Ухвала суду № 111497351, 13.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 червня 2023 року м.Київ № 320/9064/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в місті Києві позовну заяву Київського міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ "ДІДЖИТОП ЕЛЕКТРІК" про стягнення пені ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до ТОВ "ДІДЖИТОП ЕЛЕКТРІК", у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖІТОП ЕЛЕКТРІК» (ЄДРПОУ 39491731) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 4566,52 грн. (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 52 копійок).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив залишити без розгляду адміністративний позов у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Представником відповідача наголошено, що відлік строку на звернення до суду для Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі відповідного рішення суду з посиланням на практику Верховного Суду в аналогічних спорах.

Під час дослідження матеріалів справи судом поставлено питання про відповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України, вирішуючи яке, суд виходить із наступного.

Положеннями частини 13 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 6 статті 121 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В силу положень частини 3-4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з положеннями частини 1 статті 20 Закону № 875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону № 875-XI).

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XI, встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 (далі Порядок № 223).

Пунктом 3.4 цього Порядку № 223 встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу (пункт 3.6. Порядку).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що пеня нараховується за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій; її нарахування здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.

З матеріалів справи вбачається, що граничним строком сплати адміністративно-господарської санкції "ДІДЖИТОП ЕЛЕКТРІК за 2021 рік є 16 квітня 2022 року, а днем фактичної сплати 18.07.2022. Тож суд погоджується з наведеним позивачем розрахунку кількості днів прострочення зі сплати вказаної адміністративно-господарської санкції у 94 днів.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 20 Закону №875-ХІІ до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Проте, стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків їх сплати в судовому порядку здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 122 КАС України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 лютого 2015 року по справі № 820/10328/13-а, що неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17.

При цьому, необхідно враховувати, що Закон України № 875-ХІІ передбачає два види санкцій: адміністративно-господарська санкція, що є сумою середньої річної заробітної плати відповідного роботодавця, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом; інший вид відповідальності публічно-правового характеру у формі пені, що обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму адміністративно-господарська санкція.

До другого виду відповідальності публічно-правового характеру у формі пені застосовуються положення статті 250 ГК України. Зокрема, це слідує зі змісту частини четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ, в якій йдеться про незастосування статті 250 ГК України саме до адміністративно-господарських санкцій, визначених цим Законом.

Також слід зазначити, що строки, визначені в статті 250 ГК України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.

За своєю юридичною природою несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій це правопорушення, яке носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У зв`язку з цим, при застосуванні статті 250 ГК України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 березня 2008 року по справі № 21-2343во07.

Зі змісту статті 250 ГК України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 27 травня 2014 року по справі № 21-126а14 та від 4 листопада 2014 року по справі № 21-466а14.

Так, відлік строку на звернення до суду для Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення позовних вимог, тобто з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі відповідного рішення суду про її стягнення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постановах від 21 лютого 2011 року по справі № 21-9а11, від 4 листопада 2014 року по справі № 21-469а14, від 3 лютого 2015 року по справі № 21-10а15, Верховного Суду, що міститься в постановах від 06 лютого 2018 року по справі № 811/2242/15, від 27 лютого 2018 року по справі № 2а-6589/09/1570, від 20 березня 2018 року по справі №803/1397/17, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, перебіг встановленого статтею 122 КАС України трьохмісячного строку звернення до суду із позовом про стягнення пені за порушення термінів слати адміністративно-господарських санкцій почався саме 18.07.2022 та закінчився 18.10.2022.

Проте, з даним позовом позивач звернувся лише 31.03.2023.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідачем пропущено законодавчо встановлений строк звернення до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що в прохальній частині позову позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду для подання позовної заяви про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4566,52 грн. та поновлення такого строку.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом після закінчення строку, установленого законом, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримано приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ "ДІДЖИТОП ЕЛЕКТРІК" про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій залишити без руху..

Встановити позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Лисенко В.І.