Ухвала суду № 111497174, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 червня 2023 року № 640/8082/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_2, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового утримання,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави Україна в особі: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового утримання.

Ухвалою від 03.06.2022 Окружний адміністративний суду м. Києва залишив позовну заяву у даній справі без руху у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ч.1 та п.4 ч.5 ст.160 КАС України, оскільки в прохальній частині позову містяться не зрозумілі, вимоги, які не конкретизовані відносно кожного відповідача, з урахуванням їх функцій та повноважень.

14.06.2022 позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва заяву про відвід судді, у провадженні якого перебувала дана справа.

15.06.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України через не усунення позивачем недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху ухвалою від 03.06.2022.

21.09.2022 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2022 про повернення позовної заяви було залишено без задоволення.

05.04.2023 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 було задоволено, скасовані оскаржувані судові рішення, а справа направлена до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Однак, у своїй постанові суд касаційної інстанції, як підставу для скасування судових рішень вказав винятково невірне застосування судом першої інстанції ст.39 КАС України, в наслідок чого ухвала про повернення позовної заяви від 15.06.2022 була винесена суддею, якому було заявлено відвід і до розгляду в передбаченому процесуальному порядку такої заяви, що порушило вимоги принципу незалежного і неупередженого суду, встановленого законом.

При цьому суд касаційної інстанції підтвердив наявність недоліків позовної заяви відповідно до вимог ст.160 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху. Так у зазначеній постанові Верховний Суд вказав: "Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач не зазначив відповідний орган державної влади, через який держава діє у спірних правовідносинах (представника держави у спірних правовідносинах) та не навів обґрунтування щодо відповідного органу державної влади, зобов`язаного виплатити грошового утримання. Тому суд першої інстанції мав підстави залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстави її невідповідності вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України".

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

13.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.04.2023 справа розподілена судді Терлецькій О.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 відповідно до ст. 169 КАС України (суддя Терлецька О.О.) залишено без руху з підстав невідповідності останньої ст. 160, ст. 161 КАС України, визначено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та вказано строки їх усунення, а саме шляхом подання до суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.04.2023 позивач подав до Київського окружного адміністративного суду заяву про відвід судді, у провадженні якого перебувала дана справа.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 заяву про відвід судді Терлецької О.О. задоволено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 дану справу розподілено судді ОСОБА_2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 прийнято до провадження дану справу та продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви по справі №640/8082/22 на десять днів з дня отримання даної ухвали суду.

12 червня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді ОСОБА_2 та передачі справи на розгляд іншому судді.

В обґрунтування заявленого відводу вказує, що суддя ОСОБА_2 умисно перешкоджає позивачу у доступі до судочинства. У зв`язку з чим, дані обставини викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_2 під час розгляду даної справи.

Вирішуючи заяву про відвід, суд виходить з наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 та 37 КАС України.

Водночас, особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу ст. 40 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 КАС України).

Частиною 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 4 ст. 40 КАС України).

Аналіз поданої заяви про відвід судді свідчить про те, що передумовою для виникнення у позивача сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді слугувало те, що суддею ОСОБА_2, розглядаючи справу №320/4356/22 за позовом позивача, грубо порушив норми КАС України щодо термінів розгляду справи, що виразилося у безпідставному затягуванні розгляду даної справи незначної складності, зволіканням з виготовленням вмотивованого судового рішення, чим порушив його конституційні права. У зв`язку з чим, останнім подано скаргу до Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).

Таким чином, заява позивача про відвід судді є необґрунтованою.

Окрім наведеного, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому, особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Натомість, заявляючи відвід судді, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а сам відвід пов`язується виключно з суб`єктивним сприйняттям позивачем ухвалених судових рішень та дій судді під час залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 40 КАС України розгляд заяви про відвід слід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 від 12.06.2023 про відвід суді ОСОБА_2 ..

Матеріали адміністративної справи №640/8082/22 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали суду можуть бути наведені в апеляційній скарзі на судове рішення суду першої інстанції.

Суддя ОСОБА_2