Ухвала суду № 111497223, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

12 червня 2023 року № 320/3594/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015р. по 2018р., виходячи з розміру гршового забезпечення на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015р. по 2018р., виходячи з розміру гршового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Разом із відзивом відповідачем до суду подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до суду.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач проходив військову службу в Об`єднаному оперативному штабі ЗСУ, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось відповідачем по справі.

Наказом в/ч НОМЕР_1 №169 від 09.08.2018р. позивача виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до Солом`янського районного в м. Києві військового комісаріату.

Позивач стверджує, що у період з 2015р. по 2018р. включно йому, як учаснику бойових дій, не здійснювалось нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

06.05.2022р. представником позивача до відповідача направлено адвокатський запит із проханням нарахувати та виплатити позивачу наведену компенсацію за період з 2015р. по 2018р. включно.

Листом від 18.10.2022р. позивачу відмовлено у нарахуванні та виплати компенсації.

Не погоджуючись із наведеною відмовою, позивач 30.12.2022р. засобами поштового зв`язку звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX (надалі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення,а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Як свідчать матеріали позовної заяви, листом від 18.10.2022р. позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті запитуваної ним компенсації.

Відтак, про порушення своїх прав, а також про наявність спору з відповідачем з приводу нарахування та виплати компенсації, позивач дізнався тильки з листа, датованого 18.10.2022р.

Водночас до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 30.12.2022р., тобто в межах тримісячного строку, який встановлений з 19.07.2022р. з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не було пропущено.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви у справі №320/3594/23 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Марич Є.В.