в редакції п. 6 постанови КМУ № 103.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМУ № 103.

На думку позивача, з дня набрання сили постанови у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити відповідач у зв`язку з втратою чинності положення п. 6 постанови № 103 та змін до п. 4 постанови № 704 не змінився, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 року по справі № 160/8324/19.

Таким чином, позивач вважає, що з 30.01.2020 року, з наступного дня набрання законної сили рішення суду по справі № 826/6453/18, позивач має право на визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на тарифні коефіцієнти, визначені постановою № 704 у додатках 1, 12, 13, 14.

Внаслідок зазначеного у позивача з 30.01.2020 року виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року а відповідний тарифний коефіцієнт.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 28 жовтня 2022 року зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду інформацію (табель) про здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з 03.01.2020 по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років, з обґрунтуванням здійсненого нарахування.

Вказана ухвала була направлена відповідачу на електронну адресу, яка зазначена у позовній заяві, що підтверджено звітом про доставку від 01.11.2022 року.

Станом на 12 грудня 2022 року відповідач не надав відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, тому ухвалою від 13 грудня 2022 року суд повторно витребував від відповідача вказані доказі та зупинив провадження у справі до одержання запропонованих та витребуваних доказів.

Копія цієї ухвали надіслана на електронну адресу відповідача, що підтверджено звітом про доставку від 14.12.2022 року.

У зв`язку з ненаданням витребуваних доказів суд надіслав на адресу відповідача лист з вимогою щодо виконання ухвали суду (06.04.2023 року № 420/14780/22/25641/23), який отримано відповідачем 24.04.2023 року, що підтверджено поштовим повідомлення про вручення.

До суду 15 травня 2023 року від відповідача надійшла заява (вхід. № 15557/23) про видачу ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви, в якій відповідач просив направити ухвалу про відкриття та позов на електронну адресу зазначену у листі у зв`язку з не надходженням до військової частини матеріалів по справі № 420/14780/22.

У зв`язку з цим судом надіслано на зазначену електронну адресу відповідача копію ухвали та позовної заяви, що підтверджено звітом про направлення від 18.05.2023 року.

Також 15 травня 2023 року на виконання листа суду від 06.04.2023 року № 420/14780/22/25641/23 від відповідача надійшов лист (вхід. № 15563/23), в якому відповідач повідомив, що військова частина не має змоги надати вказані у листі документи, оскільки всі дані ОСОБА_1 знищені у зв`язку із воєнною агресією російської федерації. Також інформовано, що 30.03.2023 року фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року по справі № 420/10440/21 та на особистий банківський рахунок позивача було виплачено грошові кошти на суму 58211, 58 грн.

Також до суду 05 квітня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвало суду поновлено провадження у справі зі стадії, який було зупинено.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_5 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 02.03.2018 року позивач є учасником бойових дій.

У позовній заяві позивач зазначив, що з 10.10.2011 року по 27.04.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 27.04.2021 року позивача було виключено зі списків особового складу.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 100 від 27.04.2021 лейтенанта ОСОБА_1 , начальника відділення приймання радіолокаційного вузла військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 07.04.2021 року № 17 у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої цієї ж статті цього самого закону, виключено з 27.04.2021 списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 30.01.2020 року по 27.04.2021 року позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року у справі № 420/10440/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_8 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років військової служби.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_8 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року рішення залишено без змін.

Листом (вхід. № 15563/23 від 15.05.2023) відповідач повідомив, що військова частина не має змоги надати документи щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з 03.10.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 рік, оскільки всі дані ОСОБА_1 знищені у зв`язку із воєнною агресією російської федерації. Також інформовано, що 30.03.2023 року фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року по справі № 420/10440/21 та на особистий банківський рахунок позивача було виплачено грошові кошти на суму 58211, 58 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати відомості про розмір посадового окладу станом на 01.01.2018 року, 01.02.2018 року, 01.03.2018 року за кожною посадою, на якій він проходив військову службу в період з 01.12.2015 року по 27.04.2021 року.

Це лист був отриманий відповідачем 29.05.2021 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідь на цю заяву відповідачем не була надана позивачу.

Станом на дату розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому суд вирішує цю справи за наявними у ній матеріалами.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

У позовній заяві позивач зазначив, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 30.01.2020 року по 27.04.2021 року позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021).

На спростування цих доводів відповідачем не надано доказів, а тому доводи позивача приймаються судом та суд виходить з того, що відповідачем розраховувався позивачу посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року (1762 грн.), що суперечить наведеним вище нормам матеріального права.

Так, відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Положення), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.

З викладеного вбачається, що починаючи з 30.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Так, суд встановив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 гривні, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн.

Таким чином, з урахуванням сукупного аналізу наведених вище норм права та встановлених фактів і обставин у справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги - визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, є правомірними та належать задоволенню.

Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати недоплаченого грошового забезпечення, яке розраховується виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, є правомірними та належать задоволенню.

З урахуванням встановлених судом обставин також є правомірними та належать задоволенню позовні вимоги - визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки, як вже було зазначено, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн., тобто більш ніж було передбачено станом на 01 січня 2018 року (1762 грн.).

Щодо позовних вимог визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З урахуванням того, що суд встановив протиправні дії відповідача щодо обчислення позивачу грошового забезпечення за період 01.01.2021 року по 27.04.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, суд доходить висновку, що обраховуючи грошову допомогу при звільненні виходячи із грошового забезпечення позивача, який був розрахований виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року (1762 грн.), відповідач допустив протиправні дії, а тому зазначенні позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги -зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум, є правомірними та належать задоволенню.

Щодо позовних вимог визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, суд зазначає таке.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

З огляду на те, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, суд доходить висновку, що ці позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що є правомірними та належать задоволенню позовні вимоги зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) з 01.01.2021 року по 27.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 років з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України, з урахування п. 3 Розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко